Цього року розпочато реставрацію музейного комплексу революційної, бойової і трудової слави залізничників у славному м. Бендери.
Музейний експонат розташований на привокзальній площі, а вагонам уже виповнилося майже століття. Сам комплекс був відкритий біля залізничного вокзалу 28 жовтня 1977 року на честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, він є головною частиною меморіалу.
Він складається з паровоза марки СП (Сормовський посилений) і трьох вагонів, у двох з яких розташована експозиція музею залізничників. До 50 років XX століття ці локомотиви були найкращими у світі за своїми теплотехнічними та тяго-експлуатаційними якостями. Їхній випуск розпочали в 1925 році на Коломенському машинобудівному заводі. Його конструкція виявилася настільки вдалою, що локомотив, справно прослуживши кілька десятиліть, був змінений лише тепловозами й електровозами. Пізніше потужним краном його опустили на рейки на вічну зупинку.
У першому вагоні музею представлені матеріали щодо будівництва Тираспольсько-Кишинівської залізниці та пуск її в експлуатацію 1871 року, зведення першого моста через річку Дністер.
У другому вагоні зібрані матеріали про справжніх патріотів, більш ніж 130 робітників залізничного вузла, які з перших днів війни билися на фронті проти фашистських загарбників. Розповідається і про тих, хто все робив для перемоги в тилу.
Експонати третього вагону – це свідчення про події ВВВ, героїв-співвітчизників, закарбовані в історію тих часів.
Заплановані роботи проведуть у кілька етапів протягом наступних років. Планами передбачається облагородити територію, відтворити меморіал у первозданному вигляді та забезпечити діяльність туристичного об’єкта на довгі роки. На реалізацію проекту з держбюджету виділено майже 2 млн рублів, згідно з цільовою програмою «Збереження нерухомих об’єктів культурної спадщини ПМР, що потребують невідкладного ремонту».
З першого вагона паровоза знімають фарбу, зачищають поверхню і готують його до подальшого відновлення. Директор історико-краєзнавчого музею м. Бендери Віолета Назарчук розповіла:
■ «Реконструкція в масштабному обсязі не проводилася за майже півстолітнє існування музею під відкритим небом. Перед співробітниками стояло завдання розробити концепцію, яка б відображала наше власне бачення першого вагону як комплексу з точки зору туристичного і культурного об’єкта. Нині цей проект перебуває на розгляді в держадміністрації».
Очільниця додала, що гостей та мешканців ця історична пам’ятка приваблює своїм виглядом і масштабністю. Аналогів їй у нашій та сусідніх країнах немає.
Поруч розташований пам’ятник «Чёрный забор», відкритий у 1969 році біля будівлі депо, через кілька років він був перенесений на привокзальну площу і включений в єдиний меморіальний комплекс. Автори проекту скульптори М. Зорін та В. Петров відобразили в цьому символі героїзм та відважність залізничників, які не покорилися окупантам.
Трагічна сторінка історії міста розповідає, що Бендери з перших днів інтервенції королівської Румунії стали одним із головних осередків боротьби проти окупантів. Обороною міста керував штаб революційного комітету на чолі з робітником-залізничником Григорієм Борисовим (партійний псевдонім – Старий). На жаль, за два тижні важких боїв, інтервенти захопили місто та жорстоко помстилися мешканцям, розстріляли 150 мирних жителів, серед яких було багато жінок та дітей. Місце, де пролилася кров, дістало назву «Чёрный забор», а в 1964 році там встановили меморіальну дошку з жалобним написом. Темний колір підкреслює драматизм події.
Реставрують стелу фахівці Бендерського вищого художнього коледжу ім. В. І. Постойкіна під керівництвом ректора Сергія Горбаченка. За його словами, закінчення робіт орієнтовно планується наприкінці осені. Ректор зауважив, що з плином часу пам’ятка потребувала ремонтних робіт: мідне покриття стерлося, вандали розгромили частину літер і шрифт став нечитабельним.
■ «Тепер ми зняли бетонну копію, за зразком будемо чеканити мідні пластини. В подальшому заготовку використаємо як основу монумента, – пояснив Сергій Вікторович. – Для нас, бендерчан, бути причетними до відновлення місцевої історичної пам’ятки – це надзвичайно почесно та значуще. Головне ж завдання – зберегти пам’ятку історії та культури, що допоможе наступним поколінням усвідомити зв’язок і спадкоємність подій, трагічне минуле та мирне майбутнє».
Володимир УС.
Фото автора.