Покрова Пресвятої Богородиці – головне осіннє свято православних. На його честь зведені церкви у двох десятках населених пунктів Придністров’я. У храмове свято в них здійснюється урочисте богослужіння, потім у містах і селах починаються народні гуляння. На Кам’янщині Покрову широко відзначили жителі кількох населених пунктів – від Слобода-Рашкова до Грушки. Сьогодні розповімо про села-ювіляри.
На Кам’янщині наймолодші населені пункти – ровесники Молдавської Автономної РСР. У 1924-му декілька сімей із райцентру та Подойми обрали для господарювання родючі землі в закруті Дністра. Назвали нове поселення Васильєвкою. Через три роки, відзначаючи ювілей революції, вирішили перейменувати у Красний Октябр.
З «круглою» датою жителів села привітали Президент і Голова Уряду.
«Ця подія відзначається не лише як ювілей населеного пункту, а як важлива віха у житті кожного, хто поєднав свою долю з цією чудовою землею, – підкреслив Вадим Красносельський. – Красний Октябр – місце, наповнене історією, традиціями та духом єдності. За сто років тут виросло не одне покоління, яке залишило свій слід і зробило село таким, яким ми знаємо його сьогодні. Ваші працьовитість, завзятість і мудрість допомогли зберегти заповіти предків, примножити їхні досягнення, створити затишок для майбутніх поколінь».
Діти перших поселенців – уже старожили села. Їх вшановували особливо, під довгі овації вручали подарунки та квіти. Зворушена Євдокія Шпак розповіла, що в листопаді відзначатиме 84-й день народження. З’явилася на світ у Красному Октябрі в сім’ї Григорія Буцури. Воєнне дитинство, важкі часи відновлення зруйнованого окупантами народного господарства – такі її перші спогади. За ними можна прослідкувати й найважливіші етапи розвитку села.
Закінчила Докія всього 4 класи. Таке в ту важку пору рідкістю не було. Після школи – відразу в місцевий колгосп. На пам’яті покоління Євдокії Григорівни – створення на його базі виробничої частини радгоспу-технікуму – першого в СРСР закладу, де сільгоспнауку поєднували з практикою. Так, дуальне навчання було у нас ще в 1959-му, а нині успішно відроджується. У ті далекі часи в Красному Октябрі були молочнотоварна ферма, рільнича, овочівницька і тракторна бригади. Вирощувала Докія помідори – основну культуру на місцевому городі, працювала на тютюнових плантаціях. Цій нелегкій праці жінка присвятила 39 років.
У господарстві зустріла свою долю. Михайло Шпак працював у тваринницькій галузі. Більш ніж півстоліття крокували вони рука об руку життєвою дорогою. Виховали дітей. Підняли будинок, допомогли обжитися синові та дочці. Олександр служив у сусідньому населеному пункті, що належить до однієї сільради з Красним Октябрем, – в Олександрівській виховній установі для неповнолітніх правопорушників. Ганна багато років працювала вчителькою в місцевій школі, керувала нею. Четверо внуків і стільки ж правнуків радують Євдокію Шпак своїми успіхами в роботі та у навчанні. Шкодує лише, що розлетілися вони по світу і не бачать, як живе нині село – колиска їхнього роду…
Шукати щастя в містах Придністров’я, у близькому та далекому зарубіжжі багатьох уродженців Красного Октября підштовхнула спільна для регіону проблема браку робочих місць. У радянський період майже всі селяни працювали на землі, а після розпаду СРСР агросектор не відразу зміг адаптуватися до нових економічних умов. Тоді й потягнулися люди на заробітки.
Утім, на сьогодні ситуація налагоджується. Родючі землі довкола Красного Октября обробляє Кам’янський консервний завод. Саме тут вирощують зелений горошок, цукрову кукурудзу, квасолю, нут, огірки, кабачки, томати, солодкий і гіркий перець, цибулю, моркву, зелені культури. Словом, усе необхідне для виробництва овочевих консервів, відмінний смак яких цінують не тільки придністровці, а і зарубіжні покупці.
Мешканці Красного Октября знову працюють на рідних полях і отримують гідну заробітну плату. Керівництво заводу бере участь у житті села, допомагає вирішувати проблеми – спільні, що стосуються діяльності установ, і приватні, з якими стикаються люди. Цю співпрацю в селі цінують, і напередодні ювілею населеного пункту клопотали про нагородження генерального директора консервного заводу Руслана Спатаря нагрудним знаком «За заслуги перед суспільством» III ступеня.
