Це девіз не одного покоління лікарів, що самовіддано служили і служать у Республіканській клінічній лікарні, 90-річчя з дня заснування якої відзначається нині.
Людині, яка випадково потрапила за високу кам’яну огорожу, що неподалік столичного дендрарію, буде незрозуміло, де вона опинилася. Всюди шумлять вічнозелені сосни та ялини, високі берези, липи та каштани, різні екзотичні дерева, які можна побачити лише в південних краях.
Вимощені плиткою акуратні стежки та алеї, пишні трояндові кущі, безліч яскравих квітів на доглянутих клумбах, і повсюдно гарні, сучасні лавочки, на яких можна відпочити від вуличної суєти. Мила очам краса викликає здивування. Здається, що це якесь затишне, невелике містечко з акуратними біленькими спорудами, високими на кілька поверхів, низенькими, одноповерховими, кожна зі своїм призначенням.
Зазирнувши до кафе, відвідувач замовить чашечку ароматної кави з тістечком, або чаю з вертутою, вийде на лавочку в холодок, присяде на хвилину, побачить, як стежками пересуваються люди в білих халатах, і починає розуміти, що це містечко – медична установа. Установа, яка вже дев’ять десятиліть рятує людські життя. Бо саме тут стоять на варті здоров’я ті, хто чесно, вміло, з повною самовіддачею служать іншим. «Consumor aliis inserviendo».
Далеке минуле і початок
Історія її розпочалася з Тираспольської повітової лікарні, заснованої на околиці Тирасполя по вул. Леніна, 38, (приблизно там, де нині розташований фірмовий магазин «Квінт»), у квітні 1921 року лікарем-хірургом Павлом Барабашем.
Він же очолив 1934 року Тираспольську міську лікарню, або, як її назвали, «Лікувальне містечко», побудоване на місці, де колись простиралося кукурудзяне поле, тобто, де вона перебуває й досі. На той час лікарня потужністю 180 ліжок була найбільшою в регіоні і складалася з двох лікувальних корпусів. В одному з них розміщувалися хірургічне, гінекологічне, туберкульозне відділення, в іншому – пологове. Ще на території «містечка» обладнали кілька господарських корпусів: кухню, пральню, стерилізаційну, а також морг із патологоанатомічною лабораторією.
На жаль, не вдалося знайти інформацію про лікарню в період Великої Вітчизняної війни. Однак відомо, що вона почала функціонувати з 12 квітня 1944 року, відразу ж після звільнення Тирасполя від німецько-фашистських загарбників.
Через шість років потому, 1950-го, Тираспольську міську лікарню реорганізували в об’єднану міську лікарню та увели до її складу міську поліклініку, дитячу консультацію, судово-медичну експертизу.
Минав час, на території установи зводилися все нові й нові корпуси, відбувалися процеси з її реорганізації, й уже в 1957–1959 роках сюди увійшли: інфекційна лікарня, шкірновенерологічний, туберкульозний, психоневрологічний та онкологічний диспансери, міська станція швидкої медичної допомоги, епідеміологічний барак. Крім того, в підпорядкування лікарні передали здравпункти підприємств.
У тандемі з ПДУ
На початку 90-х, коли в республіці відчули нестачу медичних працівників, у Придністровському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка відкрили медичний факультет. Щоб забезпечити зростаючу потребу в лікарях, там започаткували першу доклінічну кафедру медико-біологічних дисциплін, а лікарня стала основною базою підготовки майбутніх спеціалістів. Тут організували кафедри хірургії, внутрішніх хвороб, інфекційних захворювань, нормальної та патологічної анатомії. Великий внесок в усі перетворення зробив тодішній головний лікар Аділ Iбрагімов разом з заступником Володимиром Коротинським та багатьма досвідченими лікарями.
Нині ведеться спільна робота з науково-дослідницькою лабораторією «Онкологія і персоніфікована медицина» медфакультету держуніверситету з проведення дослідження раку молочної залози. Результати досліджень використовуються в практичній медицині.
Майстерність рятує
Тут необхідно зупинитися та розповісти історію про відомого в республіці окуліста, який десятки років працював у відділенні офтальмології, – Валерія Новака.
