Для систематизації знань школярів з орфографії та пунктуації, проводять практикуми, удосконалюючи правописні та пунктуаційні навики з української мови. Виконуючи такі завдання, учні розвивають орфографічну та пунктуаційну увагу, вдосконалюють уміння будувати усні висловлювання на лінгвістичну тему, вчаться редагувати тексти, складати зв’язні тематичні повідомлення.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Часто у вихованців виникає запитання, а де ж у житті знадобляться знання, здобуті на уроках української мови? Учитель повинен уміти дати відповідь на нього і пояснити, що саме мова віддзеркалює душу народу, його історію. Український народ має милозвучну мову і повинен добре знати та вміло послуговуватися нею, гарно розмовляти. На уроках української мови та літератури є чудова можливість стимулювати й розвивати цей процес. Порада Сократа може стати вчителям у пригоді: «У кожній людині є сонце… Тільки не треба його гасити».
Наприклад, використовуючи інтерактивні методи та прийоми (роботу в групах, парах, ігрові технології), вчитель формує уміння колективно вирішувати завдання, сприяючи активізації самого школяра.
На уроках бажано не тільки давати дітям знання, а й навчати самостійно здобувати їх, робити висновки, відкриваючи для себе щось нове. Ще більш ефективним буде застосування дітьми своїх знань та здібностей відповідно до реальних життєвих ситуацій. Наприклад, створюючи буктрейлери (відеоролики), проекти, презентації, портфоліо… За такими заняттями вони можуть навчитися бачити головне, робити висновки, відкривати для себе щось нове. Непоганим прикладом є гра «Віриш – не віриш». Учні оцінюють, чи правильно вчитель аргументує певне твердження. Вони не просто уважно слухають, а й аналізують сказане, знаходять неправильне твердження. А спостережливість і аналіз у житті знадобляться завжди.
Важливим прийомом є й евристичність навчання. Прочитавши будь-який твір української літератури, учні обговорюють його зміст, висловлюючи свої думки.
Глибшому сприйманню творів сприяє використання під час їх аналізу різних видів мистецтва: літератури й музики, літератури й живопису, літератури й театру. Розкриття поетики одного мистецтва через інше робить зрозумілим душевний стан героїв. У такий спосіб діти теж готуються до життя.
Добираючи тексти про видатних людей, про досягнення культури й історичне минуле, разом із вивченням правил, наприклад, орфографії, учні засвоюють знання з краєзнавства. Отже, на уроках української мови й літератури формуються вміння, необхідні для сучасного життя:
– вміти здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітні джерела інформації;
– бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
– запобігати конфліктним ситуаціям або вміло виходити з них;
– адаптуватися до життєвих ситуацій;
– виявляти готовність до прийняття рішення;
– уміти передбачати труднощі й шукати шляхи раціонального їх розв’язання;
– творчо мислити, знаходити нестандартні рішення.
Орфографічний практикум допоможе досягти певних успіхів.
Згадаємо!
Орфографія – розділ мовознавства, що розробляє правописну систему мови, встановлює загальноприйняті правила і способи передачі на письмі звукового складу слів. Правила орфографії входять до системи обов’язкових норм писемної мови. Єдність і обов’язковість дотримання їх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови, сприяє піднесенню мовної культури народу.
Увага!
Правопис = орфографія + пунктуація.
Орфографія – це правила написання слів у мові, важлива частина вивчення мови, яка допомагає нам виразно та правильно передавати свої думки та ідеї.
СЛОВНИКОВИЙ ДИКТАНТ
Запишіть слова у дві колонки: 1) в яких вживається апостроф; 2) в яких не вживається апостроф.
Опам…ятатися, бур…як, дев…ять, р…яска, нев…язкий, електрозвар…ювання, ад…ютант, атель…є, голуб…ятко, духм…яний, об…їзд, вар…яг, Лук…янівка, інформб…юро, об…єкт, кань…йон, верб…я, р…юмсати, арф…яр, авант…юра, дов…янути, щупл…явий, оп…яніти, евол…юція.
