Олександр ОЛЕСЬ
Батьківщина – це найдорожче і найсвятіше місце на землі й у нашому серці, все те, що ми найбільше любимо й шануємо. Любов до рідної землі – найпотаємніше почуття людини. I ким би вона не була, багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, і якою б вона не була – дорослою чи малою, людина завжди пам’ятатиме про свій рідний край, намагатиметься зробити все, щоб він процвітав, а в тяжку хвилину прийде на допомогу, як це зробив невідомий хлопець із поеми О. Олеся «Печенізька облога Києва».
ПРО АВТОРА
Народився Олександр Кандиба (майбутня дружина називала його Олесем – так і ввійшов він в українську літературу під псевдонімом Олександр Олесь) 5 грудня 1878 року в селі Верхосулля, поблизу Білопілля на Сумщині. Там минуло й дитинство майбутнього поета.
Від природи чутлива до краси душа малого Олеся жадібно вбирала в себе музику рідних полів, шовковий спів широких слобожанських степів, мелодії тужливих народних пісень. Враження дитинства, проведеного на лоні чудової природи, в середовищі знедоленого сільського люду, стали тим здоровим ґрунтом, на якому в юній душі зросло почуття любові до рідної землі, до рідного слова.
Своє дитинство Олександр називав «одним золотим днем». У чотири роки він уже читав. Вивчив багато віршів Шевченка, а в дев’ять уже написав власний.
Кожного літа хлопець приїжджав до свого дідуся Василя в село Верхосулля. В його околицях він не лише милувався неповторною красою степу, а й слухав численні казки, легенди про минувшину, діставав перші уроки доброти, порядності та справедливості.
У Дергачівській хліборобській школі, що на Харківщині, куди О. Олесь вступив у 15 років, він захопився не основними предметами, а індійською, польською, болгарською, сірійською мовами. Ставши студентом Харківського ветеринарного інституту, юнак знову ж таки віддав перевагу літературній діяльності. Він познайомився з видатними письменниками: Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Борисом Грінченком, Володимиром Самійленком та іншими літераторами.
Заробляти собі на хліб поетові довелося, працюючи ветеринарним лікарем. Першу збірку поезій «3 журбою радість обнялась» він видав 1907 року за допомогою меценатів. Одна за одною вийшли нові книжки поетичних творів. Олександр Олесь переїхав до Києва, працював у різних газетах і журналах. Складні історичні події змусили його емігрувати за кордон. На чужині він дуже сумував за батьківщиною, всі думки й творчі поривання Олеся були пов’язані з Україною.
Коли в Олександра Івановича народився син (майбутній поет Олег Ольжич), він написав багато творів для дітей. Це були вірші про птахів і тварин, про граматику, історію і математику. О. Олесь здійснював поетичну обробку народних казок, літописів (наприклад, книга «Княжа Україна», 1920 р.).
Двадцять п’ять років Олександр Олесь прожив за кордоном, переважно в Празі. Там 22 липня 1944 року і помер, невдовзі після того, як дістав повідомлення про загибель сина, якого нацисти в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенхаузен.
Поема «Печенізька облога Києва»
О. Олесь пишався славними сторінками української історії, мужніми синами й дочками України, навіть якщо їхні імена деякою мірою загубилися в сивих віках. Наприклад, у літописі «Повість минулих літ» під роком 969-м є запис про хлопчика, який урятував Київ від навали печенігів. На основі цієї легенди письменник створив історичну поему.
Уривок із літопису:
«Він тоді вийшов з города з уздечкою і ходив серед печенігів, запитуючи: «Чи ніхто не бачив коня?» – бо він умів по-печенізькому, і вони вважали його за одного зі своїх. Як приблизився він до ріки, то, скинувши одежу з себе, скочив у Дніпро і побрів. Коли побачили це печеніги, кинулися вони за ним, стріляючи в нього, а не могли йому анічого зробити. А ті (русичі), побачивши з тої сторони Дніпра і прибувши в човні назустріч йому, взяли його в човен і перевезли його до дружини. І сказав він їм: «Якщо ви не підступите завтра рано під город, – здадуться люди печенігам». Мовив тоді їм воєвода на ім’я Претич: «Підступимо завтра в човнах». І як настав ранок, сіли вони в човни перед світом, затрубили сильно трубами, і люди в городі зняли крик. Печеніги ж подумали, що князь прийшов, і побігли од города, хто куди».
Аналіз поеми
За жанром «Печенізька облога Києва» – історична поема.
Пригадаємо відомості з теорії літератури.
Ознаки поеми:
– зображення подій i характерів переважно високого, героїчного змісту;
– єдність епічної розповiдi та глибокої ліричності;
– піднесена, яскраво-емоцiйна мова;
– ліричні відступи;
– наявність дійових осіб;
– докладність зображення подій та персонажів;
– тривалий час дії;
– віршована форма;
– середній обсяг.