У листопаді 1991 р. в одній тираспольській родині 13-річний хлопчик постраждав через необережне поводження з аерозольним балончиком. Дитині вибухом вибило око, і воно звисало, тримаючись на тонкій «жилці». Був пізній вечір. Чергові лікарі травмпункту, куди доставили постраждалого, виявилися безсилими, тому потелефонували Валерієві Антоновичу додому. Той, хоча вже збирався лягати спати, терміново приїхав до відділення і півтори години оперував постраждалого. Він постарався зберегти «культю», тобто рештки того, що залишилося від ока, бо воно було розбите вщент, без зіниці, яка розсипалася від вибуху. Лікар, якому простіше було викинути око та не морочити голову складною операцією, все ж проявив терпіння і зробив усе, щоб дитину не залишити калікою на все життя. Він пояснив, що, без очного яблука хлопчикові доведеться робити скляний протез, а це не тільки важко, а й вплине на його майбутнє, тому що дитина ростиме і його лице з роками перекоситься.
Офтальмолог, не маючи необхідного обладнання, виявив філігранну майстерність, тому що згодом спеціалісти Одеського інституту очних захворювань ім. Філатова, а потім й інституту ім. Гельмгольца в Москві, куди на консультацію направили дитину, констатували, що операція виконана майстерно, і висловили подяку окулістові. Валерій Антонович ще кілька років поспіль цікавився станом здоров’я хлопця, навіть, коли той подорослішав.
Таких історій немало. Бо наші лікарі – це люди, що віддають себе без останку тим, хто потребує їхньої допомоги. «Consumor aliis inserviendo».
Випробування на міцність
Медичні працівники республіканської установи пережили важкі дні війни. У період червня-липня 1992 р. до лікарні надійшло понад 857 поранених, яким день і ніч надавалася медична допомога. Працювали всі без виключення лікарі, медичні сестри та обслуговуючий персонал.
Нині пенсіонер, а на той час діючий доктор, Олександр Коган пригадував:
«У перші дні агресії Молдови проти мирного міста Бендери до лікарняного містечка надходило багато поранених. Бригади хірургів цілодобово не виходили з операційних. Ноші з пораненими розміщували в коридорі на підлозі. У ті дні Придністров’я вистояло, і в цьому заслуга і захисників республіки, і медиків. Лікарі, медперсонал не знали спокою ні вдень, ні вночі, бо був нескінченний потік тих, кого треба було терміново рятувати». «Consumor aliis inserviendo».
Хороший лікар той, що вміє керувати
Про день нинішній найбільшої багатопрофільної лікувально-профілактичної установи ми говорили з її очільником, головним лікарем Iгорем Тостановським.
Анестезіолог-реаніматолог, Ігор Михайлович має великий досвід роботи. Коли Придністров’я, як і весь світ, спіткало лихо під назвою «пандемія коронавірусу», він одним із перших записався добровольцем та очолив найскладніший Слободзейський ковідний госпіталь.
«З огляду на те, що це була пандемія, свого роду «війна» між хворобою та людиною, я вступив у двобій з цією інфекцією. Сховатися не можна було, бо йшлося про порятунок людських життів. Перший етап боротьби виявився непростим: пошук кадрів, забезпечення медикаментами. Багато проблем довелося вирішувати. Кілька місяців поспіль я не бував вдома. Однак тепер, не приведи Господи, якщо трапиться щось схоже на пандемію, ми повністю готові до протистояння», – запевняє Ігор Михайлович. Держава високо оцінила відважний крок нашого героя, і вшанувала його орденом Республіки.
В ногу з часом
У підпорядкуванні головного лікаря провідної медичної установи республіки 1 164 особи, серед них – 259 лікарів та 377 медсестер, що трудяться в 16 лікувально-діагностичних відділеннях. Тут застосовуються сучасні методи діагностики та лікування, включно з високотехнологічною медичною допомогою. В лікарні впроваджуються новітні методи малоінвазивної допомоги, тобто такі, що мінімізують область хірургічного втручання в організм і ступінь травмування тканин.
Наприклад, у відділенні ендоскопічної та малоінвазивної хірургії всі палати оснащені функціональними ліжками, телевізором та кондиціонером. Є два холи з м’якими меблями та квітами, душові та туалети. Діють процедурний і перев’язувальний кабінети, а також операційний блок, оснащений найсучаснішою ендохірургічною апаратурою: відеоендохірургічний комплекс з інструментами фірми Karl Storz (Німеччина), ультразвуковий скальпель та фіброхоледоскоп фірми Olympus (Японія), наркозний апарат Siemens (Німеччина) та багато іншого.
