Минулого вже нема, майбутнє ще не настало, а сьогодення – це наше з вами життя, яке складається з великої кількості подій, і не завжди позитивних. I так триватиме, допоки існуватиме людство. З настанням нового року люди зазвичай підбивають підсумки року минулого і не перестають мріяти про щасливе майбутнє.
На цю актуальну тему нам вдалося поспілкуватися з благочинним Центрального округу Тираспольсько-Дубоссарської єпархії, настоятелем храму святої мучениці Татіани при ПДУ імені
Т. Г. Шевченка, протоієреєм Сергієм Вербицьким.
Життя служителя церкви, як у всіх людей, наповнене не тільки радісними подіями, а й супроводжується переживаннями. Деякі ситуації запам’ятовуються і залишають більш яскравий слід у пам’яті, деякі швидко гаснуть.
– Отче Сергію, яким був минулий 2023 рік для Вас і для Вашої родини?
С. В.: З різних джерел можна почути про складність минулого року, але не треба пасувати перед труднощами. Дякую Богу, що мої рідні живі та здорові. Сподіваюся, що в нашій сім’ї напередодні Великодня народиться шоста дитина. Велику частину мого часу забирає служба в храмі мучениці Татіани при ПДУ. Спілкування зі студентами та викладачами сприяє зміцненню їхньої православної віри.
– Чи було у Вас бажання щось виправити у своєму житті?
С. В.: Ні. З самого дитинства я вирішив присвятити себе церковній службі. Вдячний Богові за кожний прожитий день.
– Людина може лише змінити щось у своєму житті, а чи може вона вплинути на своє минуле?
С. В: Наше минуле, сьогодення, майбутнє – все залежить лише від Господа Бога. Сучасне суспільство нині задирає голову та дивиться в список Forbes, на тих, хто забрався на гору багатства та слави. Людина починає заздрити, сама прагне таким чи іншим чином долучитися до цієї дороги, тим самим втрачає природне щастя, яке дано людині на землі, зокрема і щастя материнства, від якого люди відмовляються заради накопичення багатства та створення особистого життєвого комфорту.
Хіба не є щастям мати вірного друга? На жаль, буває так, що люди зраджують одне одного, наприклад, щоб у бізнесі урвати якомога більше собі. Це і щастя достатності того, що маєш. Якщо весь час дивишся на гору багатства і слави, тобі завжди буде мало. Те, що в тебе є, ніколи не принесе задоволеності, поки задиратимеш голову і не цінуватимеш те, що Господь уже дав. Аби цього позбутися, потрібно частіше дякувати Богові, згадувати його, що він тобі дарував можливість жити на світі.
Згадуйте, що Господь уже дав через твоїх батьків та тих добрих людей, з якими тобі довелося зустрічатися; через духовних отців, з якими пощастило поспілкуватися; через добрі прочитані книги; через Євангеліє та особистий досвід богоспілкування. От і дає Господь радість і щастя, потрібно просто навчитися його помічати й цінувати. Те, що не цінуєш, обов’язково втратиш, а те, що цінуєш, стане твоїм назавжди.
– Розкажіть, будь-ласка, про своє дитинство, сім’ю, в якій Вас виховували?
С. В.: Моє дитинство минуло в селі Велика Кісниця Ямпільського району на Вінниччині. У родині не було священиків, але один із моїх рідних служив пономарем у церкві. У віці шести років мені дозволили допомагати у вівтарі панотцю. Відтоді я почав мріяти про те, щоб стати батюшкою.
– Як починався Ваш шлях до віри?
С. В.: Служив у приході села Хрустова Кам’янського району.
– Де Ви здобували церковну освіту?
С. В.: Навчався з 2006 по 2008 рік у Бендерському духовному училищі. У 2012 році закінчив Одеську духовну семінарію.
– Чи зустрічаєтеся Ви з представниками інших конфесій? Наш Президент в ефірі телеканалу «Первый Приднестровский» наголосив, що «…ніхто з них не закликає до війни, а, навпаки, всі говорять про мир та моляться за Придністров’я. Що більше моляться, то краще. По вірі й буде». Що скажете про це?
С. В.: Так. З представниками інших конфесій ми зустрічаємося. Статут забороняє нам проводити спільні служби. Тільки в День пам’яті жертв політичних репресій літію за загиблими здійснюють представники традиційних релігійних конфесій: рабин єврейської громади, пастор церкви євангельських християн-баптистів, настоятель католицької парафії, благочинний Центрального округу Тираспольсько-Дубоссарської єпархії.
Я цілком згодний зі словами Президента, що нині, в цей непростий час, нам усім важливо
зберігати мир.
– Що Ви хотіли б побажати придністровцям у 2024 році?
С. В: Бажаю всім громадянам республіки дотримуватися десяти заповідей Христа, викладених у Святому Письмі. Вони є фундаментальними духовними принципами, які спрямовують вірян на шлях істинної моралі та чеснот. Ці заповіді, включаючи заклики до шанування батьків, уникнення ідолопоклонства, поваги до ближнього та багато інших, є маяком для багатьох поколінь християн, вказівкою, як жити в гармонії з Богом і навколишнім світом.
Віталій МАЛЬОВНИЧИЙ.
Фото: spsu.ru