Основні заходи з нагоди 255-річчя від дня народження героя Вітчизняної війни 1812 року Петра Вітгенштейна відбулися в Кам’янці. Працівники культури та освітяни присвятили ювілею генерал-фельдмаршала низку лекцій і пізнавальні екскурсії.
Розпочалося святкування ювілею П. Вітгенштейна з краєзнавчої конференції «Славне ім’я, повернене із забуття». У районному Будинку культури зібралися керівники та жителі Кам’янщини, які цікавляться історією рідного краю. Вони ознайомилися з тематичними виставками, підготовленими співробітниками комплексу меморіальних музеїв (КММ) і міської бібліотеки, членами німецької общини «Антонеттенталь».
Про основні віхи в житті Петра Християновича розповідали не тільки книги й експонати. Нагадуванням про заслуги перед Російською державою став фільм «Рятівник Петербурга», знятий за сприяння Міжрегіональної громадської організації з відродження духовності, культури й патріотизму «Олександро-Невське братерство». Співробітники КММ Сергій Мельник і Артем Слободянський виступили зі змістовними доповідями про бойовий шлях видатного полководця та його внесок у розвиток Кам’янки, примножений згодом членами роду Вітгенштейнів.
Самовідданно служив Батьківщині
Син вихідця з древнього німецького роду Християна Вітгенштейна, наречений Петром, народився 25 грудня 1768 року (за новим стилем 5 січня 1769-го). За тодішніми звичаями, з раннього віку він був зарахований сержантом у Семенівський полк. Насправді ж поступив на службу в 20 років вахмістром кінного лейб-гвардії полку.
Петро Вітгенштейн був учасником багатьох військових кампаній кінця XVIII – початку XIX століття. У російсько-персидській війні відзначився під час узяття Дербента і був направлений до Петербурга, щоб доставити ключі підкореного міста. У 1805-му, маючи підпорядковану гусарську бригаду, Вітгенштейн брав участь у битвах проти Наполеона і за проявлену хоробрість був нагороджений орденом святого Георгія третього ступеня. Наступного року відзначився в кампанії проти турок. У 1808-1809 роках під час російсько-шведської війни відповідав за охорону узбережжя Фінської затоки.
На початку війни 1812-го між Російською імперією та наполеонівською Францією, Вітгенштейн у генеральському званні командував окремим піхотним корпусом, який завдав декілька поразок сильному противникові. Це надихнуло російську армію й усю країну. Після перемог під Клястицями та Полоцьком, які зупинили просування ворога на столичному напрямі, полководця стали називати «захисником Петрова града». У 1813 році Петро Вітгенштейн обіймав посаду головнокомандувача союзної російсько-пруської армії в закордонному поході проти Наполеона.
Цих заслуг з лишком вистачає, щоб бути вписаним в історію як талановитий воєначальник і самовідданий воїн. Була ще війна з Туреччиною, під час якої Вітгенштейн командував 95-тисячною Дунайською армією. Під його керівництвом були взяті фортеці Ісакча, Мачин і Браїлов. Від імператора Миколи I генерал-фельдмаршал отримав орден святого апостола Андрія Первозванного.
На початку 1829-го 60-річний Петро Християнович звернувся з проханням про відставку, пояснивши, що старі рани не дозволяють йому далі виконувати обов’язки.
Проект «Мої великі земляки»
Партія «Обновление» реалізує декілька крупних просвітницьких проектів, присвячених придністровському краю. Один із них – «Мої великі земляки», розповідає про людей, які залишили глибокий слід в історії нашої країни. Воїни, вчені, художники, музиканти та їхні досягнення і здобутки уславили наш край.
«Необхідно знати минуле рідного краю та людей, які його прославили. Спільно з ученими, працівниками музеїв, архівів і бібліотек ми провели вже 17 заходів у рамках проекту. Розповіли про життя і діяльність таких великих земляків, як Михайло Ларіонов, Яким Гросул, Ілля Богдеско, Валентина Соловйова, Олександр Фойницький, Іван Солтис… І це тільки частина з тих яскравих імен, що дала світовій історії та культурі порівняно невелика за розмірами наша республіка, – зазначила заступник Голови Верховної Ради ПМР Галина Антюфєєва, яка очолює партію «Обновление». – Сьогодні ми відкриваємо нову сторінку, присвячену князеві Петру Вітгенштейну».
Проект «Мої великі земляки» спрямований на молоде покоління. Першими перегорнули сторінки біографії російського воєначальника школярі та студенти з Кам’янки та Рибниці. Аналогічні зустрічі активісти «Обновления» планують провести і в інших містах Придністров’я.
Золоте століття Кам’янки
Саме так характеризують краєзнавці період, коли кам’янськими землями володів рід Вітгенштейнів. Маєток у Подільській губернії Російської імперії дружина Петра Християновича – Антуанетта Станіславівна придбала ще в 1805 році. Тоді в Кам’янці було всього 127 дворів.
Вітгенштейни взялися за облаштування тут родового гнізда в 1818-му, коли переможець трьох маршалів Наполеона був призначений головнокомандувачем другої армії, штаб якої розташовувався в Тульчині.
Автор проекту «Мої великі земляки» депутат ВР ПМР Ілона Тюряєва зазначила, що герой Вітчизняної війни 1812-го не народився на цій землі, проте полюбив її всім серцем, приділяв велику увагу її розвитку і показав усьому світу, який величезний природний та економічний потенціал є в цього краю. За 10 років кам’янська садиба Вітгенштейнів перетворилася на прекраснішу на Поділлі. Довкола палацу був парк із рідкісними породами дерев.
