Григоріополь відзначив 232-й день народження піснями, художніми виставками, спортивними змаганнями, численними розвагами та веселими заходами, як, зазвичай, належить іменинникові.
Святкування розпочалося офіційною частиною на площі Захисників Придністров’я з підняття прапорів держави та міста. Глава держадміністрації, керівники місцевих установ та організацій очолили колону жителів і гостей, пройшли до меморіалу «Скорботна мати», поклали квіти до його підніжжя та вшанували пам’ять захисників нашого краю хвилиною мовчання.
Урочистості продовжилися в парковій зоні. Зі сцени Літнього театру присутніх щиро вітали глава державної адміністрації району та міста Олег Габужа і голова Ради народних депутатів Андрій Ковтун.
«У Григоріополя багата та насичена подіями історія, нерозривно пов’язана з минулим і сучасним Придністров’я, – зазначив у своєму виступі Олег Габужа. – Ми по праву пишаємося і його минулим, і сучасними здобутками, віримо в його світле майбуття. Наші мужні, талановиті, обдаровані мешканці – майстри своєї справи, є силою Григоріополя. Свої імена в історію вписали багато відомих григоріопольчан, які виявили зразки мужності та героїзму, досягли вагомих здобутків у різних напрямках людської діяльності, чим ми дуже пишаємося».
Саме цього святкового дня було підбито підсумки міського огляду-конкурсу «Улюблене місто – 2024», тож переможці, які в міру власних сил брали в ньому участь, прикрашаючи вулиці, будинки, клумби, надаючи місту особливої краси, одержали від керівництва заслужені призи під бурхливі оплески своїх земляків.
Тим часом на алеях парку майстри народних промислів Григоріополя, а також Дубоссар і Тирасполя розмістили на столиках свої оригінальні вироби: намиста, ляльки в національному вбранні народів Придністров’я, скриньки для дівочих прикрас, капелюшки, букети штучних квітів та багато інших оригінальних витворів. Поряд розташувалася ціла галерея картин, написаних як досвідченими майстрами, так і учнями Григоріопольської школи мистецтв ім. Т. Гуртового.
Привертала увагу відпочивальників білява дівчина, яка стояла в холодочку під високими деревами поряд із чудовими роботами – гобеленами, витканими, як свідчив напис на банері, членами колективу декоративно-прикладної творчості «Гама-кулорилор» із с. Малаєшти. Її обличчя здалося дуже знайомим. Виявилося, що це Діана Дорошенко, про яку ми писали в нашій газеті. Вона гросмейстер із шашок, виступає серед параспортсменів із порушенням слуху. До речі, у травні цього року Діана посіла перше місце на IV чемпіонаті світу IDCD з шашок-64 (російська версія) у турецькому Кемері. Діана закінчила Бендерське художнє училище за класом «декоративно-ужиткове мистецтво», очолює цей самий колектив із Малаєшт, розробляє ескізи, за якими творчі люди, незалежно від віку, власними руками створюють ткані картини. Жаль, не можна оспівати цю красу словами.
З іншого боку парку долинали звуки музики. Там, на імпровізованій сцені, свою творчість представляли діти – вихованці школи мистецтв, про яку ми вже тут згадували. Пісні російською, молдавською, українською мовами, фортепіанні твори та джазові композиції відомих світових авторів, танці – така насичена програма зачарувала десятки глядачів, що прибули на свято міста.
Неподалік спортивні уболівальники спостерігали за змаганнями з футболу, настільного тенісу, волейболу, важкої атлетики, шахів та боротьби тринта.
Голова Спілки українців Придністров’я ім. О. Бута Петро Богуцький, який прогулювався парковими алеями зі своєю дружиною Наталею, розповів, що Григоріополь з 80-х років минулого століття став для нього другою рідною домівкою.
«Я приїхав з Вінницької області України в 1985 році. Тоді Григоріополь був невеличким районним містечком, багатолюдним, але не таким гарним, як тепер. Подивіться на вулиці міста, на цей парк, алеями якого приємно протися. Тут і Літній театр, де відбуваються концерти, й дитячі майданчики, де дітям є чим зайнятися, і школа греблі, будівництво якої вже завершується. А дитячі садочки стають якими гарними, місто перетворюється просто на очах. До нас туристи почали приїжджати, бо є на що подивитися», – захоплено розповідав, посміхаючись, мій візаві.
Миловидна жіночка з двома хлопчиками – Анжела Погребан із синами Давидом та Даниїлом – оглядали роботи художників. Вона погодилася долучитися до розмови:
«Григоріополь – моє рідне місто, я тут народилася, виросла, вийшла заміж, ось дітей народила. Нам живеться спокійно, затишно, ми почуваємося захищеними. Нікуди не збираємося виїжджати, бо поміж нас панують мир і злагода».
Повільною ходою центральною алеєю парку рухалася молода вагітна пані, тримаючи за руку синочка років п’яти. Анна, так звати щасливу матусю, також місцева жителька, яка перебуває в декретній відпустці в очікуванні третьої дитинки:
«Я щаслива мама і дружина. Тут народилася, тут здобула освіту, працюю в банківській системі. Живемо у власному будинку в оточенні лісу. Повітря свіже, чисте, річка неподалік. Ми з чоловіком не плануємо покидати рідне місто, бо воно найкраще. І перспективи для своїх дітей також бачимо тільки тут».
Післяслово: спостерігаючи за молодими гарними, щасливими людьми, мені спало на думку, що у міста Григоріополя є майбутнє. Воно в цих щасливих, усміхнених матерях, їхніх дітях, у поступовому розвиткові міста, до процвітання якого кожен докладає максимум зусиль.
Михайло ТРЕМБIТА.
Фото автора.