Озираючись у минуле
Архітектурний ансамбль урочисто відкрили 1 серпня 2010 року в республіканський день пам’яті та скорботи. Ця воістину загальнонародна споруда. Ця воістину загальнонародна споруда складається з пам’ятної стіни, скульптур скорботної матері та захисника ПМР, будівлі тематичного музею. Про історію його створення, про те, як це стало можливим – у цьому матеріалі.
Внаслідок військової агресії Республіки Молдова у 1991-1992 роках загинули 804 захисники Придністров’я. Біль втрати назавжди залишиться в серцях придністровців, а їхні імена – в пам’яті народній.
З метою увічнення пам’яті загиблих захисників Придністровської Молдавської Республіки члени Тираспольського союзу «Память» звернулися до першого Президента Iгоря Смирнова з проханням про зведення в Тирасполі обеліска. Звернення було прийняте 20 лютого 1993 року на республіканській конференції сімей героїв республіки. Розпорядження Уряду «Про увічнення пам’яті загиблих у 1991-1992 рр. під час захисту свободи та незалежності Придністровської Молдавської Республіки від агресії Республіки Молдова» видане 6 грудня 1993 року. Ініціатива про будівництво республіканського пам’ятника придністровським воїнам була схвалена, визначений замовник будівництва, відповідальні за розробку проекту і джерела фінансування. Однак через низку об’єктивних причин подальшої практичної реалізації цього рішення не було.
У наступні роки увічнення пам’яті відбувалося «за територіальною ознакою»: в містах і районах ПМР (у Бендерах, Дубоссарах, Григоріополі та інших населених пунктах) відкривалися меморіали й пам’ятні знаки.
До ідеї будівництва пам’ятника республіканського значення повернулись у 2007 році. Сім’ї героїв Придністров’я знову звернулися до Глави держави з проханням відшукати можливість фінансування виготовлення та встановлення пам’ятника загиблим захисникам ПМР з його обов’язковим розташуванням у столиці республіки. Звернення підписали 72 сім’ї. Воно також було направлено на адресу громадської організації «Союз защитников Приднестровья» м. Тирасполь із проханням про сприяння у розв’язанні цього питання.
На черговій звітній міській конференції громадської організації «Союз защитников Приднестровья» 22 березня 2008 р. було прийняте рішення: звернутися до Президента, Голови Верховної Ради, глави державної адміністрації столиці, голови Тираспольської міської Ради народних депутатів з проханням прискорити проектування пам’ятника з поіменним увічненням героїв на Меморіалі Слави м. Тирасполь; запланувати на ці цілі в республіканському бюджеті 2009 р. відповідні кошти; взяти під жорсткий контроль його будівництво і кожного кварталу інформувати жителів республіки про хід виконуваних робіт. Відкрити пам’ятник було запропоновано в день 20-річчя Придністровської Молдавської Республіки.
У січні 2009 р. «Союз защитников Приднестровья» м. Тирасполь направив близько 300 звернень до керівників підприємств різних форм власності, а також до жителів республіки з проханням про прийняття добровільної участі в будівництві загальнонародного пам’ятника. Заклик нікого не залишив байдужим, на нього відгукнулися мешканці міст і сіл республіки. Попри фінансову кризу того часу, яка торкнулася більшості підприємств і населення респуб-
ліки, на спеціальний рахунок щодня надходили кошти. Будівництво пам’ятника стало воістину загальнонародною справою. У зборі грошей взяли участь усі міністерства і відомства республіки, установи та організації, школи й дитячі садки. Найбільш вагомим виявився внесок колективів СЗАТ «Интерднестрком», ТОВ «Шериф», ЗАТ «Тиротекс», «Квинт», «Тираспольский хлебокомбинат», МДУП «Тирастеплоэнерго», ТОВ «Тираспольтрансгаз-Приднестровье», ТУВКГ тощо. Працівники багатьох організацій переказували одноденний заробіток. Приватні особи також взяли активну участь у зборі благодійних коштів: I. Сороков, В. Деденкулов, А. Голубцов, В. Демидович, П. Тристан, В. Ладункін. Гроші приймали у всіх відділеннях ЗАТ «Агропромбанк» та ЗАТ «Приднестровский Сбербанк» без стягнення комісії. В результаті фізичні та юридичні особи зібрали майже два млн рублів. Деякі підприємства надали благодійну допомогу матеріалами: СЗАТ «Молдавский металлургический завод» виділив 6,5 т арматури, ЗАТ «Рыбницкий цементный комбинат» – 10 т цементу, ТОВ «Шериф» – для виготовлення скульптури Скорботної матері – 2 т бронзи.
Напевно, немає в республіці людини, яка так чи інакше не була б причетною до цього будівництва. Воно стало загальним поривом. І не має значення, державні це гроші, кошти великого промислового підприємства чи приватні пожертвування в 50 рублів.
