Рідний край – це місце, де людина народилася, де вона живе, навчається, працює. Мала Батьківщина – це рідний дім, село чи місто, де ми проводимо дитинство, виростаємо й навчаємося, де сформувалися як особистість. «Придністров’я – смужечка вузенька, вздовж Дністра на карті пролягла. Розцвіла під сонцем, зелененька, це частинка миру і тепла», – з любов’ю констатує поетеса Галина Васютинська.
Рідний край – це отчий дім, де живе сім’я. Це барвиста природа, щедра й благодатна земля, те місце, де вільно дихається, де легко й радісно жити.
Батьківщина – поняття досить глибоке: це Вітчизна, наша рідна країна. Оскільки ми живемо в Придністров’ї, то можемо сказати, що ми – діти цієї країни, а вона – наша Батьківщина. У цьому сенсі любов до Батьківщини є проявом патріотизму, відданості своєму народові, гордістю за надбання національної культури. Це прагнення своїми діями служити інтересам держави, готовність боронити її від ворогів. (Про це пишуть у своїх творах, есе та поезіях юні придністровці).
Столиця нашої Батьківщини – славне місто Тирасполь. Про нього гарно розповіла вчителька української мови з селища Маяк Анастасія Спориш:
Серце нашої держави,
Місто гордості та слави –
Наш Тирасполь розцвітає,
В квітах цілий рік буяє.
В центрі – діткам «Дивоград»,
Сам Суворов цьому рад!
Там і гонки, й каруселі,
Діти й мами – всі веселі!
В спеку б’ють фонтани тут,
Сумувати не дають.
Вечорами сміх лунає,
Вода музику нам грає.
Катерина заснувала
Наше місто величаве.
І тепер з усього світу
Їдуть люди поглядіти.
Є у нас що показати,
Чим вгостити, розказати,
Славні люди в нас живуть,
Рідний край свій бережуть.
Люди, які живуть у Придністров’ї, ідентифікують себе придністровським народом, хоч усі різні за походженням – українці, росіяни, молдавани, болгари, білоруси, гагаузи, вірмени, німці, поляки – всього 72 національності.
Яка ж мова в Придністров’ї є головною? У нас три офіційні мови: українська, молдавська та російська. Багато людей у побуті послуговуються двома-трьома, спілкуються також болгарською, гагаузькою, польською, єврейською.
Батьківщина – це насамперед наші духовні цінності та скарби, усі надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають нашим ментальним особливостям.
Придністров’я має власні державні символи. Кожен громадянин повинен їх шанувати, знати слова гімну. Ставлення до символів – це ставлення і до держави.
Державний прапор означає єдність країни. Червоний колір полотнища символізує сміливість і великодушність, а зелений – свободу і мир, а ще зелена смуга є ознакою родючості та життєдайної сили.
Слід зазначити, що він майорить не тільки над Дністром, а й на гірських вершинах, які підкорили наші альпіністи. Наприклад, група спортсменів під керівництвом Василя Товстонога 17 серпня 1993 р. здійснила нічне сходження на «дах Європи» – гору Ельбрус і встановила на обох вершинах гори державні прапори та вимпели ПМР. Таким способом спортсмени відзначили 49-у річницю звільнення Молдавії від румунських і німецько-фашистських загарбників, перший мирний рік на землі Придністров’я і зробили внесок у міжнародне визнання ПМР.
У серпні 2009 р. у сходженні брали участь шестеро жителів придністровської столиці на чолі з керівником станції юних туристів Тирасполя Миколою Візітіу. У 2023-му гірську вершину підкорили бендерчани, брат і сестра Альона Федоренко і В’ячеслав Назаров.
Прапори Придністров’я і Бендер вперше майоріли на найвищій точці американського континенту. Їх встановили бендерчани Сергій та Денис Семенови на вершині Анд – горі Аконкагуа. Вона входить до «7 вершин світу». Це результат сходження, яке батько з сином здійснили в лютому 2024 року.
Під нашим прапором виступають придністровські спортсмени та артисти на аренах і підмостках, з ним подорожував океанськими просторами й славнозвісний мореплавець Федір Конюхов. Він передав прапор у фонди Тираспольського об’єднаного музею.
Герб – офіційна емблема держави, символ, що зображується на прапорах, печатках, грошових знаках, на деяких офіційних документах. Герб можна розглядати, ним можна милуватися, як твором мистецтва, а щонайважливіше – його треба вміти грамотно прочитати. У перекладі з німецької «герб» означає «спадщина». Тому й не дивно, що основою нашого герба став символ Радянської Молдавії. У центрі зображені серп і молот, що символізують єдність робітників і селян, у променях сонця, що сходить над Дністром, обрамлених по колу гірляндою з колосків і качанів кукурудзи, фруктів, виноградних грон і лоз, листя, перевитих червоною стрічкою з написами трьома офіційними мовами: «Приднестровская Молдавская Республика», «Придністровська Молдавська Республіка», «Република Молдовеняскэ Нистрянэ». Зображення герба міститься на резиденції Президента, на будинках, у яких розміщуються Верховна Рада, Уряд, міністерства та відомства республіки, Конституційний та Верховний суди.
Прапор та герб символізують історичну спадкоємність між МАРСР, створеною у 1924 році, та ПМР, проголошеною народом у 1990 році.
