Планета ніби збожеволіла. З різних її куточків ЗМІ шокують обивателів новинами про все нові й нові температурні рекорди. Слова та словосполучення «спека», «духота», «тепловий удар», «зневоднення» та подібні до них – у верхніх рядках рейтингу згадок і цитувань.
Рекомендації, як урятуватися від виснажливої спеки, щоразу дають медики, постійно застерігаючи та попереджаючи. Малу лепту в це вселенське протистояння розпеченої Землі вирішили внести й ми.
Купуй придністровське!
Ах,квас!
З давніх-давен люди цінують цілющі властивості таких рослин, як овес, жито, пшениця, гречка. Тож не випадково спрагу здавна вгамовували квасом. Цей напій має відмінні смакові якості завдяки кислотам, що містяться в ньому, насамперед молочній. Разом із цим квас має високу енергетичну цінність, приємний свіжий смак.
Крім чудового смаку, цей популярний у народі напій порадує широким спектром корисних і цілющих властивостей. На сьогодні квас – один із найбільш поживних та здорових напоїв серед усіх поширених у світі.
Численні переваги напою фахівці Парканського виробництва Тираспольського хлібокомбінату не могли ігнорувати. Народний напій випускається колективом уже не перший рік, і досить давно завоював довіру покупців, став улюбленим у споживчому середовищі.
Спекотне літо – саме час придбати квасу. Він містить безліч необхідних людині та життєво важливих для її організму мікроелементів, вітамінів і речовин: органічні кислоти, зокрема молочну, вітаміни Е та групи В, кальцій, магній, фосфор, а також амінокислоти, дріжджі, білки, вуглеводи, ферменти, мінеральні речовини. Такий набір корисних складників спроможний забезпечити нам гарний настрій.
У літню спеку випити кваску хочеться ще більше. Попит спраглих завжди готові задовольнити фахівці Тираспольського хлібокомбінату, які до кожного спекотного сезону готують справжнім любителям цього напою подарунок: квас з оригінальними смаками та ароматами.
Необхідно зазначити, що колектив столичного хлібокомбінату має давні традиції виробництва традиційного літнього напою. «Квас фірмовий», який покупці називають тираспольським, був серед перших найменувань рідкісної на той час продукції, коли виробництво води та напоїв на підприємстві тільки починалося.
Традиції залишаються традиціями, та поганий той споживач, який не прагне чогось новенького, ексклюзивного. Як кажуть, «ідучи назустріч побажанням трудящих», фахівці підприємства творчо поставилися до вдосконалення рецептури напою, що багатьом полюбився, і до створення сучасного вигляду продукту. Лінійка товарів, якість яких виявилася нічим не гіршою за бочковий, споживчий ринок сприйняв із задоволенням. Зокрема, квас «Козак» у півторалітровій тарі.
Маркетологи ТХК ніколи не зупиняються в розвитку. Проведена копітка робота зі зміни дизайну пляшки та створення яскравої, барвистої етикетки. І все це для того, щоб задовольнити найвибагливіші смаки споживачів.
Шлях квасу з виробничого цеху до прилавка короткий, тому що підприємство використовує власний транспорт і працює без посередників. Це позитивно позначається на ціні.
Медики про квас
Завдяки корисним властивостям, квас регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, перешкоджає розмноженню шкідливих хвороботворних мікробів, сприяє травленню, покращує обмін речовин, благотворно впливає на серцево-судинну систему.
Мікроорганізми, що оселяються у квасі в період бродіння, нормалізують травлення, а також лікують дисбактеріоз. Вітаміни, які виробляють ці бактерії, посилюють імунітет. Квас корисно пити перед їжею страждаючим на гастрит зі зниженою кислотністю, сердечникам, гіпертонікам, людям з ослабленою нервовою системою. Дія кислот, що входять до складу квасу, здатна розкладати та виводити мертві, хворі клітини.
Крім того, квас зміцнює зубну емаль, заліковує виразки й навіть сприяє схудненню. Квас необхідно вживати якомога частіше, оскільки він є дієтичним і профілактичним напоєм, знижує втому і підвищує працездатність.
