Чемпіонат Європи з рукопашного бою серед юніорів зібрав у румунському Брашові понад 100 атлетів із 12 країн. Придністровці виступали у складі збірної Молдови.
У дисциплінах «Самооборона» та «Поєдинок» Євген Савранчук, Iван Павленко, Данило Решетник, Олександр Кавтя і Данило Морозюк провели по 2-3 переможних бої та завоювали чемпіонські титули у своїх вікових і вагових категоріях. Усього ж на рахунку збірної РМ 26 медалей і перше командне місце.
Про шлях, який привів його на вищий щабель європейського п’єдесталу пошани, розповів кам’янчанин О. Кавтя. Показуючи кореспондентові «Гомону» відео переможних боїв, Олександр пояснив:
■ «Захват, кидок, больовий прийом». Кожен поєдинок триває менше двох хвилин (переглянути їх наші читачі можуть за QR-кодом). Видно, як суперник подає знак, що здається. Ці короткі, але яскраві бої – фінальний крок до п’єдесталу. Сашко наполегливо тренувався та змагався, перш ніж на нього піднявся.
Спорт цікавив його з ранніх років. Спочатку хлопець записався в Кам’янську спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву на біг. Це було зрозуміле активному хлопчику заняття: ось старт, а там фініш. Завдання – добігти до нього щонайшвидше. Сашко тренувався, розвивався фізично. Минув рік і він почав добиватися перших дитячих перемог.
Якось побачив трансляцію змагань UFC – міжнародної спортивної організації, яка проводить бої зі змішаних єдиноборств, і захотів себе спробувати. У СДЮШОР підказали: на базі Подоймської філії є відділення дзюдо. Григорій Кавтя, який цілком підтримує прагнення синів до активного способу життя і постійних занять фізкультурою, відвіз Сашка на перше тренування. Воно йому здалося нескінченним.
■ «Я думав, що добре розвинений, але заняття з рукопашного бою сильно «протверезило». Розтяжка виявилася недостатньою, та і дихання бракувало. На спарингу пропускав удари, а після тренування боліло все»,
– пригадав Олександр свої перші враження. Слабохарактерну людину вони раз і назавжди відвернули б від боротьби, а Сашка мотивували на вдосконалення фізичної форми та вивчення прийомів дзюдо. Під керівництвом досвідченого тренера Василя Мясковського він освоював стойку й удари, кидки та захвати. Поступово розвинув усі групи м’язів, а також координацію та спритність. За виконання вправ на турнірах почав посідати призові місця.
На одній із товариських зустрічей Олександра вразив виступ команди з Рибниці. Хлопці показували високий рівень борцівської майстерності, а ще розповідали про поїздки на міжнародні змагання й одержані перемоги. Заслужений тренер республіки Сергій Коровай, помітивши зацікавленість підлітка, запросив його відвідати Рибницький клуб бойових єдиноборств. Там Саша побачив, як його ровесники гармонійно поєднують елементи боксу, самбо, рукопашного бою, вільної та греко-римської боротьби.
Уже два роки він тренується в Рибниці. Тренування за розкладом п’ять разів на тиждень, отже після навчання потрібно поспішати на рейсовий автобус, щоб доїхати до сусіднього міста. Година на дорогу туди, стільки ж на зворотну. Пару годин напруженої роботи в клубі: розминка, відпрацювання ударів і рухів, «бій із тінню» та спаринги, без яких неможливо навчитися застосовувати вивчені прийоми.
Справжня перевірка результативності всієї цієї напруженої роботи – змагання. На них Саша завоював медалі республіканського рівня та звання чемпіона Молдови. До 16 років здобув І дорослий розряд із боротьби, став кандидатом у майстри спорту. Перемога на чемпіонаті Європи відкриває перед ним шлях на чемпіонат світу. Ентузіазм і цілеспрямованість, з якими О. Кавтя тренується та виходить на змагання, вселяють надію, що і цей п’єдестал підкориться борцеві.
Мріє Олександр про спортивну кар’єру, однак, щодня присвячуючи значну частину часу тренуванням, не забуває про навчання та домашні обов’язки. З хорошими оцінками він закінчив 9-й клас Кам’янської середньої школи № 2 і вирішив освоїти в місцевому політехнічному технікумі робітничу професію, й тепер вивчає основи технічного обслуговування та ремонту двигунів, систем і агрегатів автомобілів. Планує поступити ще й на курси водіїв. Батькам допомагає по господарству й у підприємницькій діяльності, а молодшому братові, який тренується в Кам’янській СДЮШОР (боротьба дзюдо) – з тренуваннями.
■ «Дивуюся, коли чую від однолітків, що їм на якусь справу часу або сил бракує, – зізнався юний чемпіон. – Мені здається, причина не в цьому, а в ліні. Якщо є бажання – знайдуться і можливості. Це стосується будь-якої справи: спорту та навчання, виконання батьківських доручень і зустрічей із друзями на дозвіллі».
Лариса ЛЕГКУН.
Фото з особистого архіву О. Кавтя (на фото Олександр Кавтя).