РІК СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ
Кожен знає, коли відзначають День матері, а от День батька у нас ще не зажив такої широкої популярності, менш відомий. Тим часом це свято має столітню історію.
Уперше його відзначили 1910 р. в американському місті Спокан. На церковній службі з нагоди Дня матері місцева мешканка міс Додд замислилась – чому немає такого свята для батьків? Вона хотіла висловити вдячність своєму батькові, а в його особі – всім дбайливим батькам Америки, які беруть участь у вихованні дітей. Батька засновниці свята, ветерана Громадянської війни, звали Вільям Смарт. Його дружина померла під час пологів шостої дитини, і батько-одинак виховав усіх дітей… Тому було б несправедливо не відзначити роль другого з батьків у вихованні дітей.
Директор Тираспольської СШ № 17 Петро Люленов – багатодітний батько. Він народився в с. Кирютня Чадир-Лунгського району також у багатодітній родині селян. Батько Василь Степанович працював у місцевому колгоспі комбайнером, мати Iрина Iванівна – у городньо-садівницькій бригаді. Петро на світ з’явився п’ятим, усього в сім’ї було шестеро дітей – четверо хлопчиків та дві дівчинки.
«Життя в багатодітній сім’ї має свої особливості. Головна полягає в тому, що всі багато працювали. Батьки – в колгоспі, діти – у приватному підсобному господарстві» – згадує Петро Люленов.
Великий город (22 сотки) був «закріплений» за дітьми: копали, садили, поливали, прополювали, збирали вирощене. А ще в господарстві були поросята, кролики, кури, качки, гуси. Хлопчики косили траву, заготовляли сіно на зиму, дівчата допомагали матері у приготуванні їжі, в підтримці домашнього затишку. Справжній зміст слів «родина», «сімейна праця» Петро пізнав із раннього дитинства.
У 1976 р. після закінчення школи приїхав до Тирасполя, вступив до технічного училища № 2. Через рік освоїв спеціальність «наладчик технологічного обладнання», і був направлений на завод ім. 1 Травня. Там юнак познайомився з майбутньою дружиною Валентиною – студентка хімічного факультету Тираспольського педінституту, вона проходила на підприємстві виробничу практику.
… Одного разу під час обідньої перерви Петро нарізав на столі салат для полуденної трапези. І сталося так (доля не інакше!), що саме в цей день промивати барабани машини після половини робочої зміни випало Валентині. Потужним струменем води зі шланга вона обмивала черговий барабан, коли Петро гукнув її та напівжартома запитав: «Дівчино, вам помічник не потрібний?» Валентина рефлекторно повернулася на голос високого чорнявого хлопця і наступного моменту… пружний струмінь води обгорнув стіл, майже готовий салат і самого нашого героя. Валентина спочатку зблідла від безглуздості ситуації, потім почервоніла і почала розгублено вибачатися: «Пробачте, я не спеціально, будь ласка, я не хотіла». Петро, посміхаючись, стирав з обличчя стікаючі краплі й на диво спокійно промовив: «Усе гаразд, холодний душ нам іноді буває корисним». Так зав’язалися їхні стосунки, з часом виникла прихильність, нарешті, зародилося кохання. До створення сім’ї пліч-о-пліч вони йшли довгі чотири роки.
«Це нині довго зустрічатися до шлюбу не модно! – сказав Петро Васильович. – А наші взаємини розвивалися за класичним варіантом». За цей час він (за порадою дівчини) вступив на фізико-математичний факультет Тираспольського інституту. Вони багато подорожували, ознайомилися майже з половиною союзних республік. Щороку відпочивали на узбережжі Чорного моря, однак (за уточненням Петра) всі чотири роки їхні стосунки залишалися напрочуд чистими та піднесеними, що, погодьтеся, навіть для того часу було явищем унікальним.
Скріпити свої стосунки офіційними узами Петро і Валентина вирішили в 1982 році. Дату реєстрації шлюбу призначили на 13 листопада, а 10 помер Леонід Брежнєв. Субота припала на день державної жалоби. У ЗАГСі попередили: розписати ми вас у цей день розпишемо, але жодних гулянь, музики, танців, алкоголю та взагалі – жодних веселощів. Звичайно, молоді з цими «червоними лініями» в найголовніший день життя не погодилися. І зіграли повноцінне весілля за тиждень – 20 листопада.
«Це стало традицією: щороку ми з Валентиною відзначаємо початок сімейного життя двічі – 13 та 20 листопада», – уточнив Петро Васильович.
Потім настала черга появи на світ нових Люленових. Первенцем був син Олександр, який народився 83-го. Здобув три вищі освіти. У ПДУ – лікаря-ветеринара та лікаря швидкої допомоги, а в Російському університеті дружби народів успішно перекваліфікувався на лікаря клінічної психіатрії. Живе в Москві. Виховує доньку Ксенію.
Через чотири роки молоді батьки знову раділи синові Валентину. Він також закінчив ПДУ за спеціальністю «вчитель географії», але жодного дня педагогом не працював. Занадто захопився новими інформаційними технологіями, став одним із засновників студії «Продакшн «Да». Створює різноманітну рекламну продукцію: плакати та банери, відеокліпи та відеоролики. Живе в Тирасполі, одружений, виховує сина Мілана.
Довгоочікувана дочка Анастасія народилася в 1993-му. Вона закінчила ПДУ за спеціальністю «Теорія та методика викладання іноземних мов і культур (англійська та французька мови)». Працює вчителем англійської в Тираспольській СШ № 17, якою керує батько. На його думку, трудиться гідно, старається не підводити батька. Одружена, виховує сина Соломона.
Велика сім’я Люленових дружна, підтримує тісні зв’язки. Причому і тут їхні стосунки вирізняє новаторський підхід – у «Viberі» створили гурт «Сімейна вечеря». Взаємодія та підтримка одне одного не припиняються ні на хвилину.
«На запитання «Чи виконав я батьківський обов’язок?» мені складно дати однозначну відповідь, – розмірковує Петро Люленов. – Нормальний батько завжди буде незадоволений собою. Кожна дитина має проблеми. Батько ж завжди докорятиме собі: ось тут я не допрацював, ось тут недодивився. Може, якщо подивитися збоку, я батьківський обов’язок виконав: дав життя, виростив, виховав, допоміг здобути освіту. Однак життя продовжується.
Діти створюють сім’ї, дарують нам онуків.
І тут мій обов’язок батьківський переходить в іншу іпостась – в обов’язок дідівський. І перехід цей невловимий, умовний, адже, ставши дідом, ти залишаєшся батьком. А на горизонті замаячив ще один обов’язок – прадідівський. Саме цим і прекрасне наше життя».
Коли матеріал готувався до друку, стало відомо: Президент Вадим Красносельський підписав указ про започаткування нового свята – День батька. У республіці він святкуватиметься третьої неділі жовтня.
Олександр ЮШИН.
Фото автора.