Ключ. Підкресливши перші букви, прочитайте прислів’я. (Одна голова добре, а дві – краще.)
Тренувальна вправа 1
Перепишіть, вставте пропущені букви, виділіть префікси.
Пр…тихий – пр…тихлий, пр…світлий – пр…світити, пр…глухий – пр…глушений, пр…добрий – пр…добрити, пр…мудрий – пр…мудритись
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 4
Виразно прочитайте речення.
Вставте пропущені букви.
1. Мова – це наша націонал…на ознака, в мові – наша культура, сутніст… нашої свідомості (І. Огієнко). 2. Мова вдосконалює сер…це і розум народу, розв…ває їх (Олесь Гончар). 3. Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й не…осяжну, в…личну й багатогран…у річ, як мова, треба її любити (В. Сухомлинський). 4. Бринить…співає наша мова. Чарує, тішит… і п…янить (О. Олесь).
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 5
Запишіть сполучення слів, обґрунтовуючи вживання прийменників.
(У, в) нашій країні, (у, в) останньому вагоні, навчатися (у, в) академії, працювати (у, в) Польщі, бігти (у, в) сад, приїзд (у, в) Рівне, бачив (у, в) журналі, ходив (у, в) музей, сидів (у, в) барлозі, приїде (у, в) травні, плавати (у, в) океані, сидіти (у, в) ямі, позичити (у, в) Андрія, потреба (у, в) спілкуванні, приходив (у, в) четвер, зайди (у, в) інститут, вчитися (у, в) інтернаті, жити (у, в) Ірпені, їздити (у, в) Угорщину, успіх (у, в) навчанні, долина (у, в) квітах, приїхав (у, в) Одесу.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 6
Запишіть речення.
Поясніть написання НЕ, розкриваючи дужки.
1. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли (не) має часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко). 2. (Не) має на світі нічого страшнішого за (не) людяних людей (І. Жиленко). 3. Життя (не) має ціни, а воля дорожча за життя. 4. Хто розуму (не) має, тому й коваль не вкує. 5. Хто нічого (не) робить, той ніколи (не) має часу. 6. Ніхто (не) має більшої любові, як той, хто душу поклада за друзів (Л. Українка).
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 7
З великої чи з малої літери?
(О)деська область, (о)стрів (с)вятої (є)лени, (о)б’єднані (а)рабські (е)мірати, (м)іжнародний (в)алютний (ф)онд, (л)івобережна (у)країна, (б)лизький (с)хід, (п)івнічний (п)олюс, (б)ермудські (о)строви, (к)риворіжжя, (я)сна (п)оляна, (т)унґуський (м)етеорит, (к)райня (п)івніч, (д)руга (с)вітова (в)ійна, (п)риморський (к)рай, (н)ародний (а)ртист (у)країни, (б)удинок (у)чених (н)аціональної (а)кадемїі (у)країни, (к)оран, (є)вангеліє.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 8
Вставте пропущені букви.
Поясніть правопис слів, виділіть орфограми.
Ро…саджувати, бе…цінь, ро…стеляти, ро…тягти, бе…змістовний, ро…сунути, ро…смішити, бе…силий, бе…смертя, ро…пис, бе…коштовний, пона…строковий, пре…ставник, о…хиляти, о…цуратися, ві…чиняти, о…чиняти, ві…штовхнути, о…штовхнути.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 9
Замість крапок запишіть відповідні префікси з-, с- (зі-, зо-, зу).
Які з них вживаються для милозвучності?
…шити, …прожогу, …прілий, …цілити, …шкребти, …шивати, …чавити, …тиснути, …вести, …ціпити, …чистити, …чіплювач, …бити, …м’яти, …сипаються, …цементувати, …щулитися, …хов, …гріти, …брати, …мліти, …пріти, …в’ялий, …ткнути, …гнути, …драти, …псуватися, …палахнути.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 10
З великої чи з малої літери?
Запишіть слова, обґрунтуйте правопис власних назв.
