У картинній галереї столиці експонується персональна виставка художника Анатолія Черевкова
Експозиція – підсумок його багатого, в сім десятків років, життєвого і творчого шляху. Картини – відображення самовідчуття живописця, місць, де він працював на пленерах, часом найекзотичніших, на зразок грецького узбережжя. В арсеналі живописця – пейзажі, натюрморти, портрети й автопортрети, всього 250 творів.
Завідувач картинної галереї Ольга Любовецька так характеризує автора виставки:
«Анатолій Степанович – людина-експеримент. У наших залах наочне тому підтвердження – твори образотворчого мистецтва, написані за останні півстоліття в різних техніках. Та це всього лише попередній підсумок 50-річного творчого шляху. Багато чого ще попереду».
У перших двох виставкових залах розмістили картини, виконані в традиційній техніці маслом і аквареллю. Третій віддали роботам-експериментам: малюнкам вугіллям, темперою, гуашшю, тушшю, міні-гравюрам, ілюстраціям до друкованих видань радянського періоду для кишинівських видавництв «Литература артистикэ» та «Лумина».
Суть експериментальних методів художника до процесу створення картин полягає не тільки у використовуваних техніках та інструментах, але й у видах полотна, на яке наноситься задумане майстром зображення. Наприклад, деякі роботи написані художником аквареллю на картоні, обгортковому папері, шпалерах.
За визнанням самого художника, він «…розкрився відсотків на 40». Здається, що він сам для себе загадка, і протягом усього життя намагається її розгадати.
«Час лине, але почуття зберігаються як у 30, все та ж гострота сприйняття життя. Однак завжди настає час «збирати каміння», підбивати підсумки. Цим, напевно, можна пояснити необхідність організації виставки», – констатує майстер.
А. Черевков родом із сім’ї розкуркулених, які зазнали горя і страждання. Батько грав на скрипці, співав у церковному хорі, в родині панувала атмосфера творчості, закладаючи й формуючи світогляд майбутнього майстра. Саме в дитинстві необхідно шукати джерела зародження любові до прекрасного, концентрацію вражень, які надалі втіляться у пронизані лірикою художні твори.
У творчій біографії Анатолія Степановича – навчання в Бендерській дитячій художній школі, осягнення таїнств зображення в художньому училищі в Кишиневі, робота в художніх майстернях, видавництвах, участь у республіканських і міжнародних конкурсах, понад два десятки років викладацька робота в Бендерському вищому художньому коледжі.
Бажання зосередитися на собі сприяло тому, що тепер художник у «вільному плаванні», виконує «творче соло».
«З розпочатих робіт 99 % я закінчую. Якщо взявся, не кину, поки не дійду до завершення. Такий імпульс, такий характер. Я оптиміст із меланхолійним настроєм, дуже люблю тишу, занурення в себе», – відверто каже художник.
Про закладений у цій різнобічній людині дух свободи, якогось бунтарства і всепоглинаючої любові до творчості свідчить і те, що впродовж десяти років Анатолій Степанович грав на гітарі в інструментальному ансамблі. Він шанувальник джазу, класики, близько 700 вінілових платівок і досі змінюють одна одну на програвачі. Найпочесніше місце в колекції відведене найвідомішому композитору Баху, а те, що улюблена музична група досі «Led zeppelin», теж точно і недвозначно характеризує цього неординарного чоловіка.
З п’ятьох дітей художника четверо служили в церковному хорі при храмі в Бендерах. Анжела грає на віолончелі в Державному симфонічному оркестрі під керуванням Григорія Мосейка, Христина – в тому ж колективі – на скрипці. Максим закінчив художню школу, училище, академію в Кишиневі, працює мультиплікатором і артдиректором.
Сім’я – ще одна тема творчості живописця. На багатьох полотнах – хронологія її розвитку: старший брат художника Віктор, юні дочки, син-підліток у бейсболці зі скрипкою, також він, але вже подорослілий…
У нашого героя тверді життєві принципи.
«У мистецтво не варто йти заради грошей. Вони є побічним продуктом діяльності художника. Я ніколи не жив за кошт творчості. У нас немає такого контингенту, готового віддати багато грошей за картини», – зазначає Анатолій Степанович.
Від прози життя повернемося в натхненну атмосферу картинної галереї.
І автор експозиції, й організатори виставки впевнені, що в основу її головної ідеї ліг немеркнучий принцип: «Мистецтво не повинно перериватися».
«Трапляється, що здібний учень не проявляє старанності й запопадливості, його обганяє той, хто спочатку не мав таланту, але був завзятим і працьовитим. Тож я згоден із твердженням: 10 % таланту і 90 % працьовитості можуть зробити найвідомішим свого володаря», – констатує митець.
З експонованих картин, що западають у душу, – портрет улюбленого Баха, поруч з яким орган як хрестоматійний символ творчості композитора. «Посвята Костянтину Бринкушу» – робота, яка незмінно викликає емоції у відвідувачів авторських виставок, присвячена родоначальнику сучасної скульптури. Він прославився створенням комплексу скульптур у пам’ять про загиблих у Першій світовій війні. На яскравому, написаному маслом полотні «Штефан чел Маре – збирач молдавських земель» зображений цікавий історичний сюжет.
Усі ці картини зможуть оцінити любителі живопису, якщо поквапляться відвідати персональну виставку Анатолія Черевкова до 4 серпня. З Тирасполя експозиція переїде в Бендери, збільшившись в обсягах. До 10 серпня планується оформити 7 залів і розмістити вже 300 робіт художника.
І хтозна, може, побачивши на виставці прекрасні полотна, надихнувшись прикладом художника, який творить як дихає, просто і водночас щоразу захоплено і по-новому, хтось дістане пензель, гуаш, темперу і… почне творити. Не для виставки, для душі…
Світлана МАТРЮК.
Фото Валерія Круглікова.