Це дійсно так, бо людина щаслива лише там, де панує лад, де сімейні цінності посідають чільне місце в житті кожного члена родини. Саме на тему сімейних стосунків говорили ми з Людмилою Строянецькою – психологом із 20-річним досвідом роботи.
► Людмило Григорівно, Ви знаєте, що нинішній, 2024-й, оголошений у Придністров’ї Роком сімейних цінностей. Що, на Вашу думку, потрібно робити подружній парі, щоб зберегти родину, не поставити «крапку» у взаєминах, а почуватися справжнім скарбом для свого оточення?
Л. Г.: До мене приходять люди, які прожили у шлюбі рік-два, а були й такі, що після сорока років спільного життя не могли без сторонньої допомоги знайти вихід із ситуації, яка створилася. Звичайно, приходять ті, хто хоче зберегти сім’ю, не збирається розлучатися. І це не залежить від інтелекту чи розумових здібностей людей, вони просто зайшли в глухий кут, і шукають допомоги, розради.
► Можете навести приклад зі свого досвіду?
Л. Г.: Можу, звичайно. Був такий випадок: Галина Б. звернулася до мене за психологічною допомогою, оскільки вирішила подавати на розлучення. Вона призналася, що взаєморозуміння з чоловіком особливо розладналося після смерті її матері. Вона тяжко переживала втрату, віддалилася від Дмитра, він почав випивати. Зрештою, скандали подружжя дійшли до рукоприкладства, чоловік міг ударити її на очах у дитини. Жінка поділилася, що попри все продовжує любити Дмитра, їх багато що пов’язує, але так далі не може тривати. Тому прийшла за порадою, перш ніж прийняти остаточне рішення.
Я їй пояснила, що у стосунках з іншою людиною важко взяти на себе особисту відповідальність за допущені помилки та невиправдані очікування, оцінити свою роль як партнера. Проте хтось має зробити перший крок, тому необхідно собі самому чесно відповісти: хто винен. У житті в усьому є причинно-наслідковий зв’язок, який має свій початок. Поки ви намагаєтеся аналізувати події кількарічної давності та шукаєте привід для чергового докору, ваше майбутнє під великим питанням.
Тому порадила Галині, щоб вона, насамперед, змінилася сама. Адже все можна виправити, поки є здатність чути іншу людину. Як часто ви чуєте когось, крім себе? Чи можете ви висловлюватися про свої бажання та потреби без докорів та звинувачень? Варто знайти в собі сили, щоб чесно зізнатися, що людина вам дорога і ви хочете зберегти сім’ю.
► Ви зустрічалися з цією парою після візиту Галини?
Л. Г.: Так. Я і з чоловіком її познайомилася. Вони до мене приходили регулярно на заняття вже удвох. Через півроку психологічних консультацій це вже була зовсім інша, повністю щаслива пара. Дмитро, чоловік Галини, розповів, що його дружина дуже змінилася, вони ніби знову поринули у той період своїх стосунків, що єднали їх перед весіллям. Галя помітно посвіжіла, почала дбати про чоловіка, хвалити та дякувати навіть за дрібниці. Найцікавіше, що їм знову було про що говорити, безперервно, навіть уночі. Дмитро відчув себе потрібним, його розуміли й поважали. Їхня дитина немов ожила, в неї світилися очі від щастя, і вже не було страху, що вона стане напівсиротою при живих батьках.
Для мене це було справжнім подарунком, я безмежно щаслива, що їхня сім’я збереглася, пара знайшла в собі сили вийти з глухого кута. Хтось може сказати, що пару врятував психолог, однак робота психолога не полягає в порятунку. Психолог – це та людина, яка може створити умови для серйозних відносин, коли до його порад дослухаються.
Ще один момент: психолог не має права ні за яких обставин розкривати комусь ваші таємниці. Я розповіла вам одну історію, але змінила імена, і не сказала, де саме вона відбулася.
► Скажіть, будь ласка, чи звертаються до Вас по допомогу діти з неблагополучних сімей?
Л. Г.: Допомоги потребують усі діти. З неблагополучних сімей – особливо.
Я довгий час працювала шкільним психологом. Щоб поговорити з дитиною, яка відчуває дискомфорт у колективі чи вдома, треба терпіння, вміння вислухати та перейнятися її проблемами. Адже часто-густо діти приховують свої справжні почуття, стидаються про них говорити й через це страждають. З фахівцем підліток більш охоче піде на контакт, тому що в цьому віці думка «зі сторони» часто виявляється набагато вагомішою, ніж думка мами з татом. Психолог тоді зможе розвинути в учня навички соціальної адаптації та спілкування з оточуючими.
Робота шкільного психолога подібна до айсберга – більша її частина прихована від сторонніх очей. Ставлення батьків до шкільних психологів не однозначне. «Коли ми навчалися в школі, ніяких психологів і близько не було, і нічого. А тепер узяли моду – не встигнеш слово мовити, відразу до психолога біжать», – обурюються одні. «Як добре, що в школі тепер є психологи, скількох проблем вони допомагають уникнути нам і нашим дітям. Жаль, що в нашому дитинстві такого не було», – радіють інші батьки.
Відчуваєте, в якій сім’ї дитині легше живеться? Звичайно там, де батьки радіють будь-якому випадку, щоб у домі був лад, щоб зберегти й саму сім’ю, і психічне здоров’я дитини та взаєморозуміння з близькими.
Отже, сім’я – це не тільки і не стільки стосунки між чоловіком і дружиною, а, в першу чергу, між батьками та дітьми. Психолог рекомендує батькам працювати над собою, вибудовувати взаємини, а це завжди вимагає сил та готовності, але однозначно приведе вас до потрібного результату. Подолання навіть найважчих, на перший погляд, ситуацій можливе, якщо їх не ускладнювати. Фахівці завжди готові надати компетентну психологічну допомогу.
Сім’я – це саме той осередок, де формуються любов та повага, а дітям передаються традиції, вміння ладити одне з одним, зі своїм оточенням, із цілим світом.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.
Фото автора.