У складному суперечливому світі живуть сучасні учні. Привабливість віртуального спілкування нібито й рятує їх від самотності, можливих конфліктів, навіть сприяє подоланню багатьох бар’єрів спілкування. Однак психологи й педагоги стверджують, що тривала практика такої комунікації згубна, тому що, потрапляючи в реальні умови, учні нерідко губляться, відчувають свою безпорадність у ситуаціях, виходом з яких є звичайне прохання, привітання, вибачення чи пояснення.
Попри те, що навчання всіх шкільних предметів у школі триває в умовах комунікації, насправді ж взаємодія школярів досить обмежена. А це одна з надзвичайно важливих життєвих потреб людини, без якої неможливий її розвиток, особистісне й професійне становлення, успішна соціалізація. Саме тому надання учням знань з практичної риторики є важливою передумовою реалізації головних завдань шкільної мовної освіти.
Інтенсивний розвиток мовленнєвих комунікацій
Прикметною рисою нашого часу є, наприклад, вирішення конфліктних ситуацій між державами за столом переговорів. Мистецтво переконання давно вже стало одним із найважливіших. Та й узагалі, якою б професійною діяльністю не займалися люди, вони мають доречно й переконливо висловлювати свої думки. Можна навіть стверджувати, що життя – «суцільна риторика», однак ефект від її використання залежить лише від мовця.
Риторика як наука і власне термін «риторика» сягають своїм корінням грецької античності. Учені вже багато років тому розуміли, що вона охоплює значно ширше коло завдань, ніж просто наука красиво говорити. Аристотель вважав, що державний устрій є насамперед мовною організацією суспільства. Ораторське мистецтво знали в Єгипті, Вавилоні, Ассирії, Індії. В античності живе слово мало дуже велике значення: володіння ним було найважливішим способом досягнення авторитету в суспільстві й успіху в політичній діяльності.
Становлення ж риторики як науки відбулося у Стародавній Греції в V ст. до н. е. і було пов’язане з потребами демократичного суспільства найвищої культури. У цій країні красномовство розглядали як мистецтво, адже античні мислителі ототожнювали риторику з живописом, скульптурою й навіть архітектурою. Людям доводилося досить часто виступати з публічними промовами в народних зборах, у суді, на багатолюдних святах і дружніх зустрічах. Стародавні греки добре розуміли цінність слова як кращого способу живого спілкування, а тому звертали увагу на те, наскільки красивою, логічною та зрозумілою була промова. Найбільшим теоретиком і вчителем красномовства в V ст. до н. е. у Стародавній Греції був Горгій, який вважав, що «…слово може і страх нагнати, й печаль знищити, й радість вселити, й співчуття пробудити».
Риторика як наука про досконале мовлення
Риторика в Україні розвивалася на основі античної та західно-католицької традицій, і була започаткована митрополитом Петром Могилою.
В українську історію красномовства увійшли також імена таких видатних учених та ораторів, як Київський митрополит Іларіон, а також К. Туровський, Ф. Прокопович, І. Вишенський та Г. Сковорода.
Взірцем українського ораторського мистецтва є Тарас Григорович Шевченко. Висока ораторська інтонація, нотки сентиментальної розчуленості, зворушеності, романтичного світосприймання лежать у його поезіях. Шевченко володів могутньою енергією красного слова, бо залучав внутрішнього співрозмовника до думання, осмислення й переживання над вічними проблемами боротьби добра і зла, правди й кривди.
У разі вдалого засвоєння учнями або іншими слухачами основ риторики можна виховати особистість, яка досконало володіє мовленням. Йдеться про мовлення переконливе, забарвлене, доцільне та ефективне. Дослідники в цьому переконані.
Зверніть увагу!
Риторика – це наука про мистецтво спілкування, зокрема способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.
Риторика вивчає методику творення тексту, визначає його будову, найдоцільнішу для зрозумілого й аргументованого викладу думок. Залежно від того, що говорити й кому, риторика відповідає на запитання, як говорити, для чого й де.
Роль риторики в сучасному світі
Здавна люди, які володіли мистецтвом красномовства (оратори, трибуни), відігравали важливу роль у суспільному житті. У сучасному соціумі успішні люди теж не байдужі до того, про що вони говорять і як вони це роблять. Обізнаній в ораторському мистецтві людині значно легше переконати своїх співрозмовників, а тому саме така особистість більш конкурентоспроможна на ринку праці й швидше досягає успіху.
Професії та види діяльності, тісно пов’язані з риторикою: дипломат, журналіст, учитель, викладач, психолог, управлінець, спікер, парламентар, маркетолог, продюсер, актор, блогер тощо.
Елементи мовленнєвої ситуації
До мистецтва переконання людям доводиться звертатися в різних ситуаціях. Наприклад, ви самостійно готуєтеся до конкурсу читців художньої літератури й працюєте над монологом одного з героїв твору. Це немовленнєва ситуація. У певний момент вам потрібна порада когось із друзів чи наставників. Їх зауваження, обговорення інтонаційних нюансів, навіть суперечка щодо жестів і міміки створюють мовленнєву ситуацію.
