Ніжною та ліричною, як пісня, стала презентація картин придністровської художниці Ауріки Флоря, відкрита в Тираспольській картинній галереї.
Переходячи від однієї картини до іншої, вдивляючись у яскраві широкі мазки фарб, змішаних на полотні одночасно мастихіном та пензлем, глядач міг відкрити для себе неосяжний світ живого різноманіття динамічної симфонії кольорів, відчути весь спектр радісних емоцій.
Ауріка Флоря зізналася, що це не перша її персональна виставка, проте таку значну кількість картин вона виставляє вперше:
«Загалом привезла до Тирасполя 200 робіт, але частину вже встигла подарувати тим, хто допомагав мені їх розмістити на стінах, тому в трьох залах залишилася для показу 141 картина.
Для мене персональна виставка на три зали стала своєрідним викликом: треба представити величезну кількість робіт. Намагалася показати себе, розкрити з різних сторін, хотіла, щоб глядачі ознайомилися з моїми найкращими полотнами, зрозуміли глибину сюжетних ліній», – пояснила майстер.
Роботи в першій залі – свого роду філософські роздуми автора та звернення до внутрішнього змісту зображеного. Полотна в жанрі абстракції вражають своєю ідеєю та майстерністю реалізації.
У другій залі розмістили картини-квіти: гортензії та іриси, лілії та соняшники, півонії та гвоздики занурюють в атмосферу чарівного саду. Вся галерея ніби наповнюється їхнім неповторним ароматом. Насправді всі вони реальні, ростуть у саду самої Ауріки:
«Вони підкорили мене своїм ароматом, кольором та природною формою. Тому й вирішила їх написати, навіть створила спеціальну серію – «Марш квітів».
Стіни третьої зали «розсунули» пейзажі, на яких можна впізнати знайомі місця Бендер і Тирасполя, сіл Кіцкани та Паркани, а також Старого Орхея. За словами художниці, вона вперше цього року вдалася до зображення природи, сільської місцевості та історичних місць.
«Пейзаж для мене складний жанр, тому що в ньому немає драматургії через присутність людини, немає сюжету. Потрібно постаратися знайти історію, яку захочеться розповісти. Для цього я багато гуляла, наново знайомилася зі своїм містом – Бендерами. Читала про нього, і все більше сторінок його історії ставали чіткішими, більш зрозумілими. Звідси й нові яскраві роботи», – розповіла художниця.
Звичайно, все справляє неперевершене враження. Чого тільки варте спілкування з автором. Завжди цікаво, в якому настрої перебував художник, беручись за нову роботу, чому обрав ту чи іншу тему, хто надихав на творчість, звідки беруться ті чи інші образи.
Для нашого видання Ауріка відкрила свою життєву історію:
«Ще до мого народження в першій родині мого батька сталося непоправне: під час катастрофи він, чоловік 44 років, втратив свою сім’ю – дружину та двох дітей. Це була трагедія, яка перевернула все його життя, свідомість, сутність самого існування і світосприйняття. Він переживав її неймовірно важко. Щоб якось зарадити біді, взявся за пензель і фарби, почав писати картини. Ця своєрідна арт-терапія вивела його з депресії».
Художниця розповіла, що з часом батько зумів відновитися, знайти в собі сили та одружитися вдруге. Ауріка народилася в Дубоссарах 1971 року, батькові на той час було 53. Дівчинка в усьому наслідувала його і вважає, що це від нього передалися їй гени творчості. Вона навчалася в художній школі, згодом – в Ярославському художньому училищі. Після училища працювала дизайнером у друкованому виданні м. Ярославля. Повернувшись на батьківщину, кілька років викладала в дитячій художній школі Дубоссар, а нині живе і працює в Бендерах.
Ауріка сама виховує 14-річного сина: її чоловік пішов з життя під час епідемії ковіду. Признається, що живопис і для неї також став своєрідним лікуванням, арт-терапією після втрати чоловіка, який завжди хотів, щоб вона була щасливою.
Щороку художниця пише до сотні робіт. Вона любить дарувати свої картини:
«Наприклад, після народження сина я подарувала серію робіт пологовому будинку. Так само і школі, де син навчається. На храм села Гиска, де ми живемо, я зробила подарунок адміністрації – презентувала серію картин. Адже грошей у них нема, а голі стіни мало радують. Тому мені спало на думку внести різноманіття в буденне сільське життя. У художника є така привілея – дарувати свої твори людям. Цим я і займаюся», – розповіла майстриня.
Післяслово: незвичайний бутік є на будівельному ринку Бендер. Зайшовши туди купити цемент чи якісь інші товари для будівництва та ремонту, можна побачити, як продавець-художник Ауріка Флоря пише картини на робочому місці. Їх можна придбати.
Михайло ТРЕМБIТА.
Фото автора.