«Полтавська битва була не просто битва, чудова за… кількістю пролитої крові; ні, це була битва за існування цілого народу, за майбутність цілої держави…»
В. Г. БЄЛІНСЬКИЙ
День перемоги російської армії під командуванням Петра Першого над шведами в Полтавській битві (1709 рік) щорічно відзначається 10 липня.
Цього року виповнилося 315 років цьому ратному подвигу.
ВИРІШАЛЬНИЙ ЕПІЗОД У БИТВІ
Нагадаємо, що Північну війну Росія вела зі Швецією за вихід до Балтійського моря. До моменту Полтавської битви Північна війна вже тривала дев’ять років, у ній дві великі держави боролися за панування на Балтиці. Полтавська була вирішальним епізодом у тій війні – вона тривала всього дві години на відстані близько 6,5 км від м. Полтави. Загальне керівництво російськими військами здійснював сам Петро I. Шведський і російський монархи безпосередньо брали участь у битві. Відомо, що Петро I вів свої війська в атаку, а одного разу шведські кулі прострелили сідло царя і капелюх. Карл, поранений у ногу ще до Полтавського бою, велів носити себе на носилках перед шведськими рядами.
ДАРЕМНІ АМБІЦІЇ КАРЛА XII
Рішення шведського короля зайти з півдня, щоб захопити Москву, було прийняте у відповідь на численні людські втрати. Однак у районі Полтави його війська зіткнулися з лютим опором. Шведи билися, як завжди, відважно, але і російські солдати на той час уже набули достатньо досвіду, щоб перемогти сильного суперника. Російські гармати своїм вогнем буквально косили ряди ворога. Шведському ж королю Карлу XII нічого було протиставити російській артилерії, та й за кількістю військо Петра I перевершувало шведів більш ніж удвічі. Багатотисячне військо короля Карла XII з весни 1709 року безрезультатно облягало Полтаву, проте гарнізон фортеці відбивав усі його спроби захопити місто. Нарешті, російський цар дав шведам генеральну битву. Він особисто брав у ній участь, тим самим заохочуючи воїнів.
«У цю годину вирішується доля Вітчизни», – звернувся Петро I до військ перед битвою.
НОВА СВІТОВА НАДДЕРЖАВА
Майстерність наших полководців і хоробрість російських солдатів дали можливість взяти верх над шведами. Крім того, росіяни першими у військовій науці тієї епохи застосували польові земляні укріплення, а також кінну артилерію, яка могла швидко переміщатися. Битва закінчилася переконливою перемогою російської армії. Сам Карл був поранений і з невеликим загоном солдатів утік із поля бою. Зазнавши нищівної поразки, армія шведського короля, що вважалася досі головною військовою силою в Європі, по суті, перестала існувати. Військова могутність шведів була підірвана, а слава про непереможність Карла XII розвіяна.
Про Росію ж заговорили як про нову світову наддержаву.
ПАМ’ЯТЬ І ТРАДИЦІЇ ДНЯ ПЕРЕМОГИ В ПОЛТАВСЬКІЙ БИТВІ
Цар Петро I увів щорічне свято з нагоди перемоги під Полтавою. Святкування супроводжувалися численними феєрверками та гуляннями. Знать збиралася на урочистих обідах.
Вперше свято відзначали через рік після битви. Перший обеліск героям установили лише в 1778 році. Через кілька десятиліть на місці боїв звели церкву і назвали її ім’ям Чудотворця Самсона, в день якого Росія перемогла шведів. У Петергофі є скульптурна група, що прикрашає центральний фонтан комплексу «Самсон, що розриває пащу леву» (автор К. Растреллі). Фігура символізує перемогу Росії над Швецією. Вона була встановлена до 25-ї річниці битви під Полтавою. На місці військових дій у 1909 році відкрився музей. Він та інші меморіали в 1981 році увійшли до складу величезного історичного заповідника площею близько 800 га.
Як День військової слави, перемога російської армії в Полтавській битві відзначається, починаючи з 1995 року.
ЗНАЧЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ
Російське військове мистецтво було визнане як передове та новаторське. Російська армія показала прекрасну бойову підготовку і героїзм, а Петро I та його воєначальники – видатні полководницькі здібності. У 1721 році Північна війна закінчилася повною перемогою Петра I. До Росії відійшли старовинні російські землі, й вона дуже зміцнилася на берегах Балтійського моря.
Полтавська битва стала своєрідним іспитом на зрілість молодої регулярної армії Росії. І це випробування вона витримала з честю.
Роман ПЕТРИКIВ.
Фото istoriarusi.ru