Весна – довгоочікувана і жадана пора року. Пробуджується природа та розпочинається черговий цикл землеробської праці, успішність якого завжди була запорукою благополуччя. Саме тому з настанням весни пов’язані особливі сподівання, а зустрічає її кожен народ по-своєму.
Придністровські звичаї впродовж століть викристалізовувалися з традицій багатьох народів, які живуть на берегах великої та щедрої річки. Цими неписаними правилами керувалися в повсякденних справах і у святкуванні важливих подій. Зустріч весни – яскравий приклад такого поєднання традицій. Молдавський Мерцішор ніби передає естафету слов’янській Масниці.
Свято, коріння якого сягає дохристиянської доби, улюблене народом і сьогодні. Його відзначають у містах і селах, у колективах і сім’ях. Особлива увага приділяється передачі традицій від старших поколінь до молодших. У Кам’янському політехнічному технікумі (КПТ) Масляний тиждень відзначають щороку.
«Всякий раз прагнемо зробити акцент на чомусь новому. Звичайно, стартує тиждень з ознайомлення студентів із походженням свята. На лекціях із загальноосвітніх предметів згадують історичні факти, фольклорні й авторські твори, присвячені Масляниці. На класних годинах студенти з кураторами готують яскраві презентації, присвячені етапам святкування і традиціям. Усе це – перша частина тижня, який наші предки присвячували заняттям по господарству, – розповіла педагог-організатор КПТ Людмила Стацишина. – У середу-ласунку та в четвер-розгуляй кожна група демонструє результати своєї творчості. Студенти з першого по четвертий курс накривають святкові столи, де до традиційних млинців додаються різноманітні напої та випічка. Всі декламують вірші та відгадують загадки, пригадують прислів’я та народні прикмети, співають і танцюють».
Це була кульмінація свята, проте не фінальна його крапка. У навчальному закладі готують різних фахівців для галузі громадського харчування. Технологи й офіціанти, кухарі та кондитери знають багато рецептів смаколиків, уміють оригінально оформити страву та подати її. Тому без їх участі не обходиться жодне районне свято.
От і в неділю, коли на ринковій площі Кам’янки прощаються з Масляним тижнем, КПТ накриває розкішний святковий стіл, біля якого дорослі та діти пригощаються класичними й незвичайними млинцями. У давні часи їх вважали символом сонця. Люди вірили, що, з’їдаючи жовтий, круглий і гарячий млинець, вони дістають часточку тепла й сили світила.
Рецепти страви, яка давним-давно стала головним атрибутом свята, є у кожної хазяйки – родинні, перевірені. Однак, спробувавши млинці, приготовлені майстрами й студентами КПТ, багато хто цікавиться професійними секретами. Напевно, тема млинців ніколи не буде розкрита і вичерпана до кінця, бо потенціал цієї страви – безмежний. Символ сонця можна готувати на воді, кефірі або на молоці, використовувати не тільки пшеничне, гречане, кукурудзяне борошно, а навіть пшоно чи манку. Будь-який рецепт – як конструктор, з якого кожен збирає свій унікальний виріб.
«Часом достатньо замінити декілька маленьких деталей, і страва відкриється новим, непізнаним раніше смаком, – поділилася думкою Ольга Котерняк, яка в КПТ завідує практикою. – Млинці можна вживати просто під час чаювання або приготувати солону закуску чи солодкий десерт. Останні в українській кухні дістали назву «налисники». Їх традиційно начиняють сиром, маком, варенням, яблуками, ягодами, м’ясом, грибами, крупами та запікають із вершковим маслом у духовці. Ще ж є поливки та соуси: шоколадні, медові, зі згущеного молока – їх так багато, що годі тут переказувати».
Про всі професійні поварські секрети в одній статті не розповісти, але в тому, що майбутні фахівці громадського харчування за роки навчання в Кам’янському політехнічному оволодівають на «відмінно», можна переконатися, оглянувши святково накриті столи. Тут ніжні млинці сусідять із пишними оладками, рум’яними картопляниками та сирниками, з дивними стравами, що зародилися на різних континентах.
Віра Карасьова (на фото) обрала професію технолога, отримавши на день народження оригінальний торт як подарунок. Вагалася між кондитерським мистецтвом і поварською справою. Потім дізналася, що в КПТ навчають універсалів – фахівців, які можуть приготувати будь-яку страву: від наваристого борщу до вишуканого десерту, сервірувати стіл відповідно моменту, а головне – керувати виробництвом на підприємстві. Так столична дівчина опинилася в Кам’янському технікумі – й жодного разу про те не пошкодувала.
За чотири роки навчилася користуватися всіма кухонними інструментами та спеціальним посудом, освоїла безліч рецептів і секрети вибору якісних і свіжих продуктів. Навчається на «відмінно», а в інституційному конкурсі професійної майстерності перемогла в номінації «Кращий кухар».
«Млинці готують у різних країнах світу. Нині поширеною і навіть модною стравою стали американські панкейки – пишні, ароматні та солодкі. У скандинавських народів млинець називається «лефса», а печуть з картоплі, молока і борошна. В Данії його посипають цукром і корицею, запивають кавою. У Норвегії в лефсу загортають сосиску й мають національний хот-дог. Японські млинці називаються «окономіякі» (у перекладі – те, що ти любиш), їх начиняють м’ясом, рибою, капустою. Бегрір готують у Марокко: печуть тільки з одного боку, перемащують соусом із меду й вершкового масла», – розповіла про традиційні для різних народів млинці Віра.
Завершимо ж цю смачну «екскурсію» рецептом із вишуканої Франції. Там млинці називають крепами. Вони дуже тонкі, а начинка може бути як солодкою, так і рибною чи м’ясною. Особливо ефектний вид крепів – фламбе. Тісто для них готують за стандартним рецептом, а потім на сковорідку кладуть кілька дольок апельсина, додають трохи цукру, шматочок масла, поливають це все коньяком чи ромом – і підпалюють.
Відео від Віри, як приготувати французькі крепи «Сюзетт», можна побачити, якщо навести камеру смартфону на QR-код. Сподіваємося, результат цього кулінарного експерименту припаде до смаку кожному нашому читачеві.
Ніна ПАНАЇДА.
На фото Віра Карасьова.
Фото автора.