Нині виповнилося 119 років від дня народження учасника Яссько-Кишинівської наступальної операції, почесного громадянина м. Бендери Михайла Санникова.
Його ім’я назавжди залишиться для нащадків символом мужності та відваги. Пропонуємо поринути в історію і дізнатися більше про його тернистий військовий шлях.
Михайло Санников народився 27 лютого 1905 року в сім’ї теслі в селі Селезньово Казанської волості Омської губернії. До 12 років навчався в церковно-парафіяльній школі, після чого працював на заможних хазяїв.
На жаль, докладнішої інформації про його дитячий період практично не збереглося. Все, що відомо, взято переважно з матеріалу, опублікованого на офіційному сайті державної адміністрації м. Бендери.
У жовтні 1926 року Михайла Санникова обрали головою Селезньовської сільради. У жовтні 1927-го призвали до Червоної Армії, де він служив у другому окремому кавалерійському полку ОДПУ НКВС СРСР. У цей час брав участь у збройному конфлікті на Китайсько-Східній залізниці 1929 року, за що був нагороджений малокаліберною гвинтівкою.
Його участь у різних галузях життя суспільства, починаючи з головування в колгоспі ім. Сталіна з 1930 року і завершуючи членством у ВКП(б), свідчить про прихильність до ідей комунізму і прагнення до його перемоги. Очолюване ним відділення виправно-трудових робіт зробило свій внесок у зміцнення правопорядку в райцентрі Казанка.
Михайло Санников мав багатий життєвий досвід, віддано служив Батьківщині. Його призначення на різні високі посади в НКВС та армії свідчать про унікальні лідерські риси та готовність брати на себе відповідальність у складних обставинах. Участь у ключових історичних подіях, таких як бої на озері Хасан і річці Халхін-Гол у 1938 році, підкреслює його відвагу і відданість рідній землі.
До початку Великої Вітчизняної війни наш герой уже був комісаром дільниці військово-будівельних робіт 1-ї Далекосхідної армії, а з грудня 1942 року – заступником командира з політичної частини 2-го окремого важкого понтонного полку резерву Верховного Головнокомандування.
Перекинутий у 1943 році на Західний фронт, Михайло Санников продовжував брати активну участь у бойових діях. Призначення його начальником політвідділу 51-ї Дніпродзержинської Червонопрапорної інженерно-саперної бригади 46-ї армії дали йому змогу проявити стратегічне мислення і здібності до реалізації складних інженерних проектів.
Разом з бригадою він брав участь у створенні понтонних переправ через річки Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай та інші, сприяючи звільненню України, Молдавії, Румунії, Угорщини, Австрії від німецько-фашистських загарбників.
У період з 1945 по 1955 роки Михайло Санников продовжив службу в армії. Спочатку в інженерно-саперній бригаді в Одесі, потім був призначений заступником командира з політчастини 2-го окремого важкого понтонного полку, розквартированого в Бендерській фортеці.
1948 року Михайла Васильовича обрали до складу Бендерського міськкому КП(б) Молдавії. Його професійному зростанню сприяли річні курси командного складу в Тирасполі, а згодом навчання в Ярославському військово-політичному училищі ДПУ. В період з 1950 по 1955 роки, він виконував обов’язки заступника командира з політчастини в понтонно-мостовому полку Центральної групи військ.
Завершив службу у Збройних Силах М. Санников у 1955 році. Повернувся в Бендери, де трудився в комунальному господарстві й на заводі «Электроаппаратура». У 1967 році пішов на пенсію, але навіть у похилому віці продовжував брати активну участь у громадському житті, обіймаючи посаду голови міської Ради ветеранів партії.
За доблесну працю та високий професіоналізм Михайло Санников був удостоєний орденів Леніна, Червоної Зірки, Червоного Прапора, Вітчизняної війни та інших високих державних нагород. Він пішов із життя 6 вересня 2003 року. Життя ветерана стало часточкою історії Бендер, а для нині живих – символом сили духу і завзятості.
Олександра ТИМКО.
Фото з сайту bendery.gospmr.org