«Сильней на свете тяга прочь, и манит страсть к разрывам», – створив поетичний образ Борис Пастернак. I хоча писав він про людські взаємини, цей образ цілком відповідає характеристиці іншого явища – політичного, про яке все частіше пишуть і говорять останнім часом. Це сепаратизм.
Поміж осередків сепаратизму, які виділяють учені й політологи, називають Іспанію (Країну Басків і Каталонію), Великобританію (Шотландію), Індію (Штати Джамму і Кашмір), територію колишньої Югославії (Косово і Республіку Сербську) та, звичайно ж, територію колишнього Радянського Союзу, де поміж інших до сепаратистських зараховують і Придністровську Молдавську Республіку. Чи так це насправді?
Спробуємо розібратися. Що означає термін «сепаратизм» і чи правомірно його застосовувати щодо Придністров’я? Нещодавно відповісти на ці складні запитання вирішив Президент Вадим Красносельський. Він дав інтерв’ю Придністровській державній телерадіокомпанії, в якому пояснив глядачам феномен нашого «сепаратизму», феномен придністровської незалежності й суверенітету.
Спочатку визначимося з тим, що ж таке сепаратизм. У юридичній енциклопедії написано:
«Сепаратизм (від лат. «separatus – окремий) – прагнення до відокремлення, відмежування; рух за відокремлення частини держави та створення нової держави або рух за автономію для частини державних територій».
Згадаймо, як створювалася Молдавська РСР. Вона була створена шляхом злиття двох суб’єктів: Бессарабії, яка до 2 серпня 1940 року входила до складу королівської Румунії, та Молдавської Автономної РСР, проголошеної в жовтні 1924 року в складі Радянської України. Підставою для цього злиття став пакт Молотова-Ріббентропа про розподіл територій. Причому не МАРСР приєднали до Бессарабії, а навпаки – Бессарабію приєднали до МАРСР.
«Чому Молдавська РСР перестала існувати як територіальна одиниця, як колишня республіка Радянського Союзу? Які рішення лягли в основу розчленування МРСР? – запитує під час інтерв’ю Вадим Красносельський, і відповідає. – Необхідно згадати фазу розпаду СРСР, так званий парад суверенітетів. На сучасний лад – парад сепаратизму, тобто відділення від СРСР. Цим шляхом пішли практично всі союзні республіки … але молдовські парламентарії пішли далі».
Вони прийняли Постанову №149 від 23 червня 1990 р. Про укладення Комісії Верховної Ради РСР Молдова з політико-юридичної оцінки радянсько-німецького договору про ненапад і Додаткового секретного протоколу від 23 серпня 1939 р. У ньому сказано:
«Незаконне проголошення Молдавської РСР 2 серпня 1940 року було актом розчленування Бессарабії та Буковини. Передача під юрисдикцію Української РСР Північної Буковини та повітів Хотин, Ізмаїл і Четатя Албе суперечила як історичній правді, так і етнічній реальності того часу».
Отже, вважає Глава держави, ця постанова фактично проголошувала незаконним створення МРСР, розділяючи її на Бессарабію та МАРСР. На підтвердження своїх слів він послався на два документи – Декларацію про незалежність Молдови від 27 серпня 1991 року і Декларацію Міжнародної конференції з пакту Молотова-Ріббентропа та його наслідків для Бессарабії. Водночас наголосимо, що Конституційний суд РМ визнав Декларацію про незалежність Молдови найважливішим документом Молдови, який має вищу юридичну силу навіть над Конституцією.
У цьому документі записано:
«…Парламенти багатьох держав у своїх деклараціях вважають угоду, укладену 23.08.1939 р. між Урядом СРСР і Урядом Німеччини, недійсною з самого початку і вимагають ліквідації її політико-правових наслідків, що відзначено і Міжнародною конференцією «Пакт Молотова-Ріббентропа та її наслідки для Бессарабії» 28 червня 1991 року».
Сама Декларація Міжнародної конференції з пакту Молотова-Ріббентропа і його наслідків для Бессарабії констатує:
«…учасники Першої Міжнародної конференції з аналізу наслідків пакту Молотова-Ріббентропа, вважають, що пакт і секретний додатковий протокол до нього недійсні, їх наслідки повинні бути ліквідовані… Не запитавши населення Бессарабії, півночі Буковини та області Герца, силоміць захоплених 28 червня 1940 року, а також населення Молдавської АРСР (Задністров’я), утвореної 12 жовтня 1924 року, Верховна Рада СРСР, навіть у порушення своїх конституційних повноважень, 2 серпня 1940 року прийняла закон СРСР «Про утворення союзної Молдавської РСР» – нормативні акти, якими намагалися виправдати, за відсутності будь-якого реального правового обґрунтування, розчленування цих територій і приналежність нової республіки Радянському Союзу».
«Інакше кажучи, – вважає Вадим Красносельський, – у Декларації про незалежність чітко прописано про нікчемність пакту Молотова-Ріббентропа і про те, що Молдавська РСР створена незаконно».
Президент звертається до вищих посадових осіб Молдови:
«Ви визнаєте Декларацію про незалежність своєї держави? Якщо так, то ліквідуйте правові наслідки пакту Молотова-Ріббентропа і незаконне створення МРСР… Ви повинні відмовитися від цих територій».
І визнати Придністров’я. Іншого виходу немає.
Наприкінці бесіди Вадим Красносельський звертається до громадян РМ:
«Почитайте, послухайте мене, і ви зрозумієте, що ми не сепаратисти, ми – нормальний сусід, який хоче миру, творення, хоче стабільності – і у вас, у сусідній державі. Усе це – продукти Декларації незалежності РМ… Ми хочемо бачити Молдову процвітаючою державою, яка повинна вибрати свій шлях розвитку. Ми не проти будь-якого шляху: приймайте рішення, як хочете. А народ Придністров’я сам вирішить свою долю. І це не раз уже робилося. Чому посадовці Молдови чинять так, чому сіють ворожнечу, звинувачують нас у сепаратизмі, чому вони прийняли закон про сепаратизм?»
Про феномен придністровського сепаратизму, про те, навіщо був прийнятий закон РМ про сепаратизм, про його наслідки та оцінки європейськими структурами з прав людини, розповімо в наступному номері газети.
Віктор РОМАНЮК.
Фото прес-служби Президента.