Вручали на святі й інші державні нагороди. Почесне звання «Заслужений працівник ПМР» присвоєне главі адміністрації села Анатолію Оларю. Він – найбільш досвідчений серед голів сільрад Кам’янщини. Вперше на цей пост земляки обрали його, ще зовсім молодого вчителя, у 1989-му і з тих пір безперервно подовжують цей мандат довіри. Під керівництвом Анатолія Івановича село пережило важкі роки становлення ПМР і знов стало розвиватися.
Хоча Красний Октябр – невеликий населений пункт, увагою держави він не обділений. У межах і коштом різних програм ремонтуються соціальні об’єкти, упорядковуються тротуари та дороги, купується необхідне устаткування й інвентар. Багато зроблено для озеленення села, створення в ньому затишку. Здійснили капремонт одного з приміщень у Будинку культури. Тепер тут Зал урочистостей. Наближається до завершення ремонт соціокультурного центру, де розташовуються початкова школа, сільська бібліотека та Краснооктябрська адміністрація.
До створення комфортних умов у сільських установах залучаються депутати Верховної та районної Рад Валерій Бабчинецький і Василь Мазур, місцеві підприємці та жителі. Їхній вклад у благоустрій населеного пункту був відзначений грамотами Верховної Ради, глави держадміністрації та міськрайради. Пам’ятні подарунки в ювілейний день отримали більш ніж 50 селян!
Особливу увагу в Рік родинних цінностей приділили Василю та Ганні Саналатій, які відзначають золоте весілля, Надії та Василю Писанюк, Андрію та Ганні Саналатій, Миколі та Галині Кобзар, які упевнено крокують до 60-ліття спільного життя. Піднімалися на сцену молоді батьки Анастасія та Володимир Кожокар із маленькою Кірочкою на руках.
Щедрими оплесками зустрічали земляки чотири багатодітні сім’ї. Поки першокласник Маріус натхненно декламував вірш, присвячений рідному селу, ми поспілкувалися з його батьками. Світлана з Iваном 2 вересня, в День Республіки, відзначають і річницю весілля, нині вже 29-ту. Познайомилися на футболі. Він приїхав у сусіднє село на товариський матч. Вона прийшла з подружками уболівати за збірну Вертюжан, а натомість невідривно стежила за командою суперників. Вірніше, за одним із найяскравіших її гравців.
Iван Циговас і тепер тісно пов’язаний зі спортом. Завідує тренажерними залами, відкритими в селі у 2022 р. завдяки проекту «Разом ми сила». Шість днів на тиждень проводить тренування для селян різного віку. Культивують не тільки фітнес, а і волейбол, баскетбол. З улюбленим футболом поки-що труднощі – не вдається набрати потрібну кількість гравців. Зате до кожного свята в селі організовують змагання, в яких беруть участь усі бажаючі – від вихованців дитсадка до пенсіонерів.
Світлана хазяйнує в домі, керує господарством. Воно, як і водиться в селі, чимале: на подвір’ї – птиця та кролики, на городі – все, що потрібне сім’ї, є виноградник. Головна турбота хазяйки – виховання Маріуса і маленької Амелі. А приклад для них – старші брат і сестра, які вже створили власні сім’ї.
Ювілей тим часом набирав оберти. Закликала в танок музика, запрошували за святково накриті столи гостинні господарі. Привернули увагу селянки в народних костюмах. З’ясувалось: організували подвір’я мешканки вулиці Надії під керівництвом сім’ї Кожокар. Так повелося, що Любов, депутат сільради, є ініціатором усіляких акцій – від благоустрою до спільного дозвілля, а Михайло встигає фермерствувати та підтримувати добрі почини.
Кожна з сусідок приготувала коронні страви: голубці, вертути з зеленню, м’ясні закуски, млинці з сиром, рогалики з вишнею тощо. Все – з домашніх продуктів. Галина Руснак принесла свіжу бринзу, овочі з грядки й апетитні фрукти. Господарство у них із Сергієм велике – і сім’ї з чотирма дітьми всього вистачає, і гостей прийняти завжди готові.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.