ДО 100-РІЧЧЯ СЛОБОДЗЕЙСЬКОГО РАЙОНУ
Рішенням Всеукраїнської ЦВК 12 жовтня 1924 року заснована Молдавська АРСР. У її складі поміж 11 інших був і Слободзейський район. Отже, нині Слободзейщина відзначає 100-річчя територіального утворення.
Ювілей – слушна нагода, щоб звернутися до джерел, згадати тих, хто уславив рідний край трудовими й бойовими подвигами, кував його економіку. Неоціненний внесок зробила плеяда слободзейців – Героїв Соціалістичної Праці, серед яких чільне місце належить Кіндрату Олексійовичу ГУЗУНУ.
Коли знайомишся з життям і трудовою діяльністю Героя Соціалістичної Праці Кіндрата Гузуна, мимоволі дивуєшся, яких чудових людей виростила слободзейська земля.
Кіндрат Олексійович народився 24 березня 1902 року в селі Глине в сім’ї селянина-бідняка. Нужда та злидні погнали десятирічного хлопчика на заробітки. Після революції юнак зі зброєю в руках захищав молоду владу Рад на фронтах громадянської війни. У 1920-му одружився. Коли в Чобручах організували перше колективне господарство, Кіндрат Гузун одним із перших вступив до колгоспу. У 1935 році члени чобруцької сільгоспартелі ім. Ворошилова обрали його заступником голови правління.
За направленням колгоспу молодий керівник з 1938 по 1941 рр. навчався в Тираспольському сільськогосподарському технікумі, потім працював головою колгоспу ім. Ворошилова в с. Чобручі. Війна перервала мирну працю радянських людей. Гузун у складі 47-ї армії Північно-Кавказького фронту боровся з німецько-фашистськими загарбниками. За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.
У повоєнні роки брав активну участь у відновленні сільського господарства краю. Працював головним агрономом колгоспу «Интенсивник» с. Глине, потім головним агрономом-виноградарем Слободзейського району, потім головою колгоспу ім. Ворошилова в Чобручах, секретарем партійної організації сільгоспартелі ім. Леніна (с. Чобручі). У 1953 р. Кіндрат Олексійович попросив, щоб його направили на роботу в один із найвідсталіших колгоспів. У Незавертайлівці тоді було два колгоспи: ім. Карла Маркса і «Красный партизан». Їх об’єднали в одну велику сільгоспартіль ім. Карла Маркса, і колгоспники обрали Кіндрата Гузуна головою.
Керівник господарства був із тих рідкісних людей, які не заспокоювалися на досягнутому. У статті «Виростимо достатню кількість овочів», опублікованій у районній газеті «Ленинское знамя» в лютому 1956 р., він писав:
■ «На загальних зборах сільгоспартілі колгоспники вирішили розширити в поточному році площу під посадку картоплі та овочів майже удвічі. Якщо минулого року колгосп одержав прибуток від овочів 3 млн 50 тис. рублів, то нинішнього колгоспники сподіваються збільшити його удвічі».
Раціональне використання земельних угідь, розширення площ, зайнятих садами та виноградниками, збільшення продуктивності громадського тваринництва, будівництво виробничих і соціально-культурних об’єктів, боротьба за економне витрачання трудових ресурсів – усе це стало головним у діяльності незавертайлівських колгоспників на чолі з Кіндратом Олексійовичем. Під його керівництвом проводилася велика робота з підбору та підготовки колгоспних кадрів, поліпшення дисципліни праці.
До кінця 1956 р. площа садів колгоспу зросла до 556 га проти 84 га в 1953-му, виноградників – до 416 га. План здачі та продажу державі м’яса був виконаний на 165 %, молока – на 290 %, яєць – на 155 %, винограду – на 120 %. У порівнянні з 1955 р. було здано більше – на 35 т, молока – на 275 т, винограду – на 240 т. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1957 р. за видатні успіхи, досягнуті у піднесенні всіх галузей сільського господарства, широке застосування досягнень науки та передового досвіду в сільськогосподарському виробництві, одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур і підвищення продуктивності громадського тваринництва Кіндрата Гузуна удостоїли звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
У 1957 р. на 100 га сільгоспугідь у Незавертайлівці виробили 259,8 ц молока і 71,2 ц м’яса, механізували всі трудомісткі процеси. 25 жовтня того ж року в газеті «Ленинске знамя» учитель Незавертайлівської середньої школи Дмитро Зарешняк писав:
■ «Смак свіжоспеченого хліба залежить не тільки від борошна, а й від руки. Цим я хотів би сказати, що справи в нашому селі набагато покращилися відтоді, як на чолі колгоспу став енергійний голова Кіндратій Олексійович Гузун. Про нього можна почути багато добрих відгуків серед трудівників колгоспу. Зміцніла трудова дисципліна, впорядковано облік праці у виробничих бригадах і в бухгалтерії колгоспу.
Важкувато було спочатку, але без праці «не витягнеш і рибку зі ставка». Минуло три роки, й ті 7 600 га землі, які до об’єднання колгоспів давали тільки 3 млн рублів доходу, нині дають близько 16 млн рублів. Цього ж року буде 17-18 млн (одержали понад 20 млн – авт.). Ця зміна сталася тому, що в колгоспі збільшилися площі садів і виноградників, у господарстві з’явилися нові галузі виробництва. Великого розмаху нині набули тепер тваринницькі ферми та птахоферми. Ферми великої рогатої худоби налічують 1 049 голів, а птиці – 32 361, зокрема качок – 18 508 голів. Збільшенню річного прибутку колгоспу сприяло й осушення болотистої місцевості, розташованої між Дністром і Турунчуком. З 1953 по 1957 рр. колгоспники освоїли 700 га нових родючих земель, які на сьогодні дають по 24-25 т помідорів з гектара. У найближчому майбутньому значна частина цієї землі буде засаджена садами та виноградниками».
