Пам’ятною для рибничан є дата 21 лютого: 111 років тому народився почесний громадянин міста
та району Захар Авдійович Кліщевський (1913 – 2002 рр.). Його ім’я вписане в історію міста.
У наукових публікаціях з історії Великої Вітчизняної війни згадується, що ■ «…2 травня 1942 року в міському саду Рибниці на зборах за участю семи патріотів була створена перша в Рибницькому районі підпільна група». Захар Авдійович був одним із активних членів Рибницького підпільного комітету в роки Великої Вітчизняної.
Мешканець села Єржово з самого початку війни не міг залишатися осторонь. Кіномеханік за фахом, уже восени 1941 року він зібрав радіоприймач, щоб слухати передачі московського радіо та ділитися повідомленнями про події на фронті зі знайомими, яким довіряв. Після того, як під час арештів румунських властей у селі був заарештований і його батько, З. Кліщевський разом зі своїм однокласником М. Погрібним та односельчанином А. Баланом почав поширювати серед населення зведення Радянського інформбюро. Так вони доводили інформацію до відома населення аж до березня 1944 року.
Зі спогадів Захара Авдійовича:
«З перших днів окупації я без вагань прийняв рішення саботувати окупантів на кожному кроці, все, що тільки можна було, виводив із ладу, псував та закопував у землю, щоб не дісталося ворогу. Щоб прохарчуватись, я ходив по селах, допомагав людям по господарству, ладнав посуд, виготовляв різне начиння. Я бачив, як люди прагнуть знати правду про те, що діється на фронті. А ворог тільки стверджував, пропагував, поширював листівки, що основні сили комуністів розбито, тому всі повинні підкоритися «визволителям».
Я відчував мовби претензію народу до мене, люди вимагали відповіді на їхні запитання, і я, як виходець із цього ж народу, повинен йому служити – служити своїй Батьківщині. І як не оббріхували фашисти її, який бруд не лили на неї, я собі думав: якою б вона не була – це моя Батьківщина, вона мені рідна. Так що з 1941 року я слухав Москву і давав правдиві відповіді своїм землякам». Одну з таких листівок підпільники одного разу навіть прикріпили до спини поліцая, який проносив її на собі весь день.
У 1942 році Захар Авдійович вступив до Рибницької підпільної організації. З групою товаришів-комсомольців він виконував усі завдання. Багато було зроблено щодо агітації, пропаганди, саботажу, виведення з ладу техніки та машин. Було збережено водночас багато кіноапаратури, радянських кінофільмів.
Як активному члену підпільної організації, комсомольцю Кліщевському порекомендовали вступити до лав партії. На партійних зборах Анатолій Балан зазначив:
«Німецька пропаганда стверджує, що комсомольська та партійна організації розсипаються, як карткові будиночки, так-от, це не так. Навіть у тилу самого ворога партія збільшується, і ми поповнимо її прийманням т. З. А. Кліщевського до нашої підпільної партійної організації».
Таким був створений осередок підпілля. Сама ж організація нараховувала 29 членів та 37 осіб активу. Рибницькі підпільники поширювали рукописні листівки, а з осені 1943 року встановили зв’язок з кам’янською підпільною організацією й друкували листівки в Кам’янській підпільній типографії.
За словами рибницького учителя історії Олега Миколайовича Булгака, який був близько знайомий із рибницьким підпільником, Захар Авдійович був дуже веселою, позитивною людиною, знав багато притч, жартував, ніколи не впадав у відчай. За золоті руки знайомі називали його «кулібіним». Поміж усіляких заслуг Захар Авдійович був ще й гарним сім’янином. Разом із дружиною («моя Настуся» – тільки так її називав) вони прожили понад 50 років. Виховали доньку та сина.
Захар Авдійович часто навідувався до учнів рибницьких шкіл. Його уроки історії пам’ятає не один уже дорослий рибничанин. Тепер уже вони розповідають своїм дітям про ті страшні дні, зупиняючись біля портрета почесного громадянина на центральній площі міста. Вічна слава нашим визволителям!
Галина БЕРЕЗНИЦЬКА.
Фото автора з Почесної дошки м. Рибниці.