Щоденно, а часто і не по своїй волі, ми стикаємося з людьми, які палять. Всі знаємо, що ця шкідлива звичка завдає шкоди не тільки курцеві, а й людям навколо. Саме тому кожному знайомому, якого бачимо з сигаретою, невтомно повторюємо: «Не кури!», «Куріння шкодить!», «Кидай палити!». Адже здебільшого ми дбаємо про своє здоров’я.
Кожна людина вирішує сама, з якими звичками їй іти по життю: тільки зі шкідливими, тільки з корисними, чи поєднуючи все разом. Героями цієї статті є люди, життя яких так чи інакше пов’язане або ж було пов’язане з однією з найбільш шкідливих звичок – курінням.
Владислав, 35 років
Свою першу сигарету він спробував у 13 років. Так-так, саме спробував, тому що пустощі за сараєм у бабусі в селі справжнім курінням не назвеш. Дещо пізніше, класі у восьмому, Влад намагався бути крутим, як старшокласники, тому бігав за ріг школи разом із ними. Погана компанія, вуличне виховання спричинили і вживання спиртних напоїв.
«Насправді, моїй поведінці є пояснення. Ще з раннього дитинства батьки дали мені зрозуміти, що я їм не потрібен. Досить часто мати погрожувала віддати мене в дитячий будинок, дуже серйозно ставилося питання про оформлення опікунства наді мною бездітними родичами. Я жив з бабусею. Перехідний вік припав якраз на цей момент – бідною була моя бабуся. Я палив і навіть не замислювався кидати. Незважаючи на свою шкідливу звичку, займався спортом і був досить непоганим боксером. Але це залишилося в юнацтві, нині я – доросла сімейна людина, яка прагне дати все своїй сім’ї. У мене є власний бізнес, красуня дружина, прекрасні сини. І я намагаюся зробити все, щоб вони не повторили мою долю: не піднімаю на них руку, цікавлюся справами, навчанням – у нас довірливі стосунки, я більше ніж упевнений, що вони не курять. На жаль, я не настільки бездоганний: кинути палити я не зміг досі», – розповів Владислав.
Владислав визнає, що у нього є нікотинова залежність. Але боротися з нею він не хоче і не може. За його словами, для цього потрібно мати силу волі та час. А в нього немає ні того, ні іншого, тому що постійно буває або на роботі, або з сім’єю.
Марія, 22 роки
«Моя історія до жаху банальна», – каже дівчина й розповідає про те, як уперше закурила сигарету. Ревнощі – ось що рухало нею на той момент.
«Мені було 15 років, коли я познайомилася з дуже гарним юнаком Ігорем. Він був предметом обожнювання всіх дівчат не тільки в школі, але й у дворі. Набравшись сміливості, я вирішила підійти познайомитися. І все у нас так добре складалося, що інші просто стояли осторонь і заздрили. Ми закінчили школу, вступили до університетів. Ми майже не бачилися, тому вирішили жити разом, але бачилися вдома тільки ввечері та у вихідні. Ось тут і почала я проявляти ревнощі. Він затримувався на навчанні, на роботі, я вже майже не вірила в постійні безглузді виправдовування. І якось, коли у мене закінчилися «пари», а на роботу йти не треба було, я вирішила простежити, куди і з ким мій хлопець ходить після навчання. Результат був невтішним, але я сподівалася на краще. Ігор вийшов зі свого університету з якоюсь дамою, і вони разом попрямували в найближче кафе. Саме тоді я вирішила, що нашим стосункам кінець: мене охопило обурення, образа й злість, все тіло трясло, заспокоїтися було неможливо. Я попросила у перехожого сигарету і затягнулася. Не знаю чому, але мені здалося, що куріння заспокоює. Ось із того моменту я курю. Після всього побаченого мені хотілося провалитися крізь землю або просто піднятися в небо легкою парою, але я пішла додому. По дорозі купила пляшку вина, пачку сигарет і пішла заспокоюватися. Мені здавалося, що це кращий варіант, щоб забутися», – поділилася Марія.
А втім, історія закінчилася щасливо і гарно. Ігор тепер чоловік Маші, а колишня його супутниця виявилася організатором свят. Вона допомагала юнакові зробити красиве освідчення в коханні. Марія пообіцяла і нам, і своєму чоловікові, що обов’язково кине палити, тому що хоче бути здоровою і якомога швидше подарувати Ігорю спадкоємця.