Зі зростанням добробуту колгоспників змінювався і вигляд села, зростала його культура. На тих місцях, де століттями були ями та яри, виріс зелений парк, посаджений колгоспниками під керівництвом агронома Гордія Черненка. В іншій частині села напередодні 40-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції на місці пустиря спорудили двоповерхову будівлю нового млина.
Зведений у селі прекрасний Будинок культури на 950 місць перетворився на справжній осередок культури. У ньому на регулярній основі працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний, духовий. На сцені БК виступали не тільки незавертайлівські, а й зарубіжні артисти. У читальному залі завжди можна було погортати свіжі газети й журнали. Поруч із БК – сільська бібліотека, яку на той час активно відвідували колгоспники та інтелігенція села.
У середній школі № 1 навчалися близько 500 учнів. У школі працювали 33 учителя, з яких багато хто був її випускником. Функціонували пологовий будинок, медична амбулаторія, аптека, лазня та інші громадські установи. У 1958-му відкрилася лікарня на 25 ліжок, де встановили рентген-апарат.
У районній газеті 1 січня 1959 р. опублікували написаний художником портрет Кіндрата Олексійовича з коментарем до нього і віршованими рядками:
■ «Дбайливо ставиться голова колгоспу ім. Карла Маркса тов. Гузун до впорядкування Незавертайлівки. Тільки за минулий рік у селі звели Будинок культури, магазин та інші культурно-побутові об’єкти.
Колгоспний керівник любить задушевно погомоніти з працівниками, поділитися тим, що він вичитав у книгах, почув на районних нарадах, порівняти успіхи колгоспу з досягненнями інших сільгоспартілей».
У ті роки в мальовничому місці села був розташований дитячий будинок для дітей-сиріт. Дбав голова колгоспу і про них. Якось приїхав до них у гості, привіз подарунок – інструменти духового оркестру. Кіндрат Олексійович розповів дітям про історію колгоспу, перспективи подальшого розвитку господарства, про поїздку до Болгарії.
К. О. Гузун належав до плеяди кращих керівників сільськогосподарської галузі республіки. У газеті «Днестровская правда» 20 грудня 1959 р. опублікована його стаття «Від досягнутого – до більшого». У ній йшлося:
■ «За останні роки в артілі набагато розширилися площі плантацій, зросли урожаї ягід; виноградарство перетворилося на основну галузь нашого господарства. Врожаї, які ми збираємо, стали набагато рясніші. Минулого року в середньому кожен гектар дав 167 ц ягід. Якщо в 1955-му на обробку гектара виноградника було витрачено 600 трудоднів, то в 1958 р. – тільки 480, нинішнього – ще менше. Як ми досягли цих результатів? Успіх – у справах людей. Наші виноградарі стали справжніми майстрами високих урожаїв, з душею ставляться до роботи».
До 1960 р. землі острова Турунчук почали відігравати провідну роль в економіці колгоспу, зростанні заробітної плати аграріїв. У 1961 р. колгосп продав державі близько 40 тис. пудів зерна, 13 тис. т овочів, фруктів і винограду, 800 т молока і багато інших сільгосппродуктів. Зібрано по 140 ц винограду. Колгосп став справжньою фабрикою овочів, фруктів і винограду. У селі та господарстві тривало велике капітальне будівництво. Здали в експлуатацію широкоекранний кінотеатр, механічні майстерні, гараж. Понад сто колгоспників побудували того року нове житло.
Плани з реконструкції села у Кіндрата Гузуна були великі:
■ «У найближчі 10–15 років село невпізнанно зміниться. Воно являтиме собою справжнє агромісто. Вже тепер у Незавертайлівці люди будують багатоповерхові будинки, асфальтують сільські вулиці. Коштом колгоспу в селі зведена середня школа, завершується спорудження другої. Колгосп на власні кошти побудував лікарню. Засобами артілі повністю утримується пологовий будинок, школярі отримують безкоштовні гарячі сніданки. Ми вже тепер міркуємо про те, щоб у недалекому майбутньому колгосп виплачував зарплату вчителям і лікарям, повністю взяв на себе фінансування інших культурно-побутових витрат».
У роки, коли колгоспом керував Кіндрат Олексійович, сотні передовиків виробництва були нагороджені орденами та медалями СРСР. Високо оцінена невтомна діяльність Кіндрата Гузуна на посаді голови колгоспу. Він відзначений медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки, неодноразово обирався членом райкому партії та депутатом районної Ради. Душевний, турботливий чоловік уважно і чуйно ставився до потреб і пропозицій сільських трудівників. От чому колгоспники обрали його депутатом Верховної Ради МРСР V скликання по Незавертайлівському виборчому округу, а партійна громадськість району – делегатом VII і IX з’їздів Компартії Молдавії, з 1958 до 1960 рр. він був у складі ЦК КП Молдавії.
Кіндрат Гузун виховав трьох дітей, у 1962 р. пішов на заслужений відпочинок. Однак незавертайлівці обрали його головою сільради. Аж до 1966 р. Кіндрат Олексійович продовжував працювати на благо села, яке стало йому рідним.
4 січня 1971 р. К. О. Гузун пішов із життя, залишивши яскравий слід в історії Незавертайлівки та Слободзейського району.
Олег ГАВРИЛЕНКО.