Міські вулиці стають справжніми художніми галереями просто неба. Не оминуло це віяння і Придністров’я. Численні графіті в Бендерах і новий яскравий мурал (стінопис) у Дубоссарах тому підтвердження. Автор останнього, молода художниця Олександра Новак поділилася з кореспондентом газети власним баченням культури вуличного мистецтва.
– Який Ваш досвід на ниві творчості?
О. Н.: Досвід різнобічний. Саме це сприяло формуванню мого творчого ядра. Я – слухачка багатьох міжнародних шкіл сучасного мистецтва. Раніше захоплювалася фотографією, брала участь у реалізації соціальних програм, у добровольчій діяльності. У деяких проектах виступала як художник і реалізовувала власні ідеї, а також вела курси зі стріт-арту.
– З недавніх робіт – мурал у Дубоссарах. Як виникла ідея його створення?
О. Н.: Можна сказати, доленосний збіг обставин. Після відвідання в цьому місті творчого об’єднання «Акколада», я їхала на вокзал з його керівником Олександрою Степановою. Раптом їй зателефонували з дитячого оздоровчого табору.
«Ми бачили ваш розпис із хлопчиком. Нам так сподобалося! Дайте, будь ласка, номер телефону художниці», – пролунало в телефонній розмові.
На щастя, я була поруч, і ми відразу поїхали знайомитися. Не можна було не здивуватися тому, як під час розмови світилися очі директора Віри Миколаївни Ломаковської. Одразу ж промайнула думка «Як же співробітники люблять свій заклад». З такими небайдужими людьми завжди приємно співпрацювати. Через деякий час я вже зробила ескіз, і весь квітень «завантажувала» мурал на стіну.
– Розкажіть детальніше про сюжет картини, посилання, яке Ви в нього вклали.
О. Н.: Спочатку я паралельно розробляла два ескізи. Один був більш ліричний і спокійний: в оточенні квітів дівчинка пускала мильні бульбашки. Другий ескіз – більш динамічний: хлопчисько біжить назустріч вітру і запускає повітряного змія. Навколо нього простір буквально «вібрує». Також багато квітів і барвистих відтінків. У сюжет я також додала власні фірмові смуги, щоб простір став ще більш рухливим. Я хотіла, щоб малюнок передавав відчуття вітру, свободи та простору, безтурботного дитинства і радості моменту. Сама я все дитинство провела в лісі й на красивих мальовничих галявинах. Мені дуже знайоме це відчуття.
– Торкнемося технічних моментів ескізу: площа малюнка, скільки знадобилося часу і фарби на втілення задуму? Хто Вам допомагав?
О. Н.: Мені допомагали друзі, колеги та співробітники дитячого оздоровчого табору. Наприклад, Iван Стратулат – мій підписник (фоловер) в Instagram. Він прочитав, що я розписую стіни в його рідному районі й приїхав на пару годин допомогти, та й залишився аж до кінця. Я йому дуже вдячна. Творчість нас об’єднала, ми стали друзями.
Муралу я віддала майже весь квітень (29 днів), пару відер фарби та сонцезахисного крему. Все-таки це вуличне мистецтво.
– Останнім часом така складова образотворчого мистецтва республіки стала більш помітною в прямому розумінні слова, на будівлях все частіше з’являються графіті. Найбільше їх у Бендерах. Як Ви вважаєте, що посприяло цьому?
О. Н.: Сприяють люди, захоплені улюбленою справою. Бендери знають своїх «тигрів» з об’єднання «White-Tigers Crew», а ті, не шкодуючи фарб, дарують городянам радість споглядання все нових малюнків. У мене є напрацювання для організації в місті стріт-арт фестивалю. Упевнена, що він стане значущою подією в культурному житті Придністров’я, адже розвинена культура – символ благополучності народу.
Мистецтво, дійсно, здатне перетворити звичайні стіни в об’єкти захоплення і насолоди. Один з яскравих прикладів «сили» муралів можна побачити в м. Брістоль (Великобританія). Унікальні та неповторні малюнки британського художника Бенксі на будівлях перетворили кілька районів цього міста в туристичні пам’ятки. Його роботи привернули увагу як місцевих жителів, так і туристів з усього світу.
Ще один приклад – столиця Німеччини, де після падіння Берлінської стіни безліч картин, написаних на ній, була присвячена історичній тематиці. До речі, в Бендерах на шляхопроводі біля взуттєвої фабрики «Флоаре» зображена сюжетна композиція, також наповнена історичними фактами.
Ідеями для масштабних малюнків можуть стати своєрідні репродукції відомих картин. Наприклад, у Тирасполі на вулиці нашого земляка, художника-авангардиста М. Ларіонова реалізований барвистий мурал, до якого теж доклала рук художниця Олександра Новак.
Зрештою, ми знаходимо сотні підтверджень, що розвиток вуличної культури є позитивним фактом. Мурали не тільки перетворюють повсякденні по суті місця на популярні туристичні напрямки, а й підносять настрій місцевих жителів, стимулюючи їхній інтерес до мистецтва і культури.
Розвиток вуличного мистецтва є важливим кроком до збагачення культурного середовища, створення привабливого вигляду наших міст. Будемо сподіватися, що в майбутньому таких прекрасних арт-об’єктів, як у Дубоссарах, стане більше.
Марина СОВА.
Фото надане Олександрою Новак.