Проект із такою назвою – один із результатів багатогранної роботи, проведеної в Придністров’ї у 2023-му. Над розвитком сільських територій і сільського туризму працювали на всіх рівнях – від державного до громадського.
Прагнучи привернути увагу туристів до населених пунктів Кам’янщини, колектив районного управління культури, очолюваний Віталієм Лозовським, розробив цикл самобутніх заходів, що показують, якого високого рівня досягла професійна і любительська творчість у місті та селах. Основою проекту стали традиційні Широка Масниця, літній музичний марафон «Камертон», томатний фестиваль. До них додалися нові яскраві свята в невеличких, але потенційно при-вабливих для туристів населених пунктах.
Нинішнього року до проекту увійшло вже вісім фестивалів, які знайомлять придністровців і закордонних гостей із пам’ятками краю та його живописними куточками, з традиціями різних народів і сучасними культурно-мистецькими процесами, з поширеними ремеслами та цікавими новими тенденціями в різних видах мистецтва. Про деякі заходи газета вже повідомляла читачів. Святам, що відбулися в минулі вихідні, присвячена ця сторінка.
Старе прислів’я недаремно стверджує, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому, якщо буде у вас, шановні читачі, можливість, приїжджайте в липні на фестиваль «Подойма і Подоймиця – помідорна столиця», у серпні – на «Ягідний переполох» у Садки або на свято урожаю «Катеринівський СЕРПантин». Завершить цикл вересневий фестиваль винограду «Дулче-й винул» у Грушці.
Купальська ніч в Окниці
Фольклорне свято Івана Купали в цьому селі відзначили 39-й раз. Ще в радянську пору колектив місцевого Будинку культури буквально крупинками зібрав у старожилів відомості про те, які традиції та звичаї побутували в нашому краю і, щоб передати їх новим поколінням, розробив концепцію цікавого святкування. Сценарій його щорічно оновлюється, але суть залишається незмінною – молодь знайомиться з одним із найдивовижніших, загадкових свят.
З давніх часів Івана Купала відзначають практично у всій Європі. До речі, у багатьох місцевостях навіть не один день, а два: 6 липня, коли за народним календарем день Аграфени Купальниці, а православні згадують мученицю Агрипину, та 7-го – на Івана Купали, який у наших предків втілював літню родючість.
«Родючість – це не тільки хороший урожай, а й плідність людських взаємин, створення сім’ї та народження дітей. Саме тому купальське свято було вельми популярне у дівчат і парубків, які лише підбирають пару, щоб разом йти дорогою життя, – пояснила художній керівник Окницького БК Наталія Кавтя. – На нашому фольклорному фестивалі розповідаємо про звичаї, що існували у давнину, і молодь охоче бере участь у різних обрядах. Раніше це було сільське свято, але поступово чутка про нього поширилася по всьому Кам’янському району. Нині за підтримки Окницької адміністрації, депутатів Верховної та районної Рад наша Купальська ніч стала часточкою масштабного фестивального проекту, в якому охоче беруть участь і туристи з різних куточків Придністров’я».
Гостей, дійсно, було багато. Машини та мікроавтобуси стояли на всіх вулицях, прилеглих до парку й озера. Завсідники відразу йшли до літньої сцени, чинно розсаджувалися. Новачки милувалися пагорбами, що обступили Окницю з усіх боків. Порослі лісом і підсвічені західним сонцем, вони були прекрасні, як легендарні велетні в золотих коронах і зелених мантіях.
Разом із господарем свята Іваном Купалою та його казковими помічниками учасники крок за кроком занурювалися в поетичні народні традиції й прикрашали яскравими стрічками вербу, яка, за переказами, виконує в ці дні будь-які бажання. З Купайлиці після свята кожен прагнув узяти гілочку додому: якщо купати в її відварі дітей, вони будуть здорові; якщо розкидати вербу у городі – багатшим буде урожай, а якщо поставити у хліву – хазяйство піде на лад.
