Родина – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
Сім’я відіграє важливе значення в житті людини, є першою сходинкою її соціалізації, а також одним з основних інститутів суспільства. Вона розвивається та видозмінюється під впливом суспільних процесів, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби, і сама формує їх.
Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності й розвитку. На сьогодні цінності сімейного устрою змінюються, але важливість створення гармонійної сім’ї залишається незмінною.
Що таке родина
Найбільший вплив на людину мають не суспільство, не школа чи трудовий колектив, а найближчі люди – сім’я, те ж саме, що й родина. Група людей складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які проживають спільно та мають взаємні права й обов’язки. Це місце, де дитина відчуває себе прийнятою, захищеною, цінною та щасливою. У сім’ї турбуються одне про одного, спілкуються, влаштовують побут, це джерело любові, підтримки, навчання та розвитку для дітей. Ще старших родичів ми називаємо предками, пращурами.
У полі калина, у полі червона
Хорошенько цвіте.
Що перший цвіточок – То рідний батенько.
Так, саме батько в родині був найстарший. Батько батьків. Його слово вважалося законом для всього роду, він приймав усі важливі рішення, а коли помирав, нащадки шанували його пам’ять. Якщо ми заговорили, що від дідів беремо сили для життя, то згадаймо і геніального Тараса Шевченка. З кого почався поет, чому він став бунтарем? Тому що про народних бунтарів – гайдамаків, які боронили народ від панів і неволі, розповідав малому дід Іван. Очевидно, сам народ втілений у дідові Іванові.
А другий цвіточок –
То рідная ненька.
Головною берегинею родини була мати, її називали святою. Мати народжувала дитину, співала їй колискову, навчала добра та любові.
Тато і мама дають життя, виховують, люблять, стараються, щоб діти були щасливі.
Рідна домівка, рідне гніздо – так у народі називають батьківську хату як особливе місце для людини, а тим більше для дитини. Великий український педагог Костянтин Дмитрович Ушинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли».
Його думку підтверджує поет Дмитро Білоус:
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
Родина до родини – буде народ
Ми з вами всі – народ, який складається з родин, малих і великих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується маленькими родинами, сім’ями. Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина щасливою, нам треба любити, шанувати свій народ. Як дерево не може жити без коріння, так не може людина жити без роду.
Дійсно, це велике щастя, що ми можемо торкнутися до джерела нашої культури, вивчати свій родовід. А щоб роду не було переводу, треба берегти коріння роду і всього народу.
Погляньте, коли в корінні дерева – сік землі, то в корінні кожного родового дерева – пам’ять роду: коріння – це наші прародичі, ті, хто жив сто чи й двісті років тому; міцний стовбур і товсті гілки – наші дідусі та бабусі, тонкі гілки – батьки, наші тато і мама, а діти – це молоді зелені листочки.
Сили для життя кожній людині дає народ. Відірвавшись від нього, вона не зможе жити. Проте тяжкі й довгі роки заслання на чужині не зламали Тараса Шевченка, тому що він був глибоко зв’язаний зі своїм народом, виріс із нього й усе життя був з ним. Великий український народ дав світові великого поета і зберіг його пісні, думи, сльози.
Людина ж, яка відірвалася від рідного народу, зневажила його історію, його пам’ять – завжди приречена на загибель, як дерево, яке втратило коріння. У тому корінні – пам’ять народу, його історія, його минуле.
Ось що розповідає легенда. У полі росла Кураїнка (Одна стеблина кураю, трав’янистої степової рослини, перекотиполе). Поряд із нею – мама і тато, бабуся і дідусь, прабабуся і прадідусь. Вночі біг вовчик і зачепив Кураїнку, вирвав її з ґрунту. Більше вона не могла пити водички, живитися. Припекло сонечко і висушило Кураїнку. Подув вітер – і покотив її полем. Капали сльози з її очей, боляче було відриватися від свого роду. Зачепилась вона за дерево в лісосмузі, а на ранок подув вітер з іншого боку, знову покотив її через поле. І стала вона перекотиполем…
Так і людина, не може жити без рідного дому. Якщо змалку не засвоїти родовідних цінностей, то можна стати Іваном, який не знає свого роду-племені, чиїх батьків він син, чия дитина. Жити на світі без зв’язків із родом, без родинної підтримки дуже важко.
Народ без минулого, без пам’яті, без історії – не народ, це вже просто населення, люди, в яких немає нічого свого, святого. Такий народ легко поневолити як фізично, так і духовно, – він не зможе себе захистити. Цих людей легко зробити рабами, особливо рабами духовними – нав’язати їм чужу мову, чужі пісні, чужих богів, чужі звичаї, чужий одяг…
Дивіться, що тепер маємо:
Чиї пісні співаємо? Чужі, а своїх не знаємо.
Чиї танці танцюємо? Негритянські.
Чию музику слухаємо? Західну.
Чий одяг носимо? Закордонний. Імпортними джинсами хизуємося.
