Ретроспективний погляд констатує, що в 33-річній історії ПМР, напевно, не було й року, щоб молдовська влада не намагалася будь-яким чином натиснути на придністровських економічних агентів.
Жити в умовах санкцій і блокад республіці не звикати. Та вся біда в тому, що у молдовського керівництва, яке «на чужий коровай роток роззявляє», фінансовий апетит завжди приходив під час їжі. Хто б не перебував у Кишиневі при владі – ліві, праві, центристи, демократи, комуністи, уніоністи, ліберали – всі, незалежно від ідеологічних поглядів, намагалися урвати від придністровського економічного пирога щонайбільший шматок, замість того, щоб спекти власний.
Не секрет, що свій промисловий потенціал Молдова поступово розгубила ще в 90-х.
З промислової карти РМ зникли навіть такі потужні за часів Радянського Союзу виробничі центри як Кишинів і Бельці. На противагу Молдові, попри всі складнощі та перешкоди, Придністровській Молдавській Республіці, яка проводила самостійну економічну політику, вдалося зберегти низку великих промислових підприємств, що стали основними донорами республіканського бюджету.
Ясна річ, це не могло подобатися правобережній владі. У пошуку джерел для поповнення власного бюджету вони звернули увагу на суб’єкти господарювання Придністров’я. Політична влада Кишинева раз у раз, із воістину маніакальною завзятістю, обмежувала господарську діяльність придністровських підприємств, обкладала їх різними митами, платежами, податками, які, по суті, трансформувалися в економічні побори.
Від першої особи держави
«Вимога митних платежів з підприємств Придністров’я – це грубе порушення домовленостей переговорного процесу і нова проблема в процесі врегулювання конфлікту РМ і ПМР.
Молдова наполегливо йде шляхом ескалації. І саме на ній лежить відповідальність за подальші
неминучі негативні наслідки».
Президент ПМР В. КРАСНОСЕЛЬСЬКИЙ
У результаті наш бізнес несе значні фінансові втрати. Така ситуація, як ланцюгова реакція, призводить до збільшення витрат підприємств, зростання собівартості продукції, що випускається, зниження конкурентоспроможності на зовнішніх ринках, зменшення прибутку.
Надалі все це дуже негативно позначається на стані республіканського і місцевого бюджетів, виникають труднощі щодо виконання державою соціальних зобов’язань перед громадянами у вигляді виплат пенсій, допомог і зарплат бюджетникам. Що це, як не грабіж по-кишинівськи?
Молдовські державні мужі не цураються обмежень і в гуманітарній царині. Як приклад – тривала затримка на кордоні запасних частин для медичного обладнання госпіталю ветеранів війни в Тирасполі, додаткові виплати в бюджет Молдови за імпорт медикаментів у Придністров’я. У підсумку виходить, що всілякі обмежувальні заходи економічного характеру з боку Молдови прицільно б’ють безпосередньо по кишені громадян Придністров’я, по їхній купівельній спроможності та рівню життя, що призводить до зростання цін та інфляції на внутрішньому ринку.
Мовою цифр
■ Блокування експорту низки підприємств ПМР за 11 місяців минулого року призвело до його загального скорочення на 12 %.
■ Вимушене зупинення роботи заводів «Молдавизолит» (м. Тирасполь), «Потенциал» (м.Бендери), «Прибор» (м. Бендери) вже призвело до скорочення податкових надходжень до
бюджету на 1,5 млн рублів на місяць.
■ Від введеної РМ з 1 січня 2024 року плати за митне оформлення вантажів придністровські підприємства щомісяця втрачатимуть 260–300 тисяч доларів.
■ Введена з 1 січня 2024 року норма Митного кодексу РМ, яка вимагає сплати мита придністровськими імпортерами, за попередніми підрахунками, може вилитися в додаткові ви-
трати, що перевищать 5 млн доларів.
Зупинка придністровських підприємств тягне за собою розпад трудових колективів, трудову міграцію. Усе це призводить до цілого клубка не тільки економічних, а й гуманітарних проблем.
Мета такої політики викручування рук з боку офіційного Кишинева прозора, як щойно вимите вікно – викликати невдоволення населення Придністров’я діями влади республіки. Так економічні санкції стають лише інструментом для досягнення політичної мети, якої ось уже понад три десятки років прагнуть досягти керівники Молдови – знищення придністровської державності.