П)ерший (з)аступник (г)олови (в)ерховної (р)ади (у)країни; (д)ержавна (п)одаткова (і)нспекція (у)країни; (л)ауреат (н)аціональної (п)ремії імені Т. Г. Шевченка; (д)иректор (ц)ентру (п)рактичної (п)сихологічної та (с)оціальної (р)оботи; (а)кадемія (п)едагогічних (н)аук (у)країни; (с)півдружність (н)езалежних (д)ержав; (д)ень (н)езалежності (у)країни; (а)хіллесова п’ята; (б)альзаківський вік; (т)овариство (п)росвіта; (о)деський (м)іжнародний (к)інофестиваль.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 11
Спробуйте зі складних речень зробити прості.
1. Після обіду, коли на вулиці вже майже почало смеркатися, я встала з ліжка. 2. Йоганнес пішов кудись, не сказавши мені, куди саме, не запитав, чи не хочу я піти з ним, але у цьому не було нічого страшного, бо я і так не пішла б із ним. 3. Я також відволікала його від роботи, це було очевидно, він не міг працювати, поки я була тут; і текст для картини також був йому не потрібен, час їхати назад, завтра вранці поїду.
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 12
Практична робота.
Розповідні речення вимовляються рівним тоном. Тон підвищується на слові, на яке падає логічний наголос, а наприкінці речення знижується:
І тільки Слово береже в основі безсмертя української душі. (Б. Олійник.)
Інтонація питального речення характеризується підвищенням тону на слові, з яким пов’язується зміст питання: «А ви часом не з Брехунівки?» (Нар. творч.)
Часто інтонація підвищується на питальних частках (чи, хіба, невже, що за), на прислівниках (де, куди, звідки, коли, доки, відколи), займенниках (хто, що, який, чий, котрий, скільки): «Хіба вже пора? Куди ти? Невже ти спізнився? Хто там? Скільки ще чекати? Де ж олівець?»
Спонукальні речення розраховані на реагування, виконання чи підпорядкування інтонацією. Речення, що виражають наказ, заборону або заклик, вимовляються високим тоном: «Не вбивай! Не кради! Не свідчи неправдиво на свого ближнього! Не заздри!» (З Біблії.)
Речення, що виражають прохання, пораду, застереження, вимовляються низьким тоном: «Не ганьби все підряд без пуття. (В. Симоненко.) Вставай. Вставай і ходім. (М. Коцюбинський.) Дозволь мені сказати слово. (Р. Іваничук.)
Дещо особливо вимовляються окличні речення, що виражають емоційні реакції мовця. Високим тоном: Народ мій є! Народ мій завжди буде! (В. Симоненко.)
Якщо речення містять звертання, вони вимовляються з обов’язковим підвищенням тону: більш виразним, якщо звертання стоїть на початку речення: Сину! Пожалій землю свою! (Р. Іваничук.) Омельку, кидай майструвать. (І. Нечуй-Левицький.) і з певним послабленням окличності, якщо звертання стоїть наприкінці: Вставай, рибалко! (М. Вінграновський.)
У середині речення звертання здебільшого вимовляється низьким тоном і в прискореному темпі: Орися ж ти, моя ниво, долом та горою! (Т. Шевченко.)
ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА 13
Прочитайте речення, дотримуючи інтонації відповідно
до розділових знаків.
Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! Увечері цурається, вранці забажає! Мабуть, мені не вернутись ніколи додому? Мабуть, мені доведеться читати самому оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? А може, ще добро побачу? А може, лихо переплачу? Води Дніпрової нап’юсь, на тебе, друже, подивлюсь. (З творів Т. Шевченка).
Виконуючи ті чи інші вправи з практикуму, хотілося б не тільки сформувати в учнів пунктуаційну та орфографічну грамотність, а й виховати мовне чуття (інтуїцію), що виробляється в процесі практичного застосування мови. У цьому теж допоможе практикум.
Антоніна ПАЛАМАРЧУК.
Фото: kremen.today.