Нинішнє покоління молодих людей сприймає 1 травня як черговий вихідний, коли можна просто поспати та насолодитися відпочинком, хоча декому з них і відомі три слова «Мир! Труд! Май!», які стали девізом цього дня. Підтвердження тому – відповіді тираспольчан на запитання нашого кореспондента.
Дві жіночки поважного віку, що неспішно прогулювалися стежками парку «Победа», миттю, без коливань, почали згадувати, як вони колись відзначали Первомай. Одна з них – Віра Григорів-
на – тридцять років працювала на швейній фабриці «40 років ВЛКСМ» під керівництвом Валентини Соловйової. З перших слів, тільки почала розповідати, сльози з’явилися в її очах:
«Ви навіть не уявляєте, як ми чекали цього дня, як готувалися до нього. Звичайно, зранку йшли всім трудовим колективом на демонстрації центральною вулицею Тирасполя, несли в руках квіти, повітряні кульки, плакати. Сміялися, співали патріотичні пісні. Колектив був дружний, нас не треба було примушувати йти на такі заходи. Потім із сім’ями прямували до нашого фабричного табору відпочинку в лісі, неподалік Дністра. За два дні і змагання влаштовували, й волейбол, ігри різні, шашлики смажили. Валентина Сергіївна завжди з нами разом була. Ці дні не забуваємо ніколи. Молодими були, здоровими, радісними».
У Ніни Сергіївни чоловік служив в армії, тож вона в дні Первомаю частіше очікувала його з чергувань і нарядів. Відпочивали, коли випадала нагода.
На зупинці громадського транспорту в центрі міста з тролейбуса «випурхнула» зграйка дівчаток. Здивовано подивилися, але на прохання затриматися на хвилинку, зупинилися і відповісти на запитання не відмовились.
Олександра, дев’ятикласниця, знає, що маївка – це коли сім’єю вирушають у похід до лісу або на берег річки, відзначати день труда:
«Маленькою я разом із батьками завжди була, а тепер вони з друзями розважаються, а я зі своєю компанією. У старших свої інтереси, мені з ними якось не цікаво».
«Перше травня – це день відпочинку перед робочими днями, батькам же треба набратися сил за вихідний», – вважає Дар’я, учениця однієї зі столичних шкіл.
Марія живе в Парканах у приватному домі, тому їй нікуди виїжджати не доводиться:
«Якщо погода гарна, то зранку на городі працюємо, а потім уже в садку разом із сусідами влаштовуємо відпочинок, обов’язково з шашликами. Тому у нас і труд, і мир, і май виходить», – засміялася дівчина.
Усі дівчатка, з якими ми перекинулися кількома словами, знають, що 1 травня – вільний від уроків день, коли можна зустрітися з друзями, «потусуватися», відпочити та зарядитися позитивною енергією.
У Катерининському парку привертав увагу юнак, який торгував повітряними кульками. Михайло, як назвався реалізатор, навчається в школі, а першого травня, коли випадає вихідний, або підробляє, або сидить вдома, малює. Він планує стати дизайнером у майбутньому. Про те, що перше травня – святковий день, навіть і не знає, для нього це просто вихідний.
Подружжя Михайло та Вікторія походжали неподалік пам’ятника Суворову, посміхнулися, коли почули запитання. Без зайвих умовлянь почали досить жваво пригадувати свої шкільні роки. Вони – спортивні люди (він – борець, вона – легкоатлетка), на маївки виходили до лісу аж на три дні, змагання влаштовували, тренування, волейбол, картоплю пекли на вогнищі… Алкоголь? Ні, спорт і алкоголь для них – речі несумісні.
Стежкою від Дністра прямувало ще одне подружжя – Євгенія та Олександр.
«Для мене Первомай – це Далекий Схід, місто Благовещенськ, участь у демонстраціях з батьками, гілочки яблуневого цвіту, виготовлені власноруч, і мама ще жива», – з сумом пригадала жінка.
Чоловік додав:
«Пам’ятаєте, всі підприємства виготовляли з фанери макети якихось машин, робочих верстатів, плакати на них чіпляли, спортсмени ставали на тих машинах у позах, ніби статуї, й поки проїжджали повз трибуни, де начальство стояло, навіть не рухалися і не посміхалися. Все так серйозно було, а разом з тим і весело. Люди дружні були, більш згуртовані, рідніші, чи як сказати правильно…».
У відповіді кожного з опитаних лунало одне: Першотравень – святковий день, ще один привід для відпочинку. Історія…ну, що ж, вона у кожного свята своя.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.
Фото автора.