Отже, мовленнєва ситуація – це обставини, що спонукають до мовлення. До поняття «мовленнєва ситуація», крім обставин, належать ще й стосунки між співрозмовниками (дружні, робочі, ворожі, нейтральні); їхні наміри; власне спілкування, під час якого можуть виникнути нові теми для говоріння.
Спілкування можливе за наявності адресанта (мовця), адресата (аудиторії), мети й теми (предмета) мовленнєвої діяльності. Важливі також умови успішного спілкування.
Зверніть увагу!
Адресат – людина, до якої звернена мова.
Адресант – ініціатор діалогу, він задає тон розмови, визначає темп і тематику спілкування.
Зверніть увагу!
Залежно від ситуації спілкування обираємо відповідні засоби:
вербальні (слова, речення, текст);
невербальні (жести, міміка, дистанція, поза, одяг, запах, обійми, доторк, погляд).
Якщо хочете мати успіх (поради фахівців)
Заздалегідь підготуйте план і основні тези свого публічного виступу.
Під час виступу намагайся уникати повчального тону.
Вкладайте у свою ораторську мову живі емоції. Передати власну небайдужість до проблеми допоможе правильна інтонація.
Хочете справити позитивне враження –
говоріть щиро, але водночас просто і грамотно.
Використовуйте актуальні дані дослід-
жень, статистики тощо.
Використовуючи слова, сказані вже не один раз, тим самим ви «заколисуєте» аудиторію.
На завершення публічного виступу ефективним буде повернення до початку ораторської мови, до повторного акцентування уваги на проблемі.
Зверніть увагу!
Розрізняють такі типи публічного мовлення:
• суспільно-політичне (політична доповідь, політичний огляд, соціально-ділова доповідь, промова);
• академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);
• судове (звинувачувальна промова, захисна промова);
• урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
• церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).
Мовний етикет.
Правила культури мовлення
1. Уникайте багатослів’я в будь-якій ситуації спілкування. Відшукайте саме ті слова, які допоможуть лаконічно виразити думку. Зайві фрази відвертають увагу від головного предмета мовлення.
2. Чітко сформулюйте для себе мету майбутнього спілкування.
3. Використовуйте синонімічне багатство мови. Для кожної конкретної ситуації спілкування добирайте відповідні слова. Якщо людина не вміє цього робити, то вона не володіє культурою мовлення.
4. Намагайтеся знаходити спільну мову з будь-яким співрозмовником. Незалежно від манери спілкування візаві, дотримуйтеся принципів культури мови. Ніколи не відповідайте грубістю на грубість. Не опускайтеся до рівня свого погано вихованого співрозмовника. Дотримуючись принципу «око за око» в подібній ситуації, демонструватимете тільки відсутність власної культури мовлення.
5. Будьте уважними до співрозмовника, слухайте його думку і стежте за ходом його розповіді. Неодмінно відповідайте партнеру по спілкуванню, якщо він потребує поради чи уваги.
6. Під час розмови або публічного виступу не дозволяйте емоціям пересилювати розум. Зберігайте самоконтроль і самовладання. Спілкуючись зі співрозмовником, не переймайте його стиль спілкування: дотримуйтеся своїх позитивних мовних звичок. Звичайно, необхідно шукати спільну мову з будь-ким, але наслідуючи чужу манеру спілкування, ви втрачаєте свою індивідуальність.
Красне словечко звеселяє сердечко
Доповніть визначення відповідним терміном.
Працівник радіо або телебачення, який читає текст перед мікрофоном:
А диктор;
Б лектор;
В оратор;
Укажіть прислів’я, що відображає ставлення народу до мовців і мовлення
► І від солодких слів буває гірко.
►Вік живи – вік учись.
►Розум за гроші не купиш.
►Дерево міцне корінням, людина –
друзями.
Запишіть слово, написане фонетичною транскрипцією
Ми [ўкýпоц′:і] колись росли, маленькими собі любились (Т. Шевченко).
Тест про умови успішного спілкування:
а) добрий тон
б) етикет
в) підвищена емоційність
г) налаштованість на діалог
Цю притчу можна використати під час підготовки промови.
Кожний знаходить те, що шукає
Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста. Підходить до них мандрівник і запитує:
– Що за люди тут живуть?
– А хто живе там, звідки йдеш ти? – запитав у нього Мудрець.
– Ой, брехуни, крадії, злі, розбійники!
– I тут такі самі, – відповів Мудрець.
Через деякий час підійшов інший мандрівник і запитав те саме:
– А там хто, звідки ти йдеш? – запитав Мудрець.
– Хороші люди, добрі, співчутливі, веселі й життєрадісні.
– У нашому місті ти зустрінеш таких же, –
відповів Мудрець.
– Чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому – що хороші люди, – запитав учень у вчителя.
– Повсюди є і хороші, й погані люди, – відповів Мудрець. – Просто кожен знаходить те, що шукає (Притча).
Важливість вивчення риторики стає в наші дні все більш очевидною. Старовинна наука відроджується, зростає загальний інтерес до неї, всі хочуть знати, як навчитися ораторської майстерності, вміння говорити публічно. Це непроста справа, але якщо підійти до неї серйозно, то все вийде. Ми ж підготували саме такі поради, які допоможуть вам опанувати або поліпшити свої комунікативні навички.
Ганна ЛАЗАРЕНКО.
Фото ourboox.com