Так називається книга, що недавно вийшла з друку. Вона розповідає про історію тираспольської газети «Днестровская правда» та журналістів, які працювали в найстарішому друкованому виданні нашого краю.
Бойовий і безкомпромісний характер газети визначився датою виходу першого номера – 23 червня 1941 року. 83 роки журналісти «Днестровки» – так відразу після війни нарекли газету самі тираспольчани – ведуть хроніку життя міста на Дністрі, яке вже 34 роки є столицею ПМР. Її авторитет серед городян, а пізніше і всіх придністровців, був незаперечним, видання сприймалося, як найоб’єктивніший засіб масової інформації. Передплатники довіряли газеті, довірялися журналістам, рублем «голосували» за улюблене видання. Наприкінці 80-х – початку 90-х років, коли прорвалися інформаційні шлюзи, а придністровці чинили опір войовничому націоналізму, що підняв голову в Молдові, тираж «ДП» сягав рекордних для регіону цифр – 60 тис. примірників. Газету тоді передплачував кожен третій тираспольчанин, а читали всі. Нинішньому поколінню газетярів про такі недосяжні цифри передплати залишається лише мріяти.
Автором книги є колишній (хоча колишніх і не буває) співробітник газети «Днестровская правда», відомий придністровський і російський письменник Володимир Полушин. Нині він живе у Москві, але не втрачає зв’язку з рідними дністровськими берегами, улюбленим містом, земляками. З-під його пера вийшло і ще вийде чимало книг, присвячених історії Тирасполя, славного міста, Суворовим заснованого.
Володимир Леонідович відрізняється однією особливо характерною рисою – допитливістю в пошуку, трактуванні та викладі історичних фактів. Тому основою для його книг є архівні дані, тільки правдиві, доведені факти. От і в процесі роботи над новою книгою плідний автор використовував збережені в ЦДА ПМР матеріали, а в основу її поклав власні спогади про легендарних майстрів пера. В ній розповідається про людей, які впродовж багатьох десятиліть повоєнної історії Тирасполя вели літопис міста.
На таку рису автора, як «документальна точність», звернув увагу у своєму виступі перед учасниками ювілейного пленуму Спілки журналістів Придністров’я, що відбувся цими днями, один зі співробітників-«шістдесятників» «Днестровки» Микола Тимофєєв.
■ «До викладених фактів не підкопатися, можна навіть дізнатися про зарплати працівників редакції в далекі вже для більшості з нас 50-ті. Прочитавши цю книгу, я знову занурився в минуле, немов повернувся в молодість», – ностальгічно зауважив ветеран придністровської журналістики.
Для мене особлива честь представити читачам «Гомону» цю роботу, оскільки 21 рік я теж був причетний до колективу редакції «Днестровская правда», з яким пов’язане моє творче становлення. «ДП» відіграла доленосну роль у виборі професії багатьма журналістами, яких нинішнє покоління наділяє статусом «маститий».
От як пише про це сам автор у передмові до книги:
■ «Так склалося, що я працював з багатьма талановитими журналістами старшого покоління, і вони ставилися до нас, молодих початківців, не тільки з інтересом, але і практично допомагали увійти у професійне середовище, як кажуть, стати на ноги. Радили, ділилися досвідом, розповідали, як їх свого часу вчили ветерани».
Випуск книги про літописців Тирасполя був присвячений 30-річчю Спілки журналістів Придністров’я, до появи якої автор також був причетний. Користуючись наданою можливістю, Володимир Полушин дякує за допомогу у виданні книги Республіканській партії «Обновление» і ЗАТ «Типар».
Невелика за обсягом книга, напевно, матиме попит у краєзнавців, архівістів, істориків, журналістів, студентів, загалом, у всіх, хто цікавиться історією Тирасполя і придністровської журналістики.
P. S. На знак подяки своїм учителям за передачу професійного та життєвого досвіду автор статті про книгу-спогад Володимира Полушина публікує на 7-й шпальті цього номера газети нариси-реквієми про співробітників редакції «Днестровская правда» Владислава Маринова та Дмитра Яворського.
Сергій ХОХЛОВ.
Фото Марини СОВИ.