ЕКСКЛЮЗИВ ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ
ПРЕДСТАВЛЯЄМО СПІВРОЗМОВНИКА: Віталій Нягу, народився 24 квітня 1976 р. у Слободзеї.
З 1997 по 2006 рр. працював в органах Прокуратури.
З 2006 р. – суддею Слободзейського районного, а згодом – Верховного суду.
З 2008 по 2012 рр. – юрисконсульт юридичного відділу компанії «Шериф». З 2012 по 2016 рр. – адвокат Колегії адвокатів ПМР. З 2016 по 2021 рр. – голова ДМК.
Освіта вища. Закінчив ПДУ за спеціальністю «Юриспруденція» і Російську академію державної служби при Президенті РФ за спеціальністю «Соціологія управління».
Одружений. Виховує двох дітей.
– Хоча інтерв’ю у нас і передсвяткове, перше запитання прозаїчне: яка криміногенна ситуація в республіці?
– Факторів, що становлять ємке поняття «криміногенна обстановка», чимало, їх необхідно розглядати в комплексі. Це зовнішньополітична і соціально-економічна ситуації, міграційний фактор тощо. Приїжджі, так звані «гастролери», можуть скоювати злочини на території нашої республіки, та з огляду на близькість кордонів, швидко зникають за її межами. Важливу роль відіграє й інформаційний фактор, всілякі соціальні мережі та месенджери, інші телекомунікаційні платформи поширення інформації. З одного боку, з їх використанням відбуваються правопорушення, з іншого – вони багато в чому формують суспільну свідомість та поінформованість.
Для об’єктивної оцінки криміногенної обстановки ми порівнюємо статистику правопорушень за той чи інший період. За 9 місяців 2024 року тяжких, особливо тяжких злочинів скоєно на рівні минулого року. Загальна ж динаміка за останні п’ять років, безумовно, позитивна – їх кількість зменшується.
При цьому необхідно враховувати один важливий момент, що впливає на підсумкову статистику. Це так звані ініціативні злочини, зокрема, у сфері незаконного розповсюдження наркотиків, які виявляють співробітники міліції. Виходить якийсь парадокс: що активніше розгортається діяльність наших співробітників з виявлення збувальників цих засобів, то більша кількість зареєстрованих злочинів. Тож ці дані свідчать тільки про інтенсифікацію діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку.
Найважливіший показник ефективності роботи правоохоронних органів, перш за все, співробітників карного розшуку, – розкриття злочинів. Важливий він і для громадян, оскільки постраждалим відшкодовується заподіяний збиток. Наші зусилля спрямовані на підвищення рівня розкриття злочинів. У цілому цей показник впливає і на авторитет правоохоронних структур, підвищує довіру громадян до міліції. Це як у відомому фільмі про Жеглова, «…про криміногенну ситуацію в країні судять не за кількістю злочинів, а за вмінням влади їх розкривати».
– У юридичній науці існує таке поняття як латентна злочинність. Мовою правознавців – це офіційно невраховані порушення закону. У 90-ті рівень злочинності був дуже високим, люди не заявляли в міліцію, тому що не мали надії на розкриття злочину. А яка ситуація з цього питання на сьогодні, тим більше, що рівень латентної злочинності опосередковано зачіпає таке всеосяжне поняття як «довіра громадян до правоохоронних органів»?
– Наше відомство регулярно проводить соціологічні опитування громадян, результати яких об’єктивно відображають рівень довіри населення до людей у міліцейській формі. Це ще і своєрідний зворотний зв’язок між правоохоронцями й тими, чию безпеку вони забезпечують. Соцопитування, в останньому з яких узяв участь 971 респондент, – це певні зрізи громадської думки, з якої ми робимо аналітичні висновки щодо латентної злочинності. На основне запитання, яке нас цікавить у процесі опитувань, «Якщо вам загрожує небезпека, чи звернетеся ви в міліцію?», 80 % відповіли ствердно. Років 30 тому про такі показники залишалося тільки мріяти. Ставилося також запитання «Чи вживалися стосовно до вас протиправні дії?». 10 % з опитаних підтвердили подібні факти. Коли почали з’ясовувати, чому 20 осіб із цих постраждалих не звернулися в міліцію, дізналися, що вони «…не вірили, що їм допоможуть», «…це тільки марна трата часу». Серед названих причин також малозначність правопорушення і завданої шкоди. Деякі постраждалі хотіли уникнути публічного розголосу.
Найприкріше те, що тенденція зберігається. Наприклад, наші співробітники розкривають злочини, пов’язані з телефонними шахраями. Кур’єри дають свідчення на епізоди, які у нас не зафіксовані. Це означає, що постраждалі гроші злочинцям віддали, а в міліцію не звернулися. Як виявилося потім, їм було соромно перед родичами, що попалися «на гачок». До речі, інформаційна кампанія з запобігання цього виду злочину досить активна і широка.
– У минулі роки журналісти, розповідаючи про міліцейські будні, нерідко констатували: міліція поступається криміналу через слабку матеріально-технічну базу. Чи ж відповідає вона нині тій небезпеці, яку становить для суспільства кримінальний світ?
