ДО 35-РІЧЧЯ ВИВЕДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК З АФГАНІСТАНУ
Час невблаганно рахує секунди, години, роки й десятиліття, віддаляє нас від 15 лютого 1989 року, коли завершилося виведення радянських військ з території Афганістану. Не забувати про придністровців, які стали учасниками тих подій, сучасникам допомагає документальне кіно.
Придністровський режисер, сценарист, кандидат економічних наук Наталія Голуб відома в республіці та поза її межами.
З 1994 року і до сьогодні вона очолює студію документальних фільмів «Інтелектуально-виробничий центр «ТРІО». Під її керівництвом було знято понад 50 стрічок, 9 з них – про життя та становлення Придністров’я. Багато фільмів стали дипломантами престижних фестивалів документального кіно в Москві, Севастополі, Одесі, Києві, Криму.
Кілька документальних стрічок Наталія Олександрівна присвятила придністровцям, які виконували свій інтернаціональний обов’язок у Республіці Афганістан. Першою з них стала робота «Афган – крепость судеб», яка вийшла на екрани в 1996 році.
Ось що розповіла автор про документальну стрічку:
«Всього в афганській війні загинули 54 придністровці. Воїни-афганці були в перших рядах тих, хто став на захист Придністров’я від агресії націоналістів Молдови. Захищаючи свободу та незалежність молодої держави, загинули 27 із них. За допомогою кінокамери вдалося показати, як соціалізуються вони в суспільстві. Це наші співвітчизники, що поруч із нами живуть, працюють на підприємствах».
Наталія Голуб нагадала, що в Афганістані загинули 14 тираспольчан. Саме про них розповідає стрічка «Судьба – присяга», знята 1997 року. Підполковники Юрій Лопатін і Михайло Сельницин, старший лейтенант Iгор Золотницький та інші воїни стали героями фільму. За словами режисера, для кожної сім’ї тираспольчан, які втратили своїх синів, чоловіків, це було справжнім шоком. Наталія Олександрівна поділилася досвідом спілкування з матерями та дружинами героїв: «Їхні розповіді про рідних я сприйняла дуже близько до серця. Скільки корисного вони могли б зробити для Придністров’я! Народити та виховати дітей, зробити свій внесок у розбудову нашої державності. На жаль, цього ніколи вже не буде».
Цей фільм керівництво Придністров’я відзначило Державною премією. Ще одна кінострічка автора з присвячених афганцям, є «Вахта памяти». Фільм розповідає про бендерчан (Олега Ковченка, Віталія Белянського, Iгоря Чмиля, В’ячеслава Непейводу), які загинули під час виконання інтернаціонального обов’язку з 1979 по 1989 роки. Ідея створення фільму належить відомому громадському діячеві та спортивному функціонеру Йосипу Герису. Він також є організатором турніру пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, який відбувається в Бендерах уже понад 30 років.
Наталія Голуб розповіла про життя одного з героїв фільму – Віталія Белянського. «Командир взводу керування артилерійської батареї, гвардії ст. лейтенант Віталій Белянський закінчив Одеське вище військове артилерійське училище, служив в Угорщині. З подарованих йому долею 24 років – 1 рік та 8 місяців випали на Афганістан. Він, як і тисячі молодих людей, що виросли в радянській країні, вірив, що все, що відбувається в Афганістані, має високий сенс, і чесно виконував свій військовий обов’язок, щиро вважаючи, що, перш за все, служить своїй Батьківщині. Утім, міг би й не поїхати. Міг би й батька «підключити», свої зв’язки, щоб «розв’язати» питання. Однак, не звик Віталій ховатися за чужі спини. Не сховався і тоді – 20 жовтня 1988 року».
Про цей трагічний день розповів його батько Володимир:
«Душмани напали на колону, а наказ треба виконувати. Тоді Віталій, перш ніж розпочати бій, віддав свій бронежилет водієві КамАЗу і наказав йому повернутися, щоб повідомити керівництву про напад. Якраз тоді він дістав перше поранення в ногу, а бій тим часом продовжувався. Основний удар прийняла на себе саме його машина, яка замикала колону. У водія були перебиті руки, тому Віталій спробував сам сісти за кермо… знову був поранений, тепер у другу ногу… Кілька годин, стікаючи кров’ю, він виводив колону з-під вогню… 15 солдатів, його підлеглих, були врятовані, але сам він помер від великої крововтрати й зараження крові».
Кінохудожник Наталія Голуб стверджує, що для неї особисто важливий діалог із глядачами, які ознайомилися з її роботами, переглянули фільми. Кілька років тому вона спілкувалася з військовослужбовцями Міністерства оборони, які поділилися з нею враженнями від перегляду «Вахты памяти».
Для підтримки сімей загиблих, для тих, хто пройшов горнило афганської війни, в кожному місті республіки створені Союзи афганців, об’єднані в Придністровську Асоціацію ветеранів війни в Афганістані. Упродовж багатьох років її очолює депутат Верховної Ради Iгор Буга. За його словами, документальні стрічки Наталії Голуб мають важливе значення для патріотичного виховання молодого покоління придністровців.
Володимир ДАНИЛОВ.
Фото IA «Новости Приднестровья».