Євген, 71 рік
Людині, юність якої минула в Радянському Союзі, важко підібрати сигарети, тютюн яких був би схожий на колишній. Наш наступний герой почав курити ще зовсім маленьким хлопчиком.
«Це був третій клас, ми з хлопцями вирішили спробувати закурити. Якщо чесно, мені не сподобалося, хоч ми й намагалися робити все, як дорослі. Прийшовши додому, батько, звичайно, запідозрив щось погане, тому що цього вечора я був тихіше води, нижче трави, а зазвичай гасав, як очманілий. І ось тато вирішив поговорити зі мною. Йому вистачило півхвилини, щоб зрозуміти, у чому справа. Дісталося мені тоді знатно. Але «відбити» в мене бажання палити батькам не вдалося, і вони змирилися. Більше мене ніхто за куріння не лаяв, батьків у школу з цього приводу не викликали. Ось так і вийшло, що я почав курити й не кидав до певного моменту. Курив, як паровоз, по пач-
ці в день, навіть не замислюючись, що це шкідливо. Та тоді ніхто особливо і не говорив про це. Часи змінюються, відповідно, і виробництво товарів, їх якість. І сигарети стали зовсім інші: склад тютюну змінився. Я не кажу про те, що куріння – це добре, але ніколи не думав, що мені доведеться відмовитися від цієї поганої звички. Раптом у мене виникли проблеми: почалися перепади тиску, паморочилося в голові, пришвидшилося серцебиття. Дружина викликала швидку допомогу. Звичайно, чи не перше питання від лікарів: «Палите?». Почувши позитивну відповідь, мені поставили укол, направили на всілякі аналізи й поїхали. Наступного дня пішов до дільничного лікаря, який, переглянувши аналізи, сказав, якщо я хочу жити – треба кидати палити. Я не став з ним сперечатися і, прийшовши додому, відразу ж викинув усю тютюнову продукцію, що була в будинку. «З того дня жодної сигарети не викурив», – повідомив Євген.
Євген Миколайович виявився справжнім чоловіком: він, дійсно, дотримав слова і більше не курить. Це підтвердила його дружина Наталя. Вони виховали двох прекрасних дочок, а тепер виховують найменшого онука.
Юлія, 35 років
«Не паліть, якщо хочете жити повноцінно!» – радить дівчина. Хвороба, яка з’явилася через куріння, не дозволяє їй дихати на повні груди. При кожній спробі глибоко вдихнути в неї починає паморочитися голова, і вона втрачає свідомість.
«Я курила з 20 років. Перше справжнє кохання, важке розлучення, пошук роботи, нервування на роботі. Постійно зривалася на подруг, а вони мені й порадили: «Спробуй, покури! Можливо відпустить, легше стане». Я недовго думала, взяла у них сигарету і запалила. Курю…начебто легше…поступово відпускає…відпустило…. Так я і не помітила, як стала залежна від цієї нікотинової гидоти. Далі – кар’єрне зростання. Я домоглася того, чого хотіла, і почала замислюватися про сім’ю. Але я вже викурювала щонайменше 20 сигарет на день. У мене з’явилася кохана людина, чоловік, якому я дала слово кинути палити. І я дотримала слова – кинула, але ні до чого доброго це не привело. Мені стало боляче дихати, пропав апетит, підвищилась температура, душив безперервний кашель. Так, у мене бронхіт, який не дає мені нормально жити вже п’ятий рік. Звичайно ж, тепер я не курю, але іноді дуже хочеться. У такі моменти, я згадую, через що довелося пройти мені та моїм близьким, щоб домогтися хоч якихось результатів. Бажання викурити хоча б одну сигарету не зникає, але я тримаюся і не опускаю руки. І все це заради нашого майбутнього малюка, який вже зовсім скоро з’явиться на світ» – поділилася Юлія.
Також наша героїня розповіла, що кинути палити вона намагалася різними способами: і зменшувала кількість сигарет, і льодяниками заміняла, і різними медичними препаратами. Але допомогла їй лише власна сила волі.
У кожної людини своя історія, життя, свій шлях і свій вибір. Як ви помітили, всі герої статті абсолютно різні, але їх об’єднало одне – куріння. Вирішувати, звичайно ж, вам: курити чи ні, але ніколи не забувайте про своє здоров’я. Ось я, наприклад, не курю і вам не раджу!
Олександра СТАНІЛЄСКУ.