Отже, твiр письменника за основними пунктами вiдповiдає визначенню лiроепiчного жанру поеми. За тематикою її можна назвати історичною поемою, тому що розповідь ґрунтується на реальному історичному факті, засвідченому в літописі, з реальними історичними постатями.
Паспорт твору
Тема: зображення героїчного вчинку хлопця, який урятував Київ від печенiгiв.
Основна думка: уславлення подвигу невідомого юного героя-патріота, здатного на самопожертву заради порятунку земляків і рідного краю.
Дійові особи твору:
Князь Святослав – син мудрої княгині Ольги. Більшу частину свого князювання він провів у походах. Відважний i палкий, прямодушний i суворий, Святослав був насамперед князем-воїном. Ніколи він не нападав підступно, завжди попереджав своїх ворогів: «Я іду на ви».
Славетні походи князя поширили вплив i владу Києва. Святослав майже весь час перебував у походах, залишаючи Київ на своїх воєвод, а в степи проникали зі сходу кочовики, зокрема печеніги.
Печеніги – тюркські кочові племена, якi у VIII-IХ століттях мандрували між Волгою і нинішньою рікою Урал (тоді – Яїк), а згодом, під натиском племен огузiв і хозарів, переселилися в причорноморські степи, де облюбували територiю від гирла Дунаю до пониззя Дону. Вiзантiя вміло підбурювала печенiгiв проти Київської Русі. Вперше печеніги напали на Русь 915 року, а в наступні десятиліття їхні напади почастішали, адже Русь була багатою. Запеклу боротьбу з печенігами вели такі князі, як Святослав Ігорович, Володимир Великий, Ярослав Мудрий.
Претич – київський воєвода, який на час походів князя Святослава був залишений охороняти місто.
Характеристика героя поеми
Хлопчик був:
– кмітливим, винахідливим, бо придумав дуже вдалий план порятунку Києва;
– сміливим, відважним, оскільки не побоявся йти у ворожий табір;
– освіченим і розумним, адже знав печенізьку мову;
– мав дуже гарні артистичні здібності, зумів зіграти свою роль – печеніга-хлопця, що загубив коня;
– те, що ім’я героя загубилося в історії, свідчить про скромність підлітка;
– найголовніше – цей хлопець є справжнім патріотом своєї землі, свого народу.
Автор не називає імені героя, тому що так безстрашно міг вчинити кожен. На думку Олександра Олеся, це і є найбільша слава для людини – здійснити героїчний вчинок і, залишившись невідомим, здобути вдячність і вічну пам’ять нащадків.
Гра «Знайди помилкове твердження»
1) Князь Святослав був у поході в Болгарії.
2) Князь Святослав був старий і немічний, тому не міг очолити військо для захисту Києва.
3) Печеніги увірвалися в Київ і стали його палити.
4) Печеніги взяли Київську фортецю в облогу.
5) Воєвода Претич поїхав зі своїми воїнами на відпочинок за Дніпро.
6) Воєвода Претич вирушив Дніпром у морський похід.
7) Кияни вирішили повідомити воєводу про напад за допомогою голубиної пошти.
8) Виручити киян вирішив невідомий хлопчик, який знав печенізьку мову.
9) Хлопчик удав, ніби шукає в печенізькому стані корову.
10) Печеніги погналися за хлопцем на човнах.
11) Претич і воїни не повірили хлопчикові.
12) Претич і воїни відразу кинулися на допомогу киянам, і ворог утік.
Гра-дослідження інтелектуалів
Беруть участь три учасники (або шість за бажанням; представники ряду, варіанту, групи), решта – вболівальники.
Учасники гри за потреби можуть скористатися порадою своїх групи, ряду.
Кожен учасник витягає по черзі дві картки з цитатами з поеми «Печенізька облога Києва» О.Олеся і дає відповіді на запитання. Правильна відповідь оцінюється двома балами. Крім визначення переможця гри, вчитель може оцінити гравців за кількістю набраних балів.
Картка 1
Стали думати кияни,
Де їм лицаря знайти,
Щоб із міста на той берег
Сміло зважився пройти.
1) Чому не знайшлося серед киян лицаря і справу доручили малому хлоп’яті?
2) Чому треба було йти «на той берег», якщо нині Дніпро протікає посеред Києва?
3) Про яку форму правління в давньому Києві свідчать наведені рядки?
Картка 2
А в той час гуляє Претич
З дужим військом за Дніпром.
Та не станеш буйним вітром
І не зробишся орлом.
1) Чому, замість того, щоб охороняти місто, воєвода з військом «гуляв за Дніпром»?
2) У чому була недосконалість Київської фортеці?
3) Який художній засіб ужитий у цих рядках?
Картка 3
А на сонці сяє зброя,
Сяють, блискають списи.
Як пробитися крізь хмару,
Як пройти через ліси?!
1) Де відбувається дія: в небі, в горах, у лісах?
2) Що говорить про військо печенігів дієслово «сяє», «сяють»?
3) Що додають до характеристики юного героя ці рядки?
Галина КРИЖАНIВСЬКА.
Фото: malenkii-genii.ru