«Ми придбали лапароскопічну стойку. Це медичний комплекс ендоскопічного обладнання для малоінвазивної хірургії на порожнистих органах. Включає в себе широкий спектр приладів для лапароскопічної хірургії на черевній порожнині або тазу. Наші лікарі виконують такі операції. З 2022-го ми розпочали протезування тазостегнових та колінних суглобів, а вже через рік – активно розвивати малоінвазивне хірургічне втручання при захворюванні ЛОР-органів, операцій на хребті, які виконують наші нейрохірурги. І як же мені було приємно чути від хворих, яким треба було робити операцію, що вони воліють краще перенести медичне втручання на місці, ніж виїжджати за кордон. Хоча можливість лікування за межами Придністров’я існує. Ступінь довіри нашим спеціалістам зростає», – радо констатував Ігор Тостановський.
Скільки людині треба для щастя
Не так уже й багато, головне, щоб душа співала. А вона співає, якщо керівник щодня відзначає разючі зміни, що відбуваються на його очах в установі, яку він прийняв у непростий час пандемії. Всі вони стали можливими завдяки Фонду капітальних вкладень.
Реновація розпочалася ще у 2019 р., коли реконструювали приймальне відділення та звели прибудову для швидкої допомоги. Згодом здали в експлуатацію й триповерхову будівлю хірургічного відділення.
У 2022-му завершили будівництво нового приміщення судово-медичної експертизи та патологоанатомії, яке тривало три роки. Другий рік поспіль тривають масштабні реставраційні роботи зі створення симуляційного центру. Його розмістять в одній із трьох будівель: одна 1938 року, і два корпуси 1987-го. Мета перетворень – необхідність облаштувати один корпус для адміністрації лікарні, другий – для навчання студентів-медиків, а третій – для безпосередньо симуляційного центру. В ньому майбутні лікарі вчитимуться робити операції на манекенах. Цей інноваційний елемент освітнього процесу сприятиме підвищенню рівня та якості освіти, а також професійної підготовки студентів, ординаторів та практикуючих лікарів.
На період ремонту всіх хворих, які там перебували на стаціонарному лікуванні, перевезли до Слободзейської центральної районної лікарні. Ще один важливий об’єкт, який підлягає переобладнанню та реконструкції – харчоблок, а також (позапланово) корпус променевої терапії, де передбачено встановлення нового апарату. Завершуються роботи на другому поверсі кардіологічного відділення, які розпочалися минулого року. За кілька років реновація не омине й інші три поверхи, тоді кардіологічний корпус стане справжнім сучасним центром для лікування людей із серцевими захворюваннями. На сьогодні ж близько 300 пацієнтів направляються до клініки Кишинева для лікування гострого коронарного синдрому в межах державної програми «Профілактика серцево-судинних захворювань».
Про майбутнє
«Хочеться бачити центральну лікарню надсучасною з талановитими фахівцями, щоб наше «лікувальне містечко» перетворилося на справжнє «місто в місті». А всі передумови для цього є. Якщо ми просуватимемося такими темпами, як тепер, то цього вдасться досягти вже до наступного, 100-річного ювілею», – поділився міркуваннями Ігор Тостановський.
Цифри і факти
Дані, представлені нашому виданню головним лікарем, свідчать, що до приймального відділення РКЛ щороку звертаються понад 25 тисяч людей, з яких 22 тисячі залишаються на лікуванні в стаціонарі.
Травматичний пункт щороку фіксує понад 11 тисяч 500 звернень пацієнтів з різноманітними ушкодженнями.
Клініко-діагностична лабораторія оснащена сучасним обладнанням і виконує понад 250 видів досліджень.
РКЛ має у своєму розпорядженні єдину в республіці цитологічну лабораторію, а гістологічна досліджує щороку понад 16 тисяч препаратів.
Відділення з переливання крові щороку здійснює в середньому близько 6 тисяч 500 заборів крові у донорів, збираючи понад 3 тисячі літрів препаратів крові.
Амбулаторно-клінічний підрозділ реєструє понад 300 тисяч відвідувань упродовж року. В консультативній поліклініці спеціалізована медична допомога надається за 10 напрямками.
У складі лікарні – 6 диспансерів, серед інших кардіоревматологічний, протитуберкульозний, онкологічний, наркологічний, психоневрологічний, а також диспансер з профілактики та лікування ВІЛ-інфекцій та вірусних гепатитів.
РКЛ є основною клінічною базою для підготовки студентів медичного факультету та медичного коледжу, а також лікарів-ординаторів.
Лікарня успішно застосувала «Пілотний проект», що стосується заробітної плати у системі охорони здоров’я, який згодом почали впроваджувати в інших лікувально-профілактичних закладах республіки.
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора.