Легенда радянської авіації

Виповнилося 126 років від дня народження Семена Шестакова – заслуженого льотчика СРСР, пілота-випробувача, учасника Великої Жовтневої революції та Великої Вітчизняної війни.


Народився відомий авіатор 21 лютого 1898 року в Бендерах у багатодітній родині фельдшера міської лікарні Олександра Шестакова. За словами завідувача відділу Бендерського історико-краєзнавчого музею Зінаїди Шинкаренко, змалку Семен цікавився літальними апаратами: ледь навчившись читати, він годинами вивчав особливості конструювання дирижаблів, повітряних куль та аеропланів. З успіхом склав юнак іспити та вступив до найпрестижнішого навчального закладу Бессарабії – Бендерського реального училища (нині Республіканська російсько-молдавська школа № 1, на якій встановлено меморіальну дошку льотчику).

Через чотири роки Семен переїхав до старшого брата в Севастополь, де з задоволенням спостерігав, як здійснюють навчальні польоти слухачі офіцерської школи авіації (нині Качинське вище військове авіаційне училище). Саме тоді його прагнення стати пілотом зміцнилося остаточно. У серпні 1917 року Шестакова призвали в армію, де він активно залучився до Жовтневих подій у Петрограді. Молодий солдат налагоджував телефонний зв’язок у Смольному.

Згодом Семен закінчив Єгор’ївську льотну школу зі званням «Авіаційний моторист», служив льотчиком-інструктором тренувальної ескадрильї в Москві. Шестаков розумів пристрій кожного агрегату, відчував можливості літака. Відмінне знання матеріальної частини забезпечило йому звання одного з кращих пілотів періоду становлення світової авіації. За два роки досвідчений пілот здійснив понад 100 бойових вильотів в Узбекистані й Таджикистані, набрався досвіду і став воєнним льотчиком та особистим пілотом начальника управління Повітряних Збройних сил.

З метою поліпшення взаємин з Японією та у відповідь на японський візит «Токіо – Москва», керівництво ТСОАВІАХІМ організувало переліт радянських асів за маршрутом «Москва – Токіо – Москва».

Семен Шестаков і механік Дмитро Фуфаєв 20 серпня 1927 року здійснили політ на серійному одномоторному літаку АНТ-3 «Наша відповідь», сконструйованому в Центральному КБ А. М. Туполєва. До Токіо льотчики подолали 21 700 км і прибули 1 вересня. Їм влаштували урочисту зустріч: ще в повітрі їх зустрів ескорт із 12 літаків, а шлях на землі всипали пелюстками троянд. С. Шестаков і Д. Фуфаєв удостоїлися прийому прем’єр-міністра Японії та глави військового відомства. Після повернення додому бендерчанина нагородили орденом Бойового Червоного Прапора і присвоїли звання «Заслужений льотчик СРСР».

Через два роки Семен Олександрович здійснив міжконтинентальний переліт «Москва – Нью-Йорк». Для цього А. Туполєв сконструював двомоторний (кожен мотор потужністю 1 200 кінських сил) суцільнометалевий літак АНТ-4, що дістав назву «Країна Рад». На той час машина була найбільшою у світі: розмах крила – майже 30 м, довжина фюзеляжу становила 17,5 м. Команда складалася з чотирьох авіа асів: пілота Ф. Болотова, механіка Д. Фуфаєва, навігатора Б. Стерлігова і капітана повітряного судна С. Шестакова. Подолавши відстань понад 20 тис. км за несприятливих погодних умов, авіатори 30 жовтня 1929 року здійснили посадку в Нью-Йорку, де їх з пошаною зустріли жителі міста. Крім випробувального інтересу, переліт мав спортивну складову: поставити нові рекорди й продемонструвати досягнення радянського авіапрому. Видатний бендерчанин, який відкрив Америку з повітря, і його колеги по міжконтинентальному перельоту стали легендою і прикладом для наслідування наступним поколінням льотчиків.

Під час Великої Вітчизняної війни Шестаков командував 146-м винищувальним авіаційним полком на Південно-Західному фронті. Його полк воював на Орловсько-Курській дузі, а винищувачі підрозділу прикривали наступ радянських танків. У цьому запеклому бою і загинув досвідчений пілот.

У Придністров’ї С. О. Шестакова знають і шанують його пам’ять. Іменем героя названа одна з головних вулиць рідного міста, в історико-краєзнавчому музеї створена експозиція, а придністровський поет Леонід Литвиненко присвятив відомому земляку проникливу поему «П’ятий океан».


Катерина СИДОРЧУК.

Фото з сайту polarpost.ru