З дня створення Народного ополчення ПМР 17 березня 2024 року виповнюється 32 роки. Березень 1992-го був для республіки драматичним часом. Вирішувалася доля придністровської державності. Двома тижнями раніше розпочалася повномасштабна агресія Молдови проти Придністров’я. Перші удари взяли на себе Республіканська гвардія та козаки. Невдовзі зрозуміли: цих сил недостатньо.
Тоді, в березні 1992 року, кожен придністровець вважав своїм священним обов’язком стати на захист батьківщини. Президент республіки Iгор Смирнов теж усвідомлював це і 17 березня видав Указ за № 64. В офіційному документі наголошувалося: «В результаті агресивних бойових дій з боку Молдови, що відбулися в останні кілька днів, а також пред’явленого нею ультиматуму про роззброєння Гвардії ПМР упродовж 48 годин, на території Придністров’я розпочалося формування Народного ополчення з захисту суверенітету і цілісності Придністровської Молдавської Республіки». Саме тому 17 березня стало днем утворення НО Придністров’я.
Указ вводив у дію «Тимчасове положення про Народне ополчення», яке визначало форми та методи організації структур НО та управління його підрозділами, права та обов’язки ополченців, їх соціально-правовий захист у разі поранень, каліцтв і загибелі. Зрештою, акт узаконював право громадян республіки (незалежно від статі, віку, національної приналежності та віросповідання) зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину – ПМР.
У 1992 році народне формування з честю виконало своє призначення, стало реальною силою, що протистояла агресії Молдови. Відстоюючи свободу та незалежність ПМР, загинули 232 ополченці, 211 осіб були поранені, 12 зникли безвісти, понад 100 померли від наслідків поранень. За мужність і стійкість, виявлені під час захисту свободи та незалежності ПМР, більш ніж 10 тисяч ополченців нагороджені медаллю «Захиснику Придністров’я» та нагрудним знаком «За оборону Придністров’я», 86 – орденом «За особисту мужність», 20 з яких – посмертно.
З припиненням бойових дій та введенням Миротворчих сил Росії у серпні 1992 року батальйони Народного ополчення були розформовані. Почався новий етап розвитку цього військового формування вже у складі Збройних сил республіки. У 1997-му НО було удостоєне вищої нагороди ПМР – ордена Республіки.
Указом Президента 16 березня 2019 року День Народного ополчення встановлено як пам’ятну дату. Це данина поваги, жива пам’ять та безмежна вдячність ополченцям – загиблим героям і живим захисникам Вітчизни. НО завжди було і буде символом незламної волі, твердості духу, вірності обов’язку, прикладом любові до батьківщини, єдності та братерства.
Глава держави Вадим Красносельський напередодні звернувся до ветеранів та учасників цього руху. «Формування Народного ополчення 17 березня 1992 року в умовах широкомасштабної агресії РМ стало найважливішим етапом у захисті прав придністровського народу, який тоді об’єднався і відстояв суверенітет і незалежність ПМР, – йдеться в документі. – Ряди НО поповнили тисячі мужніх людей, які захищали вибір придністровців, сім’ї, дітей, їхнє майбутнє. Ми пам’ятаємо всіх, хто не побоявся розпочати боротьбу з молдовським націоналізмом. Ніколи не забудемо ціну, яку наш народ заплатив за право жити на своїй землі. Вічна пам’ять загиблим! Вічна слава захисникам Придністров’я! Люди, які перебували в лавах Народного ополчення, мають незламну волю, тверду громадянську позицію, патріотизм, завжди беруть активну участь у житті придністровської держави. Вони працюють у галузі управління, економіки, медицини, освіти та науки, досягають значних результатів і сприяють поступальному розвитку Придністров’я».
Кореспондент газети «Гомін» зустрівся з ветераном-ополченцем, педагогом І кваліфікаційної категорії освітньої системи м. Тирасполя Вадимом Сенченком і поставив йому єдине запитання: «Яка роль Народного ополчення в тому, що Придністров’я і сьогодні живе, розвивається?»
«На зорі становлення нашої держави організація силою свого духу та мужністю відіграла визначальну роль у відстоюванні незалежності ПМР, – відповів Вадим. – Нас називають народними захисниками. Так, це дійсно так і є, але я скажу вам більше: НО це і є народ Придністров’я, який у боях відстояв право жити на своїй землі. Ополченці й сьогодні, як і 32 роки тому, готові, у разі потреби, зі зброєю в руках відстоювати суверенітет і незалежність нашої республіки».
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото з архіву Міністерства оборони ПМР.