У столичній школі № 14 урочисто відкрили меморіальні дошки в пам’ять про колишніх її учнів: лейтенантів Андрія Боярського та Максима Майорова, які героїчно загинули, виконуючи на початку 2000-х військовий обов’язок на Північному Кавказі.
Організували церемонію придністровське регіональне відділення Ради ветеранів миротворчих сил, локальних воєн і збройних конфліктів «Миротворець», Союз ветеранів крапових беретів «Резерв» спільно з Оперативною групою російських військ у ПМР. Учасниками події були родичі, друзі, педагоги, учні, випускники різних років, військовослужбовці та почесні гості.
Коротке життя Андрія і Максима було сумлінним і самовідданим служінням Батьківщині. Старший лейтенант Максим Майоров народився 15 вересня 1976 року в м. Горький (нині Нижній Новгород) у сім’ї військовослужбовців. Тому з визначенням майбутньої професії питань не було. Дитинство майбутнього героя було пов’язане з переїздами батьків у різні міста та гарнізони. В 1994 році він закінчив Тираспольську СШ № 14, того ж року вступив до Санкт-Петербурзького вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища ім. С. М. Кірова. Минуло п’ять років, і юнак став лейтенантом.
З 1999 року Максим Майоров служив у Нижньому Новгороді на посаді командира взводу 752-го
мотострілецького полку 3-ї гвардійської Віслінської мотострілецької дивізії. Відважний та рішучий військовослубовець брав участь у контртерористичній операції на території Чеченської Республіки. Молодий командир героїчно загинув 13 лютого 2000 року, виконуючи бойове службове завдання під час зачистки селища Гехи-Чу. Похований боєць у рідному місті на Ново-Сормовському кладовищі.
Андрій Боярський – командир розвідувального взводу, гвардії лейтенант народився 15 травня 1978 року в місті Гусиноозерську (Республіка Бурятія) в сім’ї військовослужбовців. Після переїзду батьків у Тирасполь він навчався в СШ № 14. Андрій відслужив строкову службу в 14-й армії в підрозділах охорони складів боєприпасів у селі Колбасна і вступив до Санкт-Петербурзького вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища ім. С. М. Кірова за профілем морської піхоти.
У червні 2002 року А. Боярський з відзнакою закінчив Казанську філію Челябінського Танкового інституту, з присвоєнням військового звання «лейтенант». Якраз того року його й направили в місто Владикавказ для проходження служби командиром взводу розвідувального батальйону. Серце молодого бійця перестало битися 26 вересня під час виконання бойового завдання в населеному пункті Галашки Республіки Інгушетія. Похований лейтенант на Алеї Слави кладовища «Новое» в Тирасполі.
Під час навчання офіцер познайомився з Максимом Майоровим і Кирилом Кирієнком. Між курсантами зав’язалася міцна дружба, адже всі вони були випускниками однієї школи. Згодом життя розлучило товаришів: їх послали на службу в різні міста. На щастя, Кирил залишився живий, але був важко поранений на мінному полі в Чечні. Він зі смутком згадував товаришів, їхню самовідданність і вірність служінню Вітчизні.
На церемонії відриття меморіальної дошки були батьки Андрія Боярського – Наталя Михайлівна та Володимир Григорович. З пам’ятної таблички їм «посміхався» син, а вони, дивлячись на нього, не приховували гарячих сліз печалі. Зі словами вдячності батьки звернулися до організаторів пам’ятної зустрічі в школі та побажали всім присутнім миру і добра.
«Школа пишається випускниками, які віддали найдорожче – своє життя. Молодь має знати своїх героїв, щоб їхнє майбутнє було гідне подвигу попередніх поколінь. Знаючи історію війни, ціну перемоги, вони засвоюватимуть головні уроки: не допускати війни, достойно служити Батьківщині, примножуючи її досягнення. Наше завдання нині – шанувати пам’ять тих людей, дякувати їм за можливість жити під мирним небом», – зазначила директор школи Антоніна Аксьонова.
Старшокласники поклали квіти до меморіальних дошок та вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Учитель історії та керівник шкільного музею Наталя Матченко розповіла про стенд «Учні, які пішли в безсмертя». Інформацію для нього збирали спільними зусиллями впродовж 10 років і тепер на ньому є відомості про вісім доль, згублених на фронтах війн. Педагог додала:
«Для учнів часто проводяться відкриті уроки та заходи, спрямовані на виховання почуття патріотизму. Вони завжди пройняті глибокою повагою до людей, які у важких та небезпечних умовах здійснили самовіддані вчинки, борючись за свободу свого народу від усього негативного і протиприродного для нього».
За хоробрість і героїзм Андрія Боярського та Максима Майорова нагородили орденом Мужності Російської Федерації і орденом ПМР «За особисту мужність» (посмертно).
Володимир УС.
Фото автора.