9 травня у Дністровську біля пам’ятника на честь визволителів краю від фашистських загарбників вперше пролунав триразовий залп із бойових автоматів. У дзвінкій тиші постріли лунали гучно, урочисто й тривожно. В ранкове небо злетіли зграї переляканих голубів, немов нагадуючи всім, скільки життів забрала війна і який прекрасний і крихкий наш світ. Після хвилини скорботного мовчання безліч живих квітів лягли до підніжжя стели на честь воїнів 394-ї Криворізької Червонопрапорної стрілецької дивізії. Люди віддавали шану героям Великої Вітчизняної війни.
Через десятиліття Перемога стукає в наші серця, нагадуючи, який значущий той травневий день 1945 року, коли люди плакали й сміялися від щастя. Він і понині залишився в народі як наш спільний День народження, як торжество добра над злом. На захист великого військового подвигу від забуття, від різного роду брехні та наклепу, народилася і розширює ряди патріотична акція «Невмирущий полк». У четвертий раз учасники цієї акції зібралися на центральній площі міста енергетиків.
Кожного року приходить сюди й молода сім’я працівників Молдавської ДРЕС Олександра та Ольги Комарових. Вони несуть портрети дідів, які воювали за мир на нашій землі. Глава сім’ї високо підняв древко, на якому в’ється символічний прапор тієї самої Великої Перемоги. В урочистій шерензі почесної варти завмерли юнармійці, які пронесли вулицями міста величезне полотнище Георгіївської стрічки. На адресу ветеранів і трудівників тилу, всіх городян звучать слова привітань від керівників міста, представників громадських організацій та церкви. Злітають у небо білі кульки пам’яті. За традицією, делегація від Дністровська вирушає для покладання вінків до братської могили в сусіднє село Незавертайлівку.
А ввечері солісти Палацу культури «Енергетик» і вокальний колектив «Веселі нотки» представили місту прекрасну колекцію пісень воєнних років. Яскравим вихором радували танці, звучали обпалені війною поетичні рядки. І, звичайно, всім охочим дістався фронтовий пайок – гречка з тушонкою.
Гірко усвідомлювати, як сильно поріділи ряди ветеранів. Колись у Дністровську їх було близько п’ятисот. Пройшовши через горнило війни, вони ще відважно працювали на спорудженні та експлуатації найпотужнішої електростанції в Європі. Нині їх не набереться й десятка. Вони сиділи на почесному місці, ледве утримуючи одержані від вдячних городян величезні букети весняних квітів.
Степану Тимофійовичу Гаврилюку, ветерану Великої Вітчизняної війни, 16 травня виповниться 95 років. У лютому 1942 року юнак вступив у Куйбишевське піхотне училище. Незабаром курсантів перекинули на береги Амуру, де вони створювали глибоку ешелоновану оборону далекосхідного кордону, боролися з диверсантами. Йшли жорстокі бої за Сталінград, а тут вони оберігали країну від зрадницького удару в спину з боку японської армії, готової напасти на понівечену фашистами країну. Це були найтяжчі випробування в житті ветерана.
Після Перемоги він вирішив стати професійним військовим. У 1946 році служив у Німеччині, потім у Прибалтійському і Туркестанському військовому округах. Пізніше служба знову привела його на Ельбу. У 1974 році колишній піхотинець, танкіст і розвідник у званні майора закінчив свою військову кар’єру. Найголовніше свято в його родині – це День Перемоги. Степан Тимофійович ще на своїх ногах. Разом із коханою дружиною Галиною Іванівною та сином Олександром, захисником Придністров’я, він прийшов на головне в його житті свято. Ветеран жваво цікавиться політикою й вірить, що подвиг воїнів Великої Вітчизняної війни не буде забутий молодим поколінням.
Лара ЧАЙКА.