Для реалізації цієї мети з 1 січня Кишинів вводить мита не тільки на все, що Придністров’я експортує, а й імпортує. Водночас нічого не віщувало «новорічного сюрпризу». До того ж у рамках консультацій придністровську сторону запевняли, зокрема і посередники переговорного процесу у форматі 5+2, що ніяких змін у фіскальному полі не передбачається. Отакий «сюрприз», щоб життя медом не здавалося.
Офіційна ж влада Молдови як у рот води набрала. Наші вантажі стоять на кордоні, а Кишинів ситуацію не прояснює.
«Економічні агенти ПМР не знають, на які товарні групи введені мита на імпорт, як цей механізм працюватиме, куди підуть кошти зі стягування мита», – зазначав Президент Вадим Красносельський під час терміново скликаного засідання Ради безпеки.
Економічний тиск з боку Молдови яскраво демонструє справжнє ставлення молдовської влади до жителів Придністров’я. Примусове стягнення мит інакше як грабунком не назвеш. Так характеризували ситуацію, що склалася, учасники наради.
Виходить, що керівництво Молдови, стягуючи данину з придністровських підприємств, згадало і застосувало досвід монголо-татарського ярма. Та найприкріше те, що це данина, яку відчують на собі всі жителі Придністров’я, оскільки платежі будуть включені у вартість товарів, яка безсумнівно зросте.
З офіційного документа
■ «Придністров’я має право самостійно встановлювати й підтримувати міжнародні контакти в економічній, науково-технічній і культурній галузях, а в інших – за згодою сторін».
З тексту Меморандуму про основи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям від 8 травня 1997 р.
Проте навіть у такій гострій ситуації Глава республіки закликав чиновників мати чіткий план дій на будь-який непередбачений випадок.
«Найголовніше – виконання соціальних зобов’язань перед громадянами та підтримання продовольчої безпеки», – таке доручення дав Президент Вадим Красносельський.
У найгостріші, переломні моменти розвитку придністровської держави свою значущу і вагому позицію визначала громадськість. Так було. Так є. Так буде. Не став винятком і нинішній політичний момент. Свідчення тому – організований Союзом молдаван Придністров’я, Загальнопридністровським народним форумом, ОРТК і Федерацією профспілок Придністров’я мітинг протесту проти дискримінаційних заходів Молдови.
Він відбувся цього тижня біля КПП «Бендери». Місце проведення обране не випадково – тут активний транспортний трафік, зокрема і жителів Молдови, які в’їжджають або виїжджають в/із Придністров’я.
За оцінками організаторів, на мітинг вийшли понад триста представників трудових колективів і громадських організацій. Зміст плакатів точно відображав суть суспільної позиції –неприйняття грабіжницьких нововведень, упроваджених у законодавче поле Республікою Молдова.
Представляючи різні громадські формування Придністров’я, промовці прямо і відкрито висловлювали громадянську позицію, яка зустрічала схвалення в лавах усіх присутніх на мітингу. У своїх виступах особливу увагу оратори приділили долі працівників промислових підприємств республіки, безумовному зниженню їхньої трудової зайнятості, а отже, і рівню соціальної захищеності.
Глас громадянського суспільства
■ «Зібрані з придністровських економічних агентів мита підуть у молдовський бюджет. Та яке відношення має бюджет Республіки Молдова до гарантій соціального забезпечення населення ПМР? Ніякого. Тобто, ми маємо справу з грабунком з боку Молдови». Юрій ЧЕБАН, представник СПАПП
■ «Наше громадське формування направило звернення на адресу посередників і гарантів придністровського врегулювання, керівництву РМ. Його суть така: від нововведень влади Молдови в першу чергу страждають жителі Придністров’я… Ми вважаємо, що всі питання необхідно розв’язувати шляхом досягнення домовленостей». Сергій ШЕРСТЮК, представник ЗНФ.
■ «Республіка Молдова декларує, що вона – цивілізована держава, каже, що сповідує європейські цінності. Та це всього лише декларації. Насправді офіційний Кишинів своїми обмежувальними заходами геть відкидає принцип свободи підприємництва, ігнорує інтереси підприємств та їхніх трудових колективів». Віктор ІВАНЧЕНКОВ, представник ФПП.
■ «Кожен із нас на сьогодні бажає простих речей: миру, стабільності, процвітання. Ми хочемо створювати свої сім’ї, ми хочемо жити на цій землі спокійно.
Дуже сумно, що інститут дипломатії для деяких товаришів нині просто-таки відсутній».
Родіон РОМАНОВ, представник молодіжного руху «Спадкоємці перемог».
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото А. Полікарпової.