Були побудовані дві пристані на Дністрі, два храми – лютеранський і православний, відкриті церковнопарафіяльні школи, бібліотека, аптека, лікарня. Незабаром Кам’янка стала крупним (за тими масштабами) торговельно-транспортним вузлом. Наприкінці 1820-х тут діяли поштова станція та митна застава. Місцеве населення та приїжджих обслуговували 19 лавок і магазинів. Проводилися щотижневі базари та періодичні ярмарки. Прибуток приносили млини, різні майстерні, конезавод та вівчарство, виноробний і пивоварний заводи. З часом звичайний поміщицький маєток перетворився на крупне багатогалузеве підприємницьке господарство і бальнеологічний курорт, широко відомий сьогодні не тільки в Придністров’ї, а й за кордоном.
Основоположник виноградарства в краю
Вийшовши 1829 року у відставку, Петро Вітгенштейн створив на території свого маєтку в Кам’янці промисловий виноградник високоінтенсивного типу. З Франції та з берегів Рейну сюди були доставлені найкращі лози. 200 тисяч кущів винограду посадили на терасах, зведених на південних схилах пагорбів. Скоро вина з Кам’янки стали кращими в Подільській губернії. Вони продавалися в різних частинах Російської імперії, конкуруючи зі столичними та навіть закордонними.
«Ми по праву називаємо Петра Вітгенштейна родоначальником культурного виноградарства та виноробства в краї. Саме його методи та безцінний досвід були використані пізніше в роботі Тираспольського винзаводу, заснованого в 1897 році, – зазначив у вітанні, адресованому учасникам ювілейних урочистостей, депутат ВР ПМР, генеральний директор KVINT Олег Баєв. – Енергійна, цілеспрямована, різностороння людина, талановитий виноградар, Петро Християнович близький працелюбному народові краю, тому на його честь був названий елітний 50-річний коньяк. «Князь Витгенштейн» уже віднесений знавцями до шедеврів коньячного мистецтва».
О. Баєв висловив упевненість, що широка увага придністровців і гостей республіки до імені славного співвітчизника послужить благій справі – збереженню пам’яті про його ратні подвиги та вагомий внесок у розвиток наших традицій і культури.
Спадщина Петра Вітгенштейна
Особливий інтерес аудиторії викликав виступ Євгенії Фаслер, яка очолює німецьку общину «Антонеттенталь». Вона нагадала, що старший виходець із сімейства правителів графства Сайн-Вітгенштейн-Берлебург – Християн – поступив на російську службу при Катерині Великій. Відтоді відомо декілька хвиль переселення німців у наші краї.
Працелюбні ремісники приїжджали й на запрошення сім’ї Петра Вітгенштейна. Саме вони допомагали будувати садибу, створювати парк і тераси – унікальні меліоративні й інженерно-архітектурні споруди. Вони обробляли виноградні плантації та працювали в інших галузях поміщицького господарства.
На княжих землях переселенці заснували німецьку колонію Антонеттенталь (у перекладі – долина Антуанетти). Її серцем була лютеранська кірха, під якою розташовувалася усипальня сім’ї Вітгенштейн. На жаль, за радянських часів більшість споруд була зруйнована, навіть склеп піддався нарузі.
Євгенія Фаслер розповіла, що за підтримки місцевих органів влади та депутатів Верховної Ради на в’їзді до мікрорайону Антонівка (так тепер називається територія, де розташовувалася колонія переселенців) встановлений пам’ятний знак, відновлюється лютеранське кладовище, побудована каплиця на згадку про Петра Вітгентштейна та членів його родини, про всіх німців, які поховані там. Усі ці роботи нащадки колоністів виконують своїми силами у вільний час, щоб зберегти пам’ять про предків, про їх вагомий внесок щодо розвитку Кам’янки.
Краєзнавець, автор книг, присвячених історії міста, Маргарита Балицька підкреслила важливість цієї справи: «Наші діти й онуки повинні знати історію країни, пам’ятати великих земляків. Завдяки Петру Християновичу, Кам’янка стала відомою і в Подільській губернії, і в Росії. Вважаю, що добре було б установити на лютеранському кладовищі меморіальний знак, що там покояться останки великого полководця та членів його сім’ї. Потребують відновлення виноградні тераси та виноробня. Для збереження пам’яті про заслуги героя необхідно відкрити в місті музей військово-історичного напряму».
Глава держадміністрації Кам’янського району Володимир Бичков повідомив, що нині відновлюються об’єкти, побудовані при Вітгенштейні. «Особлива увага приділяється парку, заснованому 205 років тому. Під час реконструкції старовинних ставків дивуємося з майстерності німецьких інженерів того часу», – розповів посадовець.
Він підкреслив, що ідеї та принципи Вітгенштейна кам’янчани використовують і тепер. Закладені у XIX столітті основи курортного відпочинку застосовуються в роботі знаменитого санаторію «Днестр», який успішно розвивається. Зберігаються на Кам’янщині традиції гостинності, які привертають увагу великої кількості туристів.
Під час ювілейних урочистостей грамотами Верховної Ради ПМР і партії «Обновление», листами подяки глави держадміністрації Кам’янського району відзначена активна робота музейних працівників, краєзнавців, громадських діячів, меценатів, представників трудових і творчих колективів щодо збереження спадщини полководця і творця. Завершився цикл заходів церемонією покладання квітів до бюста Петра Вітгенштейна, яскрава особистість якого була і залишається гордістю придністровського краю.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.