Зметою практичної реалізації будівництва меморіального комплексу було прийнято низку нормативних актів. Розпорядження Президента ПМР «Про увічнення пам’яті захисників Придністровської Молдавської Республіки» видано 25 травня 2009 р. Документом були визначені замовники будівництва: державна адміністрація м. Тирасполь та м. Дністровськ і громадська організація «Союз защитников Приднестровья» м. Тирасполь. Була зазначена необхідність створення республіканського штабу, який координував би ведення робіт. Рішення глави державної адміністрації Тирасполя та Дністровська «Про дозвіл ГО «Союз защитников Приднестровья» м. Тирасполь проектування пам’ятника загиблим захисникам ПМР у 1991-1992 рр. на території меморіального комплексу Слави на вул. 25 Октября» вийшло у світ 19 лютого 2009 р.
Згодом розпочалася практична робота зі створення меморіального комплексу. На засіданнях республіканського штабу було визначено: пам’ятник буде побудований неодмінно в Тирасполі на Меморіалі Слави. ТОВ «Производственно-коммерческая фирма «Акверс» спочатку проявило бажання та ініціативу взяти участь у проектуванні будівництва меморіального комплексу, що увічнює подвиг героїв Придністров’я. Молоді автори розпочали розробку ескізів пам’ятника. На засіданнях республіканського штабу роботи ТОВ «ПКФ «Акверс», головного архітектора проекту С. Гордєєва широко обговорювалися і позитивно сприймалися провідними архітекторами республіки. Авторський колектив при цьому з розумінням ставився до зауважень і критики, вносив у проект зміни та доповнення.
До прийняття остаточного варіанту проекту будівництва меморіалу впродовж восьми місяців було розроблено 23 ескізи пам’ятника загиблим захисникам ПМР. У результаті ТОВ ПКФ «Акверс» і головний архітектор проекту С. Гордєєв були затверджені як генеральні проектувальники будівництва меморіального комплексу загиблим захисникам Придністров’я.
У газеті «Днестровская правда» 11 серпня 2009 р. було оголошено тендер на проведення реконструкції меморіального комплексу «Захиснику Придністров’я». Кращі умови запропонувала компанія «Текстиль-групп», яка і була обрана генеральним підрядником будівництва. Будівельникам вдалося організувати плідний робочий процес і в зимовий період, який характеризувався низькими температурами.
Водночас столичний «Союз защитников Приднестровья» проводив велику дослідницьку роботу з уточнення списків полеглих. Дані приходили з різних джерел: Державного архіву, державних адміністрацій міст і районів, військкоматів, громадської організації «Союз «Память» та інших. При цьому цифри втрат різнилися. У зв’язку з цим у різні організації з метою уточнення одержаної інформації направлялися додаткові запити. Зрештою, була визначена цифра – 804 загиблих жителі ПМР, уточнені прізвища, імена, по батькові кожного захисника республіки, який віддав життя за її свободу, суверенітет і незалежність.
Центральною частиною меморіального комплексу є скульптура Скорботної матері, яка закликає вклонитися своїм синам: загиблим захисникам Батьківщини у Великій Вітчизняній війні; полеглим воїнам-«афганцям» і 804 захисникам Придністров’я. Розробкою образу Скорботної матері займався художник-скульптор Віктор Ткаченко. Колеги зі Спілки художників Придністров’я характеризують його як талановитого скульптора. У процесі роботи Віктор Павлович опрацьовував кожну деталь, постійно покращуючи та доповнюючи образ скульптури, а 7 серпня 2009 р. представив на обговорення комісії та запрошених колег три варіанти виконання образу Скорботної матері у пластиліні. В процесі засідання комісії, коли прийняли остаточний варіант, її члени відзначали професіоналізм Віктора Павловича, його сумлінне ставлення до роботи. Згодом він взявся до реалізації своєї ідеї, виготовляючи скульптуру з глини в натуральну величину (3 м 70 см). Лиття скульптури з бронзи виконувалося на ВАТ «Литмаш». Відлиті окремі фрагменти пізніше зварювалися між собою. У цьому процесі брали участь працівники ВАТ «Литмаш»: плавильник А. Павлюк, кранівниця О. Кирилова, формувальник А. Разгонюк, електрозварник В. Діль, слюсарі-котельники Н. Губогло, Ю. Осяшин, заступник начальника цеху М. Банков, провідний хімік-технолог В. Дорох, провідний інженер-технолог С. Станевич.
Вже 1 липня 2010 р. готова скульптура була встановлена на Меморіалі Слави.
З ініціативи генерал-полковника Штефана Кіцака на засіданні комісії при Президенті ПМР було прийняте рішення встановити й пам’ятник захиснику Придністров’я. Ініціативу з його розробки та виготовлення взяв на себе тодішній віце-президент ПМР Олександр Корольов. Скульптура захисника Придністров’я була встановлена на Меморіалі Слави 22 липня 2010 р. Велику підтримку в реалізації цього всенародного проекту надали Президент ПМР Ігор Смирнов, депутати Верховної та Тираспольської міської рад. Безпосередню участь у роботах з цього проекту взяла держадміністрація Тирасполя та Дністровська на чолі з Віктором Костирком.
Важко переоцінити значущість цього проекту в патріотичному вихованні покоління молодих людей, які повинні стати справжніми патріотами, такими, якими були їхні предки. З покоління в покоління передаватиметься гордість за тих, хто в 90-ті на вівтар нашої спільної Перемоги поклав найдорожче, що у них було – життя. Ми завжди повинні пам’ятати, якою ціною завойований мир на нашій землі.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото IA «Новости Приднестровья».