Нагорода з такою назвою – одна з новітніх у Придністров’ї. Заснована вона минулого року, щоб відзначати видатні заслуги в галузі фізичної культури та спорту. Кавалерів цього ордена небагато, проте недавно їхня когорта поповнилася.
Тренер-викладач Кам’янської спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву Василь Лисий удостоєний високої нагороди за багатолітню добросовісну працю, високий професіоналізм, яскраві досягнення вихованців, великий внесок у популяризацію спорту і здорового способу життя.
Здавалося б, до урочистих церемоній спортсмени звичні. Перемагаючи на змаганнях, вони гордо піднімаються на п’єдестал пошани, приймають кубки та медалі. У Василя Івановича за 70 років таких моментів було багато. Спорт він полюбив ще в дитинстві. У спортивну школу, яка тільки-но відкрилася в Кам’янці, записався підлітком. Йому подобалося багатоборство: біг, стрибки в довжину, висоту і з жердиною, штовхання ядра, метання диска та спису. У випускному класі на осінній спартакіаді в Кишиневі він став переможцем серед дискоболів. Це було перше визнання його таланту і майстерності, яку юнак напрацьовував роками тренувань.
Запрошення до збірної Молдавії визначило його професійну долю. Юнак брав участь у чемпіонаті республіки й Спартакіаді народів СРСР, у матчі СРСР – США і змаганнях у Болгарії та Румунії. Поставив три рекорди МРСР у метанні диска і два – у штовханні ядра. Паралельно з таким значним спортивним навантаженням учився в Кишинівському педагогічному інституті.
У 1975 році Василь Лисий одержав диплом за фахом «Фізичне виховання» і після служби в армії повернувся в Кам’янську спортивну школу, яка дала йому путівку в життя. Відтоді він шукає та знаходить обдарованих дітей і допомагає їм у виборі життєвої дороги. Василь Іванович виховав у пошані до спорту сотні дітей. Серед них і ті, хто, за його прикладом, стали вчителями, викладачами, тренерами.
Є серед вихованців В. Лисого і професійні спортсмени, які мають яскраві перемоги на міжнародних змаганнях. Про деяких із них наша газета розповідала читачам. Поза сумнівом, багатьом відомі імена Олександра Мазура та Дениса Кутковецького, які відзначилися в останні два роки на чемпіонатах Балканських країн і були визнані Легкоатлетичною федерацією Молдови переможцями в номінації Rising Star – «Висхідна зірка». Сашко за цей час ще й кілька разів поновив рекорд Молдавії у штовханні ядра. Втім, рекордсменів поміж учнів Василя Івановича багато, і не тільки республіканського рівня. У 1991-му Лариса Штирогришна встановила світовий рекорд з метання молота!
За високі досягнення В. Лисий не раз був удостоєний нагород: від грамот і премій до пам’ятних подарунків. До чемпіонських відзнак додалися медалі «За трудову доблесть» і «За відзнаку в праці», орден «Трудова слава». Від Європейської федерації легкої атлетики тренера заохотили Листом подяки та срібним нагрудним знаком континентального форуму. Торік земляки визнали Василя Івановича людиною року в номінації «Людина-легенда». Здавалося б, можна звикнути до почестей, але щоразу, отримуючи заслужену нагороду, цей скромний чоловік бентежиться увагою. Зі своєї персони прагне перевести розмову на досягнення учнів і неодмінно відзначає внесок усього колективу.
Після урочистостей, переодягнувшись із ділового костюма у звичний спортивний, Василь Іванович квапиться на стадіон, який за 40 з гаком років став рідним. Там декілька годин працює з метальниками з групи спортивного вдосконалення. Це якраз і є олімпійський резерв, який готує Кам’янська СДЮШОР. Нинішніми учнями заслуженого тренера є й діти випускників минулих років, щиро вдячних наставнику за науку.
Тренер вищої категорії обов’язково знаходить час, щоб відвідати заняття, які проводять його молоді колеги. Система багатолітньої спортивної підготовки, за якою працює спортшкола, передбачає спадкоємність: щоб виховати чемпіона, треба спочатку розвинути дитину фізично, прищепити їй навики здорового способу життя. Цим із метальниками-початківцями займається Світлана Брагіна. Заглянувши на їхній майданчик, В. Лисий показує малятам, як правильно стояти, як розвернути корпус і відвести руку для вдалого поштовху ядра.
Відвідує керівник і навчально-тренувальну групу, де шліфують навички підлітки. У їхньому активі – спортивні розряди, перемоги й нагороди, навіть чемпіонські звання. Прагнучи попасти на міжнародні змагання, вони без втоми працюють над розвитком фізичної форми та майстерності. Тренує їх гордість Василя Івановича – донька Євгенія. Разом зі старшою сестрою вона пройшла шлях від початківця до чемпіонки, а потім вирішила продовжити родинну справу. Батьківські поради, які завжди допомагали їй досягати успіху, Євгенія Євстратій високо цінує досі. Нині ж вона опановує методи вдумливої й делікатної роботи з підлітками.
На цьому ж стадіоні, на майданчиках для метання, тренуються вже й онуки Василя Івановича. Вони стараються, добиваються намічених цілей і ставлять перед собою нові. Заслужений тренер ПМР В. І. Лисий вірить, що кожен із них знайде своє покликання: спортивне, професійне, життєве.
На фото автора: державну нагороду Василю Лисому вручив глава Кам’янської держадміністрації Володимир Бичков.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.