За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і з нагоди особистої ювілейної дати відмінного працівника культури, заслуженого художника ПМР Володимира Мицикова держава відзначила орденом Пошани. Урочиста церемонія нагородження відбулася в Палаці Республіки.
Людям, причетним до професійного спорту, Володимир Мициков відомий як майстер спорту СРСР з легкої атлетики в марафонському бігу. По завершенні кар’єри марафонця він перейшов в інший вид спорту – пауерліфтинг, де також показав високий рівень майстерності та зарекомендував себе, як висококласний тренер.
Відомий мистецтвознавець, поет, гарний сім’янин він уже понад шістдесят років захоплений живописом. Працьовитість і завзятість у досягненні мети, сформовані за багато років, дозволяють художнику цілком і повністю віддаватися улюбленій справі.
До присутніх на церемонії з теплими словами звернулася начальник Державної служби з культури та історичної спадщини Марія Кирмиз.
Вона привітала ювіляра, побажала автору багатьох прекрасних полотен творчого настрою, міцного здоров’я і вручила йому заслужену нагороду:
«Активна діяльність митця сприяє патріотичному та естетичному вихованню молоді. Щорічні виставки художника сповнені любов’ю, добром і є джерелом позитивних почуттів та емоцій».
Кількість картин, написаних Володимиром Мициковим за весь творчий шлях, важко порахувати. Його полотна відомі в багатьох країнах світу, а також прикрашають приватні колеції. Російський режисер Микита Михалков придбав колись близько 20 робіт майстра.
Художник залюбки ділиться своїми живописними полотнами: він подарував 100 робіт міській картинній галереї Тирасполя, 50 картин – Тираспольсько-Дубоссарській єпархії та недільній школі, понад 40 – Центральній міській бібліотеці, а також Меморіальному будинку-музею М. Д. Зелінського. Приблизно 800 полотен, написаних олією й аквареллю, зберігаються у митця вдома. Деякі ще потребують часу, чекають останнього мазка.
«Не було такого дня, коли б я не малював, навіть настрій чи самопочуття не можуть мені завадити. Працюю до глибокої ночі, сплю приблизно чотири-пять годин. Колись вранці прокидався о 5-6 годині, пробігав свої 20 км, навчався, ходив на етюди. Ця звичка залишилася ще з Суворовського училища. І так щодня вже багато років. Перебування на самоті виробило характер – мені цікаво і ненудно залишатися наодинці з собою», – поділився сокровенним Володимир Миколайович.
Найбільшим щастям митець вважає свою велику дружну родину, адже це найкраще джерело підтримки й натхнення. Його діти прийшли в урочистий день привітати батька і побажати дов-гих і плідних років життя.
Катерина СИДОРЧУК.
Фото IA «Новости Приднестровья».