Не можна не погодитися зі словами відомого поета, адже рідна мова – це мова предків, яка єднає людину з усім народом. Кожна мова має свої особливості, зокрема ж українська вважається однією з наймилозвучніших у світі.
В українській мові звуки завжди поєднуються так, щоб вимову ніщо не ускладнювало, а слова можна було розібрати й відділити одне від одного в процесі мовлення. Йдеться про милозвучність мови, тобто, щоб вона була розбірлива для того, хто слухає.
З історії мовознавства: на конкурсі мов у Парижі в 1934 році оцінювали красу їхнього звучання, прослуховували тексти різними мовами. Українська посіла дуже почесне – третє – місце за мелодійністю та красою лексики (після французької та персидської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія та структура речень, а за мелодійністю – друге місце (на першому була італійська).
Отже, милозвучність – це здатність мови до мелодійного й гармонійного звучання.
Нині мелодійне українське слово чарує всіх, хто слухає або читає його. Досягається це насамперед завдяки евфонії.
Евфонія – це уникання складного для вимови нагромадження звуків.
Милозвучності української мови сприяє чергування окремих голосних і приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, рухливий наголос тощо.
ПРАВИЛА МИЛОЗВУЧНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Уникаємо збігу голосних. Таке явище в українських словах допускається лише на межі префікса і твірної основи: наодинці, виорав, неуважний.
Уникаємо важкого для вимови збігу приголосних: користь – корисний, сердечний – серце, виїзд – виїзний.
ЧЕРГУВАННЯ У – В
В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в-.
У пишемо:
на початку речення, якщо наступне слово починається на приголосний: у нашому місті проходить фестиваль народної пісні;
між двома приголосними: ходив у чоботях, лазив у болоті, наш учений;
після розділових знаків (тире, двокрапки, коми, крапки з комою, трикрапки, дужок тощо) незалежно від того, як закінчується попереднє слово: 1. Ясен, дуб, береза – усі ці дерева ростуть в українських лісах. 2. Усюди лунає наша пісня: у лісах, у горах, у містах і селах;
якщо наступне слово починається на приголосні в, ф, буквосполучення св, хв, льв, тв, рв, зв тощо, незалежно від того, як закінчується попереднє слово: побували у Львові, написано у творі, гуляти у рваних джинсах.
В пишемо:
на початку речення перед голосним: в Одесі сьогодні чудова погода;
між голосними: полетіли в Австрію, стрибнула в озеро;
після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, буквосполучень св, хв, льв, тв, рв, зв): заблукали в лісі, увімкнути світло в кімнаті, прийшли вперше, відомі вчені.
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ
► Спишіть прислів’я, розкриваючи дужки.
Не (у, в)чи плавати щуку, вона знає (у, в)сю науку. Просивсь вовк (в, у) пастухи, а свиня – (у, в) городники. (У, в) лісі був (і, й) дров не бачив. Вік живи – вік (у, в)чись.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Чергування НЕ відбувається:
У словах іншомовного походження: увертюра, ультиматум.
У власних назвах: Урал, Ужгород, Угорщина, Владивосток, Владислав, Володимир. АЛЕ: Україна – Вкраїна (у віршах, піснях).
У словах, що вживаються лише з У або В: влада, взаємини, власний, властивість, вплив; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, установа, уява.
Можливі паралельні форми слів: учений – вчений, увічливий – ввічливий, увібрати – ввібрати, указати – вказати, учора – вчора, улітку – влітку, угору – вгору, удома – вдома.
Інколи чергування У – В розрізняє значення слів:
вправа (завдання) – управа (керування, правління);
вступ (початок) – уступ (виїмка, що нагадує східці);
вдача (характер) – удача (везіння, фортуна);
вклад (грошова сума в банку; внесок) – уклад (порядок, договір).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Українські слова на 42–46 % складаються з голосних, і бажано уникати збігу таких звуків на стику слів: Тиса й Уж (а не Тиса і Уж), якісно й оперативно (а не якісно і оперативно), жила в Умані (а не жила у Умані).
ЧЕРГУВАННЯ І – Й
Наприклад:
I де взялись ці хвилі сніжно-білі?
(О. Олесь)
Густий і лапатий сніг.
Гостей посходилось до лиха – і то у будень, серед дня! (О. Олесь)
Шевці й ткачі; далеко йти.
Охайно й обережно.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Немає чергування при зіставленні понять: дні і ночі, батьки і діти.
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ
► Зніміть скісну риску.
Пливи у/в бік лісу; Богдан і/й Марія; ось і/й гості; Ольга і/й Павло; ранок у/вдома; бути у/в гарній формі; і/й знову дощі; Оксана і/й не знала; ракета і/й супутник; ти і/й Яну покликав; енергія у/в твоєму тілі; еге ж, і/й освіта вища; скинь у/в Твіттер; треба у/вчитися; елементи у/в таблиці; якось і/й їх запросимо.
ДОСЛІДЖЕННЯ-ВІДНОВЛЕННЯ
► Запишіть відновлений текст у зошит, розкриваючи дужки.
Світогляд українського народу
Український народ – один (із, з) менших синів (у, в) сім’ї індоєвропейських народів. Ще його міфологія не розвинулась гаразд, як дуже раннє християнство (у, в) Києві, дуже рання візантійська християнська просвіта захопила (і, й) спинила її (у, в) самому процесі розвитку, повернула духовне життя (українського, вкраїнського) народу на іншу стежку. Але, не зважаючи на те, що християнські догмати (і, й) християнська мораль (уже, вже) (увійшли, ввійшли) (у, в) народне життя, ще (і, й) досі між народом не згинуло давнє поганство. Воно ще (і, й) досі держиться (у, в) житті народу, (у, в) обрядах (і, й) звичаях, (у, в) колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, (у, в) весняних іграх, (у, в) приказках, забобонах (і, й) ліках сільських знахарок.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Відхилення від усіх цих правил допускається лише в художній літературі, де це зумовлено вимогами ритму, але й тут порушення милозвучності мови небажане.