Дівчата плели вінки з польових і лісових квітів. Це не тільки яскрава святкова прикраса, а й оберіг від зла, і домашня аптечка, й атрибут для ворожіння. Наші предки вважали, що трави, зібрані в Купальську ніч, мають чарівну силу – можуть зціляти, відганяти нечисть, передрікати майбутнє. Дізнавшись про це на майстер-класі, красуні різного віку сплітали вінки для своїх цілей. Одні вибирали ароматну м’яту, золотисте пижмо та білосніжний деревій для майбутнього корисного чаювання. Інші ж вплітали у вінки вишукані садові лілії та пишні троянди; танцювали в цих коронах разом зі зразковим хореографічним колективом «Асорті», підспівували маленьким зірочкам із Кам’янської дитячої школи мистецтв та народному артистові МРСР і ПМР Iону Суручану; водили хороводи довкола традиційного вогнища, в жаркому полум’ї якого, за народним повір’ям, згорають усі знегоди та печалі. Потім дбайливо опустили саморобні прикраси на озерну воду, щоб дізнатися про свою долю і судженого.
Родинний «Камертон» у Кам’янці
Фестивальний марафон «Камертон» радує яскравими програмами кам’янчан і гостей цього курортного містечка восьме літо. На парковій сцені вже відбулося близько 90 концертів, у яких взяли участь 340 професійних і самодіяльних колективів та артистів з усієї країни. Багато програм присвячено пам’ятним датам, важливим для придністровців подіям. Нині в межах «Камертона» вшановували пари, які йдуть по життю пліч-о-пліч багато десятиліть, передають кращі родинні традиції дітям та онукам.
З Днем сім’ї, любові та вірності привітав земляків і гостей Кам’янщини глава держадміністрації Володимир Бичков. Він зазначив, що свято вже полюбилося багатьом сім’ям, і це не дивно, адже воно пропагує найважливіші цінності: взаєморозуміння і терпіння, турботу одне про одного та відповідальність за близьких людей.
Зі словами подяки посадовець звернувся до «золотих» сімей, які є прикладом для всіх нас, і особливо для закоханих, які тільки-но починають крокувати спільним шляхом. Півстоліття тому зареєстрували свої стосунки Iван і Ганна Гнатишени, Петро та Євгенія Грицко, Iван і Євгенія Лучко. У кожної пари – своя історія кохання, яке зуміли зберегти та примножити у нащадках. Виховали дітей і гордяться їхніми досягненнями на професійному й особистому терені. Допомогли виростити онуків. Подружжя Лучко вже радіє правнучці, в інших родинах із нетерпінням чекають появи на світ нових поколінь.
Разом ювіляри не тільки будували сімейне вогнище, а й розвивали рідну Кам’янку. Іван Гнатишен трудився на консервному заводі, брав активну участь у реконструкції підприємства. Його дружина все життя присвятила торгівлі. Подружжя Грицко дружно працювало в санаторії «Днестр». Іван Лучко – ветеран будівельної галузі, а Євгенію кожен, хто вирушав у дорогу з Кам’янської автостанції, запам’ятав як привітного та компетентного касира. Її родинний і трудовий стаж зрівнялися, і лише тоді ця невгомонна жінка вийшла на заслужений відпочинок.
Овацією зустрічали глядачі діамантових ювілярів. Олену й Iвана об’єднала любов до спорту. Познайомилися в Кишинівському фізкультурному технікумі. Вона зовсім юна, але вже другокурсниця, він відслужив у армії та відразу вступив у виш. Зустрічалися в коридорах і на спортмайданчиках, на заходах і змаганнях. Самі не зрозуміли, коли та як закохалися.
Одружилися, коли Іван закінчив навчання, і відтоді Шеремети нерозлучні. Разом приїхали в Кам’янку. Олена Андріївна влаштувалася на роботу в середню школу № 2. Присвятила цьому навчальному закладу 56 років!
Іван Григорович викладав фізкультуру студентам Кам’янського технікуму. Про те, що вкладав у роботу всю душу, свідчив візит на свято одного з його учнів. Олег Ченуша поділився спогадами, як наставник копітко й уміло прищеплював любов до спорту, навички здорового способу життя. Студенти з задоволенням виходили на зарядку, виконували в спортзалі та на стадіоні вправи, що розвивають прудкість, спритність, силу, грали у футбол, волейбол і баскетбол, змагалися на бігових доріжках і спортмайданчиках. «Ізюминкою» уроків був крос по пересіченій місцевості: по виноградних терасах на вершину пагорба – і назад.
Ця спортивна підготовка сприяла тому, що дипломований агроном Ченуша став майстром спорту з греко-римської боротьби. Нині він тренує борців у рідному Кишиневі. Його учні другий рік поспіль стають чемпіонами світу. «У їхніх перемогах є внесок мого першого наставника!» – зізнався О. Ченуша.
