Хто такий захисник Придністров’я? Це не просто людина з автоматом. Захисник – це і той, хто захищав Батьківщину на своєму робочому місці, навчав дітей, рятував від хвороби, від смерті, служив в армії, у правоохоронних органах, у загальному всі, хто забезпечував функціональність держави. По суті своїй вони всі захисники…
Тепер складний час, але і його треба пройти. Правда на нашому боці. Визнання Придністров’я буде. Придністровський народ цього заслуговує.
Вадим Красносельський, Президент ПМР.
У фойє міського Будинку культури лунають привітальні оклики, які супроводжуються міцними чоловічими рукостисканнями. Суцільно сивочолі чоловіки з юнацьким блиском в очах. Вони з когорти тих, хто в 1992-му проявив себе справжнім мужиком, не втік на чорноморське узбережжя, не залишився до подій байдужим, а зі зброєю в руках став на захист ледь народженої народом республіки. Це вчорашні радянські школярі, які зрозуміли, що «…будь-яка революція лише тоді чогось варта, коли вміє захищатися». Це захисники Придністров’я.
Під склепіння залу для глядачів доноситься дзвін численних орденів і медалей на грудях кожного, хто зібрався разом з бойовими соратниками відзначити 30-річний ювілей рідної громадської організації – Союзу захисників Придністров’я м. Тирасполя.
Придністровська війна забрала 118 життів тираспольчан – 118 історій життя і смерті, війни та миру. Холодний метроном, який рівномірно відраховує 60 секунд хвилини мовчання, мимоволі навіває їм спогади про загиблих бойових товаришів, згладжує «провину» за те, що «я-от залишився живий». Однак перемога не буває без втрат, це ж «…свято зі сльозами на очах».
Ювілей провідної громадської організації Придністров’я – це ще й нагода для живих віддати особливі почесті, данину пам’яті тим, хто на початку 90-х пожертвував найдорожчим – життям заради свободи та незалежності Придністровської Молдавської Республіки. Тому учасники урочистих зборів, скликаних на честь ювілею провідної громадської організації Придністров’я, доручили соратникам із захисту республіки та членам молодіжного об’єднання «Звезда» покласти квіти на гранітні плити Меморіалу Слави. У цьому святому для кожного придністровця місці, біля Вічного вогню покояться перші захисники ПМР, які в березні 92-го вступили в нерівний бій з опонівцами Молдови, намагаючись деблокувати полк цивільної оборони 14-ї армії та врятувати членів сімей військовослужбовців.
Привітати героїв з ювілеєм громадської організації прибули перший Президент Iгор Смирнов і нинішній Глава республіки Вадим Красносельський, а також Голова Верховної Ради Олександр Коршунов, представники органів державної влади, молодіжних організацій, громадськість.
Головними винуватцями урочистості стали бійці, які в 92-му зі зброєю в руках захищали молоду республіку, а два роки по тому повернулись до мирного життя і створили громадську організацію для соціальної підтримки учасників бойових дій.
Першим до побратимів звернувся керівник організації Валерій Ширков. На сьогодні в лавах громадської організації перебуває 2 393 людини. Одним із важливих напрямків її діяльності є патріотичне виховання молодого покоління.
З вітальним словом до захисників республіки звернувся Президент. Вадим Красносельський відзначив лепту кожного придністровця у відбиття агресії Молдови в 1992 році, унікальність придністровського народу.
За великий внесок у захист і становлення ПМР, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю і з нагоди 30-річчя від дня утворення Союзу захисників Придністров’я м. Тирасполя всі, хто відзначився і в ратній, і мирній праці, були удостоєні державних нагород.
Неправда, що час лікує. Минулі роки не зітруть з нашої пам’яті величі народного подвигу. Тому вічна слава героям! Вічна їм пам’ять! Поки вона жива, живі справи й подвиги захисників Придністров’я.
Нагороди Союзу захисників Придністров’я
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото М. СОВИ.