Відкритий урок нашої спільної історії
На початку цього року Вадим Красносельський оголосив Послання Президента органам державної влади та управління. Поміж означених для Міністерства просвіти завдань у галузі виховної роботи та молодіжної політики був запуск просвітницького проекту «Діалог на рівних». Його основна мета: патріотичне виховання дітей та молоді. Форма – відкриті уроки. Девіз «Сьогодні – школяр, завтра – громадянин».
Відмінною рисою цього освітнього і виховного починання стало те, що в ролі вчителів (лекторів) виступали представники органів державної влади та управління. Партнерами проекту «Діалог
на рівних» стали: Мінцифри, ДУ «ПГТРК», ДУ «Приднестровская газета», «Приднестровский исторический портал».
Перший відкритий урок у формі діалогу на тему «Історичні та правові основи міжнародного визнання Придністров’я» провів для юних придністровців Президент Вадим Красносельський.
Естафету спілкування з молодим поколінням у Глави держави прийняла міністр просвіти Світлана Iванишина. У кіноконцертному комплексі «Тирасполь» відбувся її відкритий урок з історії на тему «Визволення Придністров’я від німецько-румунської окупації». Вона актуальна саме тепер: нинішньої весни придністровці відзначають 80-річчя визволення міст і сіл нашого краю від фашистських загарбників.
У фойє кінотеатру розмістили художню виставку та представлені членами молодіжної військово-патріотичної громадської організації «Спадкоємці перемог» зразки зброї часів Великої Вітчизняної війни. Непідробний інтерес до експонатів, запитання до тих, хто їх демонстрував, заздалегідь створили атмосферу проникнення в історичне минуле нашого краю.
На урок, рефреном якого стала мужність і героїзм радянського народу, прийшли понад 400 учнів восьмих-дев’ятих класів зі шкіл усієї республіки.
«Я хвилююся, оскільки це незвичайний для мене урок, та й аудиторія велика, – зізналася на початку виступу Світлана Іванишина, педагог за покликанням, історик, викладач історії та суспільствознавства за фахом. – Ми зустрічаємося з вами напередодні двох великих дат: 80-річчя визволення Придністров’я від німецько-румунських окупантів і 79-ї річниці Перемоги. Я народилася через 15 років після закінчення Великої Вітчизняної війни в сім’ї, яка теж пізнала гіркоту втрат найрідніших людей. Усі три сини бабусі та дідуся загинули на фронті. Причому, де поховані двоє з них, сім’я знає, а от третій, Максим, «пропав безвісти». Все життя бабуся чекала сина з війни. Дідусь був учасником Яссько-Кишинівської операції, визволяв наш придністровський край, залишився інвалідом».
Ця глибоко трагічна, сповідальна сімейна історія міністра стала тим камертоном, який налаштував учителя та її численних учнів, що сиділи в залі, на діалог нарівні – довірчий і щирий. Мабуть, у кожного юного представника молодого покоління є приблизно така ж сама сімейно-воєнна сага про їхніх прабабусь і прадідусів. Вона передається з покоління в покоління.
Такі глибоко особистісні історії кожної родини стають складовою частиною спільної історії країни, лежать в основі генетичного коду придністровського народу, який найбільше цінує свободу і незалежність, прагне до справедливості.
«У генах придністровців – вміння об’єднатися тоді, коли важко. І перемогти!», – такими адресованими молодіжній аудиторії словами Світлана Іванишина підтвердила особисте переконання.
На відкритому уроці міністр-учитель без конспекту оперувала численними історичними фактами; наводила незліченні приклади мужності придністровців, які зробили внесок у спільну перемогу над ворогом у Придністров’ї в 1944 році; проводила порівняльний аналіз тих подій і відбиття агресії в 1992-му.
Ще один епізод з особистих спогадів Світлани Іванишиної, якими вона поділилася з аудиторією відкритого уроку.
«Я народилася в українському селищі на кордоні з Придністров’ям, коли ще були живі багато ветеранів війни. Головним святом для моїх земляків був День Перемоги. Коли учасники війни йшли вулицями маршем переможців, дзвін їхніх бойових нагород заглушав мідь духового оркестру. Цей дитячий спогад вкарбувався в мою пам’ять на все життя», – поділилася вона.
Особливий інтерес в учнів викликали зачитані міністром проникливі рядки солдатських листів, зокрема, Петра Топора. У них немає патетичних слів про битви та перемоги, є опис солдатського побуту, а головне – щира турбота про рідних і близьких, виною розставання з якими стала війна. Ці почуття близькі, напевно, всім людям і всім поколінням.
Урок історії завершився словами «Пам’ятати про тих, хто вже ніколи не прийде» і хвилиною мовчання в пам’ять про тих, хто завоював Перемогу і приніс мир.
З пізнавального для молоді під час міністерського уроку історії.
Придністров’я було звільнене в процесі трьох наступальних операцій: Умансько-Ботошанської, Одеської та Яссько-Кишинівської. В цей період Радянська Армія ціною неймовірних зусиль уже завоювала стратегічну перевагу над ворогом. Високим темпом наступу йому буквально не давали отямитися і перепочити. Та це аж ніяк не означає, що перемоги були легкими. Навпаки, на дністровських берегах фашисти посилювали опір і билися за кожен метр окупованої території, на якій хотіли панувати «два мільйони років», як на самому початку війни заявив румунський диктатор маршал Антонеску. Під час звільнення нашого краю розкрився полководницький талант воєначальників, як-от: уродженець сусідньої Одеси Родіон Малиновський, Василь Толбухін, родоначальник повітряно-десантних військ Василь Маргелов, Іса Плієв, Олександр Покришкін.
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото Марини Сови.