В залі розкішній сяє ялинка,
Сяє в намисті, сяє в цяцьках,
І задивилася в вікна дитинка
З слізьми в очах (Олександр Олесь).
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ
(творче спостереження)
► Прочитайте прислів’я, розкрийте дужки.
– Аби руки (і, й) охота, буде зроблена робота.
– Бджола мала, а (і, й) та працює.
– (В,У)пертість (і, й) труд (в, у) се перетруть.
– (І,Й) ночі не має, (в, у)се робить, (і, й) робить.
– Риба (у, в) воді, а людина (в, у) труді.
– Хто не працює (в, у) будні, тому (і, й) вихідного нема.
– За науку – цілуй батька (і, й) матір (у, в) руку.
– Хліб (і, й) сонце найцінніше (в, у)світі.
– Не підливай масла (у,в) вогонь.
– (В, у) пісні наша доля.
– Яка пшениця, така (і, й) паляниця.
– Вік учням (в, у)читись, а (в, у)чителям – навчати.
– Ми маємо право на сум (і, й) любов, на щастя, на сонце (й, і) трави.
ЧЕРГУВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ
З – ЗІ – ІЗ
Варіант зі вживають, коли наступне слово починається зі збігу приголосних, що мають початкові з, с, ш, шч: ішли зі знаменами, повернувся зі школи.
Iз уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): пив із джерела, дістав із скрині, сукня із шовку.
В інших випадках уживають прийменник з: Марія з Оксаною, привезли з ярмарку.
Зрідка вживається прийменник зо: разів зо два, зо три; ходи зо мною.
ЗО завжди вживаємо із числівниками два, три (позичив зо дві сотні; проспав зо три години), а також із займенником мною (він був зі (зо) мною).
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ
► Запишіть речення, правильно вживаючи чергування з – зі – із.
1. Постать, що (з, із) обличчя нагадує Мавку, з’являється з-за берези. 2. (З, із) її приїздом якось повеселіла хата. 3. І місив новий заміс (із, з) тіста старого. 4. Бере книжку (з, зі) столу.
ЧЕРГУВАННЯ ПОСТФІКСІВ -СЯ – -СЬ
Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед голосними – на -сь: гралися в хованки, дивлюсь у дзеркало.
► Вставте пропущені букви
Якби про неї так сказали, то вона негайно умерла б. Або провалила… би під землю (Н. Бічуя).
Ліна страшенно здивувала…, що Ліда не хоче грати в м’яча (Н. Бічуя).
Ліна лежала і страшенно шкодувала, що зараз темно і не можна подивити…, що в тому папері (Н. Бічуя).
Можна б зірвати суницю, вона запашна, гіркувато-солодка на смак, але зовсім не хочеться рухати… (Н. Бічуя).
Милозвучність в українській мові досягається різними фонетичними засобами, зокрема й спрощенням у групах приголосних.
Під час словозміни й словотворення часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює вимову. «Незручний» звук у такому разі пропускаємо, тобто спрощуємо для себе вимову. В результаті мовлення стає милозвучнішим, а вимова – легшою.
СПРОЩЕННЯ НА ПИСЬМІ
Спрощуються звуки [д], [т], [л], [н], [к] у таких групах приголосних:
• здн – зн: проїзд – проїзний; поїзд – поїзний;
• ждн – жн: тиждень – тижневий;
• стн – сн: радість – радісний; уста – усний;
• стл – сл: щастя – щасливий; лестити – улесливий; стелити – слати.
• слн – сн: мисль – умисний, навмисно; масло – масний, Масниця; ремесло – ремісник.
• рдц – рц: серденько, сердечний – серце, серцевина;
• рнц – нц: чернець – ченці;
• зкн – зн: бризки – бризнути;
• скн – сн: блиск – блиснути, тиск – тиснути, АЛЕ випуск – випускний, виск – вискнути.
СПРОЩЕННЯ ЛИШЕ У ВИМОВІ
Спрощення не позначається на письмі, а тільки у вимові (букву т у буквосполученні стн зберігаємо, хоч відповідний звук не вимовляємо):
• у запозичених словах: баласт – баластний, контраст – контрастний, компост – компостний, гігант – гігантський, агент – агентство, студент – студентство;
• у групах стц і стч: невістка – невістці, невістчин; хористка – хористці, хористчин; пастка – у пастці.
ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ
► Вибірково-розподільний диктант
Запишіть слова у дві колонки: в першу ті, в яких є спрощення приголосних, у другу – в яких його немає.
Безшелес…но, корис…но, шіс…надцять, заздріс…ний, безжаліс…ний, хвас…ливий, улес…ливий, віс…ник, виїз…ний, капос…ний, звіс…но, облас…ний, аванпос…ний, зліс…ний, балас…ний, перехрес…ний, якіс…ний, доблес…ний, форпос…ний, хворос…няк.
Милозвучності нашій мові додають ще й суфікси емоційного забарвлення. Наприклад, рученьки, ніженьки, пташечка, квіточка, сонечко. І навіть дієслова мають такі суфікси: спатоньки, їстоньки, гулятоньки.
«Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ, а всі світи…»
Цими словами Володимир Сосюра дуже точно передав велич рідного слова у всіх його відтінках. Бо його «всі світи» означають, що наші колоритні, власне українські, слова, чудово прижилися у світі.
Олена ДВОРСЬКА.
Фото naurok.com.ua