Чи знаємо ми свою історію, свої традиції? Чи бережемо землю, на якій живемо? У цьому місці роздумів знову доцільно звернутися до постаті Великого Кобзаря. Прозорливий поет писав:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Особливо актуально це для придністровців і особливо в наш час безмежних можливостей комунікації. Полікультурний простір і багатонаціональний склад населення передбачають звернення до культур і мов різних народів. Однак у першу чергу людина, громадянин має знати, з колиски засвоїти начала прадідівської спадщини. З цією метою у Придністров’ї 2024-й оголошений Роком сімейних цінностей, а наступний – Роком придністровського народу.
Обидві теми тісно пов’язані між собою, оскільки ми переконалися, що сім’я становить основу суспільства, яке стоїть на сторожі її інтересів. Усі релігії також беруть під захист сім’ю, шлюб і всі основні події родинного життя. Молоді люди, які беруть шлюб, повинні мати певні знання та навички, щоб створене подружжя стало щасливим.
Тенденції розвитку сучасної сім’ї
Що ж ми бачимо в дійсності? На сьогодні спостерігається зростання розлучень, кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом; відтермінування часу вступу до шлюбу; проживання подружніх пар без офіційної реєстрації; зменшення розмірів сім’ї та народжуваності дітей; збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб.
Таким чином, сім’я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає велетенських змін. Вони мають глобальний універсальний характер і пов’язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімейного життя і шлюбу. Однак це не озна-
чає загибелі сім’ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше горизонти у стосунках чоловіка, жінки та дитини.
Духовна зрілість
Для міцних сімейних стосунків важливі традиції. У кожної родини вони свої, однак зазвичай об’єднують членів родини, сприяють розвитку їхніх здібностей – це спільне дозвілля, хобі.
Одного разу філософа Сократа запитали: «Що робити, щоб кохання з першого погляду не принесло біди?» Він відповів: «Уважніше дивитися другий раз, а потім – третій, четвертий, десятий. Треба почекати, поки пройде сліпота закоханості й відновиться гострота зору. Для цього потрібно не менше 1,5 року… І можна створювати сім’ю».
Складові людського щастя
Погодьтеся, надзвичайно приємно, повертаючись додому, розуміти, що за тобою сумують і з нетерпінням чекають твого повернення. Саме тоді людина стає щасливішою і заряд цими почуттями та емоціями надихає її творити великі подвиги. Дуже хочеться вірити, що в кожній родині знаходять хвилинки, щоб підтримати одне одного та вислухати, бо кажуть, що дім – фортеця, а сім’я – тиха гавань, і кожен повинен відчувати спокій і підтримку вдома.
Про це досить часто ми чуємо з екранів телевізорів, про прекрасні сім’ї та щирі стосунки в багатодітних родинах розповідають наші журналісти. На цю актуальну тему цитуємо нашого Президента Вадима Красносельського:
Сім’я, любов і вірність
Це стовпи, на яких тримається наше життя. Саме сім’я є тією цеглинкою, з якої складається добробут і спокій у державі. Сім’я дає нам відчуття опори під ногами, любов поєднує нас з Богом, а вірність укріплює нашу віру в людей. Усе це – складові людського щастя.
Тож нехай любов’ю іскряться очі, мир і спокій поселяться у ваших душах! А головне, нехай вдома на вас завжди чекають щирі та люблячі люди. Нехай у вашій родині завжди панують любов та взаєморозуміння.
ПРИСЛІВ’Я ПРО РОДИНУ
Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі їхні діточки.
Який кущ, така й калина, яка мама, така й дитина.
Яка хата, такий тин, який батько, такий син.
Яка сім’я, такі й діти.
Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.
На сонці тепло, а біля матері – добре.
ГРА «ПОКЛИЧЕМО ЛАСКАВО»
Як ви ставитеся до мами, тата, бабусі з дідусем, до братиків і сестричок? Що ви робите разом? Як ви можете ласкаво звернутися до рідних?
Як звернемося до мами? (Мамо, мамонько, мамочко, мамунечко, мамусенько, мамусю, мамцю, матусенько, мамуню, матусю, матіночко.)
Як ласкаво звернемося до тата? (Тату, татку, таточко, татусю, татеньку, татусику, татцю, батеньку, рідний.)
Як покличемо лагідно бабусю? (Бабусю, бабусенько.)
Як звернемося лагідно до дідуся? (Дідусю, дідусенько.)
Як ставляться до вас ваші рідні? (Люблять, піклуються, доглядають, допомагають, жаліють, балують.)
МИ – РІЗНІ
Чоловік. Звертає увагу більше на суть, ніж на форму. Сильніший і кремезніший. Стабільніший у настроях. Менш уразливий. Войовничий і схильний до панування. Схильний до міркування. Мало схильний до дітей. Має здібності політичного лідера. Любить здобувати перемоги. Зорієнтований більше на зовнішній світ.
Жінка. Звертає увагу на дрібниці й потребує ніжності. Сердечніша, кмітливіша. Уразливіша, більш зворушлива. Легше змінює настрій. Більш співчутлива до страждань інших. Має глибинну інтуїцію. Терплячіша і стабільніша. Дипломатична. Легше пристосовується до ситуації. Готова до самопожертви. Схильна замикатися у своєму світі.
Олена СТЕФАНЮК.