Визнана праця Івана Григоровича й офіційно. Причому не тільки в нашій країні. Від Федерації боротьби Республіки Молдова йому вручені медаль, пам’ятний кубок і диплом – за розвиток і популяризацію спорту на регіональному та міжнародному рівні.
Ромашкове свято у Валя-Адинці
У цьому мальовничому селі Кам’янське управління культури вдруге організовує фестивалі у співпраці з туристичним агентством «РІО». Взимку тут весело проводжають Масляницю, влітку відзначають День сім’ї, любові та вірності. Свята вже стали популярними у туристів із різних куточків нашої республіки та сусідньої Молдови.
Нині дорогих гостей, за молдавською традицією, зустрічали з оркестром. Інструментальна група заслуженого художнього колективу «Приетения» забралася в штольню на одному з пагорбів і, завдяки цій природній акустиці, хори та сирби поплили привільно над усією Глибокою Долиною (саме так перекладається назва села). Потім музика лунала вже біля сільського клубу. Бендерські артисти виконували запальні циганські та болгарські танці, російську «Кадриль». Гості теж приєднувалися до веселощів. Чарівні українські пісні привіз із сусідньої Катеринівки народний ансамбль козацької пісні «Черемушка».
Головними героями свята стали сім’ї-ювіляри, що відзначають срібне, перлинове та коралове весілля. Селяни згадували, як познайомилися, освідчилися одне одному у почуттях. Дивлячись на них, замислювалися про свій родинний стаж інші пари.
Туристи з Суклеї Олена та Руслан Грачови – на порозі «повноліття» своєї сім’ї. Вони виховують двох дітей, піклуються про добробут родини. Народний календар 17-ту річницю спільного життя називає трояндовим весіллям і закликає чоловіка з дружиною пам’ятати про романтику та ніжність. Олена з Русланом так і вчинили. Вона сплела вінок, що нагадує весільний. Він запросив її на танго, майстер-клас по якому тільки-но провів відомий хореограф. Потім разом вони вирушили милуватися лататтям на сільському ставку.
«У Валя-Адинці ми вперше. Чули, що тут відроджують забуті традиції та звичаї, тому мріяли побувати на родинному святі удвох», – розповіли Грачови. Зізналися, що зачаровані природою й атмосферою, яка панує в селі, та порекомендували придністровцям хоч раз відвідати Валя-Адинку.
З цікавими сім’ями – творчими, креативними, майстровитими та хазяйновитими – можна було познайомитися і на ярмарку. Здавна на них з’їжджалися не тільки для того, щоб продати надлишки або купити щось потрібне. Ярмарки були місцем зустрічей і спілкування. Тут знаходили друзів і однодумців, дізнавалися новини й обмінювалися секретами ремесла.
Так було і нині у Валя-Адинці. Тетяна Лукіян пропонувала скуштувати продукцію родинної пасіки. Заснував її батько, який присвятив розведенню бджіл і збору цілющого меду півстоліття. Нині Григорій Андрійович – невичерпне джерело знань з усіх питань, які цікавлять Тетяну, що підхопила родинну естафету, та її дітей, які освоюють тонкощі бджільництва.
Поруч Марія та Ельвіра Краснянські торгували апетитною домашньою випічкою: традиційними вертутами та паляницями з сиром і зеленню, рум’яними чебуреками з м’ясом, солодкими пиріжками з яблуками. Рецепти родинні, дісталися Марії від мами, яка працювала кухарем у місцевому колгоспі. Ельвіра ж до народних страв додала хрусткі вафельні трубочки. Вона дівчина сучасна, рецепт знайшла в інтернеті.
Сім’я Білих привезла на фестиваль макети скульптур для Біблейського парку. Микола й Анатолій за підтримки земляків створюють цей куточок відпочинку в Красненькому. Валентина – дружина скульптора-самородка і мати професійного архітектора – є берегинею цього талановитого й ініціативного тандему, що мріє зробити село туристичним центром, і плідно працює над втіленням цієї ідеї в життя.
Ну, і про ромашки… Символи Дня сім’ї, любові та вірності, що дали назву фестивалю, супроводжували його учасників упродовж дня. Букети з них підносили сім’ям. Із крупних садових квітів плели вінки. Лікарська ж ромашка йшла в чай, який із різних трав варили прямо на вогнищі. Глиняні медальйони з зображенням заповітної білої квітки дарувала селянам і гостям Валя-Адинки майстриня зі Слободзеї Світлана Кожухар, вбрання якої нагадувало про часи легендарних Петра та Февронії.
Ніна ПАНАЇДА.