Кожна держава має свій гімн. Це урочиста пісня, яка прославляє могутність і велич країни. Виконується в особливих випадках: під час підйому державного прапора, проведення воїнських ритуалів і спортивних змагань, національних свят. Під час виконання гімну люди встають, чоловіки знімають головні убори. Так проявляється повага до країни, чий гімн звучить.
МИ СЛАВИМО ТЕБЕ, ПРИДНІСТРОВ’Я
Музика: Борис ОЛЕКСАНДРОВ
Вірш: Борис ПАРМЕНОВ,
Микола БОЖКО, Віталій ПИЩЕНКО
Переклад: Олександр ВИРВИЧ
Ми славимо край Придністров’я,
Де люди пишаються тим,
Що дружбою, ладом, любов’ю
Навіки поєднані з ним.
Прославимо наші заводи,
Широкі лани і міста,
Тут чесно працюють народи
На благо Вітчизни труда.
Через доли і води
Пронесемо ім’я
Ми республіки свободи.
Хай живе тут народів сім’я!
Ми славимо рідні долини,
Красоти Дністра берегів.
І нам не забути билини
Про подвиги наших батьків.
Прославимо всіх поіменно,
Полеглих за наш отчий дім.
Де пам’ять героїв священна,
Вітчизні співаємо гімн.
Давним-давно на землі з’явилися люди, а разом з ними й запитання: що люди можуть робити, а чого не можуть? Що вони повинні робити, й чого ні? На що вони мають право, а на що не мають?
Без чіткої відповіді життя перетворювалося на жах і плутанину. Довго вирішувалися ці проблеми, аж поки не з’явилися закони, які допомогли усунути плутанину та безлад.
Закони – це правила, які встановлює держава. Їх мають виконувати усі громадяни. Зведення правил, вироблене протягом багатьох століть, називається Конституція або Основний закон держави, що має вищу юридичну силу, закріплює політичну та економічну системи країни.
Наша Конституція була ухвалена всенародним голосуванням на референдумі 24 грудня 1995 року, визнаючи Придністров’я суверенною, незалежною, демократичною та правовою державою. Це документ, який визначає державний устрій, взаємини у суспільстві, відносини між громадянином, суспільством і державою. За неї проголосувало 82 % виборців.
У Конституції записані наші права: на життя, на освіту та медичну допомогу, на свободу слова, на недоторканність житла, майна та недоторканність особистості.
Крім прав у громадян є й обов’язки, наприклад, поважати права інших. Президент є гарантом Конституції.
Конституційний суд поставив завдання: дати знання про права та обов’язки кожному юному громадянину республіки. До 10-річчя Конституції (2005) підібрали повчальні та доступні для розуміння дітей статті й оголосили конкурс на створення ілюстрацій до них. Представник установи Олександр Юшин розповів, що «… було представлено до 15 варіантів малюнків для кожної статті. Комісії довелося серйозно попрацювати, щоб обрати найкращі. Завдяки конкурсу була видана «Конституція Придністровської Молдавської Республіки. Видання для дітей», щоб кожен придністровець уже змалку знав, за якими законами живе і розвивається держава».
Живемо ми щасливо, у мирі та злагоді. Так важливо знати, хто ти, де народився, чим славиться твій край, адже історія нашої держави неймовірно цікава й багата, тож слід гідно нести честь – бути придністровцем! Де ти не був би, завжди пам’ятай, що маєш Батьківщину, де народився, де робив перші кроки, де проводив найкращі роки, де познайомився з друзями, де здобував освіту і просто насолоджувався життям. А найдорожче варто оберігати та захищати!
РЕСПУБЛІКА ЖИВЕ
Віталій САЙНЧИН
Вода Дністром спливає,
На сонці хвиля грає –
Черговий день народження
Стрічає ПМР.
Ми в пам’ятну годину
Скликаємо родину,
Запрошуєм на свято
Братів своїх, сестер.
Зібравшись воєдино,
Помовчимо хвилину –
Вогонь душі скорботний
Ще й досі не погас.
І на гранітні плити
Лягли осінні квіти,
І серця біль торкнувся
У кожного із нас.
Боролись за свободу
Для нашого народу –
Ніхто з шляху прямого
Нас не зіб’є тепер.
Прорвемось крізь кордони,
Блокадні перепони,
Нічим нас не здолати –
Ми родом з ПМР.
Відверті й зрозумілі
У нас сьогодні цілі.
Докажем всім на світі,
Що Придністров’я є.
Святкуєм, як годиться,
Ми чергову річницю
На заздрість тим, хто проти,
Хто нас не визнає.
Хай скреготять зубами,
Бісяться до безтями –
Дністром потуга чорна
До моря попливе.
Ми, всупереч недолі,
Здобудем щастя й волю –
Республіка існує,
Святкує і живе.
У всіх нас (незалежно від віку, статусу, місця народження) слово «Батьківщина» бринить у серці, зачіпає найкращі струни душі, викликає щирі емоції та спогади, а в уяві з’являється рідний дім, затишок і тепло. Немає нічого кращого за рідний край, де живуть твої батьки, де разом із тобою пліч-о-пліч крокують вірні друзі. Все це дала нам Батьківщина. Тому шануймо, любімо та бережімо нашу державу!
Олена СТЕФАНЮК.