Цього року виповнився б 101 рік від дня народження Михайла Аксенгора – бойового офіцера, льотчика-штурмовика, підполковника, ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника Яссько-Кишинівської операції та визволення м. Бендери.
Народна мудрість повчає: «Льотчиками не стають, ними народжуються». І дійсно так, адже ця професія доступна тільки тим, хто всією душею любить небо і не може без нього жити.
Народився Михайло Аксенгор 6 березня 1923 року в м. Кам’янка Молдавської РСР. Пізніше його сім’я переїхала в м. Лисичанськ Української РСР. З дитинства маленького хлопчика цікавила авіація та все пов’язане з нею. Тому він одночасно закінчив десятирічку і Лисичанський аероклуб, де отримав диплом «пілота». Продовжити навчання молодий льотчик вирішив у Ворошиловградській авіаційній школі Військово-повітряних сил.
У роки Великої Вітчизняної війни Михайло Аксенгор був у складі 639-го штурмового авіаційного полку 189-ї авіадивізії 17-ї повітряної армії. Пізніше він воював на 1-му Прибалтійському та 3-му Українському фронті. Досвідчений льотчик брав активну участь в Яссько-Кишинівській операції, визволяючи від загарбників м. Бендери. Зі спогадів Михайла Аксенгора у книзі «Жаркий август 44» (автор – Володимир Перстньов):
■ «На світанку 20 серпня наш полк підняли по бойовій тривозі. Головна мета – Бендери, але командир дивізії зазначив, що завдавати удару по місту не можна. Льотчикам потрібно було знищити вогневу силу противника в південно-західній околиці міста. За даними військової розвідки, 22 серпня ворожу колону, до складу якої входила бронетехніка, артилерія та обоз, наш полк наздогнав дорогою на Кишинів. Удар по ній був таким ефективним, що радянські війська насилу пробивалися по забитій розгромленою ворожою технікою дорозі в напрямку Кишинева. Вранці наступного дня ми дізналися, що Бендери визволили».
За прорив оборони противника 113-та стрілецька і 189-та штурмова авіаційна дивізії були удостоєні почесної назви «Нижньодністровські».
Авіатор неодноразово здійснював воєнні польоти в небі над Румунією, Болгарією, Угорщиною та Австрією.
У роки війни досвідчений льотчик виконав понад 110 бойових вильотів на ІЛ-2 для штурмування та розвідки військ противника. Його екіпаж був збитий двічі: один раз – винищувачами, вдруге – снарядом під час штурму танкової колони. Через такі риси характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, сильна воля, рішучість, сміливість, готовність до усвідомленого ризику та у зв’язку з застосовуваними прийомами атаки загарбники боялися льотчика.
На посаді командира провідної групи літаків Михайло Єфимович здійснив понад 40 бойових вильотів. За самовіддану службу він був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом Червоної Зірки, трьома орденами Великої Вітчизняної війни та численними медалями.
Після війни льотчик вчився управляти літаками-винищувачами й незабаром став пілотом 1 класу. Кар’єру авіатора він завершив на посаді командира винищувального авіаційного полку.
Після звільнення в запас Михайло Аксенгор повернувся в Бендери, де працював воєнруком у загальноосвітніх школах міста: № 1, № 16 та № 18. За відмінну працю його удостоїли звання «Відмінник народної освіти МРСР».
Серце відважного льотчика перестало битися 3 січня 1998 року. Похований він на єврейському кладовищі в Бендерах. Для нас життя цієї людини – приклад мужності, професіоналізму та героїчного служіння батьківщині.
Пам’ять про героїв війни сприяє формуванню патріотичних почуттів і гордості за свою країну. Ми повинні цінувати їхній подвиг, пам’ятати про них та передавати правдиву історичну інформацію наступним поколінням.
Володимир УС.
Фото: www.jewmil.com.