Якщо раніше квас був трохи хмільний, то сьогодні це абсолютно безалкогольний напій, який можна вживати навіть дітям. А купити квас можна не лише на розлив, а й у зручному форматі пластикової пляшки.
Застосування квас знайшов як у багатьох стравах, так і у випічці.
Нагадаємо
Куди поділися поливальні машини?
Наша сім’я переїхала в Тирасполь у 1975 році з невеликого села на півдні Одеської області. Мене, 11-річного пацана, тоді вразили не стільки багатоповерхові будинки, що здавалися мені «хмарочоси, хмарочоси, а я маленький такий», скільки… поливальні машини. З відкритим ротом я вперше спостерігав за роботою великої «механічної бризкалки». Нові міські друзі-ровесники тільки поблажливо посміхалися: подумаєш, диво. Якщо не полінуватись і прокинутися раніше, то літнім ранком можна спостерігати за роботою поливальних машин хоч кожного дня.
І справді, цей гібридний екземпляр радянського автопрому (до днища була прикріплена велика жорстка щітка, тому він ще й підмітав) у зовсім недалекі часи був у містах чимось буденним. Ці машини навіть перетворилися на кінематографічний штамп. Кожен із нас у старих радянських кінострічках хоч один раз спостерігав таку сцену: рано вранці водій «поливалки» обливає закохану парочку, що бродила всю ніч вулицями міста і заґавилася. Це було так романтично… і практично. У літню спеку місто зустрічало мешканців вологою прохолодою мокрих і чистих вулиць. І раптом, а може, поступово, пам’ять мені щодо цього зраджує, ці спеціальні машини практично зникли з міських вулиць. Принаймні, я їх давно не бачив, зокрема, в ролі поливальників вулиць.
А як згодилися б вони нинішнього спекотного літа, коли дощі все частіше стають рідкістю. Як комфортно було б алергікам, яких із кожним роком стає все більше, та астматикам. Адже лікарі-алергологи стверджують, що стан хворих на цю «чуму XXI століття» хоч ненабагато, але поліпшується в дощову погоду чи за вологого клімату. На міських вулицях можна було б створити штучний дощ. Витрати на це, звичайно, є, та хіба ж створення безпечних, зручних і комфортних умов проживання громадян не виправдовує їх, не є одним з основних завдань, які покликані розв’язувати органи влади.
Замальовка з недавнього минулого: 1 вересня, ранок, поспішаю на лінійку в гуманітарно-математичну гімназію, щоб висвітлити урочистий момент початку нового навчального року. Шлях лежить через центр за встановленими до свята трибунами. Тут так старанно метуть майданчик біля пам’ятника Суворову, що перехожі закривають рот і ніс руками, причому таке враження, що силами чи не всіх двірників, звезених в одне місце. Робота зроблена, пил сів, але нікуди не подівся. От, міркую, де знадобилася б поливальна машина. На мій погляд, у таку жарку погоду її необхідно використовувати не тільки для поливу зелених насаджень, а і міських вулиць, площ, скверів, парків, тих місць, які відвідує багато людей – від малого до старого.
Як водій, скажу, що поливальні машини знадобилися б і для того, щоб змити пил зі світлофорів старої модифікації. Через товстий шар налиплого на них пилу за яскравої сонячної погоди автомобілістам, та й пішоходам, часом важко розібрати, яке світло горить, і чи перемкнувся «триокий» взагалі. Так і до аварійної ситуації недалеко.
А попереду сезон цвітіння амброзії та мук алергіків, до яких належить і автор матеріалу. Як констатують фахівці, «в період вегетації карантинна рослина завдає шкоди здоров’ю громадян і становить загрозу сільському господарству». В цьому випадку створення для страждаючих алергією жителів, які не мають можливості на цей час, як рекомендують лікарі, «змінити місце проживання», штучної вологої атмосфери за допомогою поливальної машини було б досить доречним. Звичайно, це не вирішить проблему зростання амброзії полинолистої, та хоча б частково полегшить страждання людей.
Припускаю, що і цього року відповідальним відомствам доручать скласти план заходів боротьби з карантинним бур’яном, що отруює життя. У зв’язку з цим, як алергік зі стажем, прошу розглянути мою пропозицію щодо використання на міських вулицях у жарку пору року поливальних машин.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото: yaplakal.com.