– З тих пріснопам’ятних часів ситуація щодо цього кардинально змінилася. Перманентний процес поліпшення матеріально-технічної бази відомства знайшов відображення у стратегічних планах розвитку Міністерства внутрішніх справ. Цей документ вироблений нами на основі затвердженої Президентом Стратегії розвитку Придністров’я до 2026 року. Так нам легше планувати службову діяльність. Серед заходів – оновлення форменого обмундирування, службового транспорту, спеціальних технічних засобів, зокрема персональних відеореєстраторів для співробітників ДАІ та ППС, які фіксують правопорушення, що здійснюються в громадських місцях. У такий спосіб полегшується процес документування злочинної діяльності; модернізація системи «Безпечне місто»; придбання реактивів та обладнання для проведення всіх видів експертиз, необхідних для збору доказової бази. І все це виключно на бюджетні кошти, адже у міліції апріорі не може бути спонсорів і меценатів.
– Залежно від соціально-економічного становища змінюється й переважання видів злочинних посягань проти громадян і держави. Якщо три десятки років тому це були крадіжки особистого майна, то що тепер? Можливо, як у всьому світі, злочинність переходить у кіберпростір?
– Що стосується крадіжок, ми фіксуємо незначне зростання, пов’язане з соціальними проблемами. Останнім часом спостерігається певний перекіс у суб’єктності вчинення цих злочинів: усе частіше крадіжки скоюють жінки та неповнолітні. Чоловіки виїжджають за межі республіки на заробітки. Жінки з дітьми залишаються наодинці з численними проблемами побутового та соціального характеру. Діти позбавлені належної батьківської уваги.
Кіберзлочинність, хоча й не в такому масштабі, як у розвинених країнах, але теж є. Відносно цього слід виділити збут і реалізацію наркотичних засобів, а також посягання на шахрайство (вид розкрадання власності), які нині здійснюються за допомогою різних інтернет-майданчиків і телефонного зв’язку. Попри суворість покарання (до 12 років позбавлення волі), охочих поправити матеріальне становище за рахунок інших не стає менше. Боротьба з цим повинна мати наступальний характер. У ролі фінансових кур’єрів здебільшого виступають жителі сусідньої Молдови. Організатори злочинних схем обманюють їх, заявляючи, що в Придністров’ї ліберальне законодавство. Коли ж їх затримують, вони дивуються таким великим термінам, які в судовому порядку можна дістати за подібні злочини в нашій республіці.
– Якщо почитати міліцейські зведення, то складається враження, що одним із найпоширеніших видів злочинів є вживання і збут наркотиків. У 90-ті в під’їздах і на дитячих майданчиках валялися використані наркоманами шприци, тепер це все більше «хімія» та закладки. Виходить, що за три десятки років ми так і не здолали це соціальне зло.
– Зілля виробляється не в нас, наркотичні засоби надходять іззовні, а в нас їх намагаються збути. Це препарати хімічного походження, а не рослинного, як раніше. Виникають складнощі з виявленням, адже їх маскують під порошки, таблетки. Головне те, що вони набагато шкідливіші, ніж колишні наркотики. До деяких сучасних наркотичних препаратів звикають буквально з першого вживання, організм після інтоксикації вже не відновлюється.
До поширення наркотичних засобів залучаються здебільшого молоді люди, які бажають заробити будь-яким способом, навіть і протиправним. Вербують у цю мережу неповнолітніх, знову ж таки обманом, що через молодий вік покарання не буде. Очевидно, що це не так.
Не можна забувати, що розповсюдження наркотиків – тяжкий злочин, а ті, хто до цього прилучається, по суті, знищують населення нашої республіки. І це будуть найточніші слова.
– Світ ділиться на автомобілістів і пішоходів. Кожен відстоює власні права та інтереси. Чи вдається співробітникам ДПС контролювати ситуацію на дорогах і яка вона? Що робиться для того, щоб знизити кількість ДТП?
– Автомобіль перестав бути розкішшю. Кількість зареєстрованих транспортних засобів з кожним роком збільшується, зростає щільність руху. Статистика ДАІ фіксує зростання дорожньо-транспортних пригод лише з механічними пошкодженнями транспортних засобів. І з’ясувалося, що однією з найпоширеніших причин таких ДТП є користування мобільними телефонами під час руху. Ось така прикмета цифрового світу, який вносить корективи навіть у статистику автоаварій.
Досить ліберальним залишається законодавство щодо відповідальності водіїв-п’яниць. Наше відомство не раз ініціювало посилення покарання водіїв, які керують ТЗ у стані алкогольного сп’яніння. Аналіз причин ДТП зі смертельними наслідками, заподіянням каліцтв різного ступеня тяжкості свідчить, що здійснюють їх ті водії, які є злісними порушниками Правил дорожнього руху і неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності (дехто понад 20 разів). Як приклад: резонансне ДТП у Бендерах, коли була буквально знесена зупинка і загинув чоловік, що стояв неподалік. З’ясувалося, що господар цього транспортного засобу, попри молодий вік, притягувався до адміністративної відповідальності 35 (!) разів, але штрафи при цьому були невеликі, сплатити їх може кожен. На наш погляд, санкції за ці правопорушення повинні бути більш жорсткими.
Контролювати ситуацію на дорогах республіки нам допомагають технічні нововведення, зокрема, система «Безпечне місто», дрони тощо. Завдяки їм, правопорушення виявляються оперативно. Певною мірою вони служать фактором стримування, запобігають вчиненню водіями порушень закону.
– З огляду на те, що в республіці функціонують Кадетський корпус, Тираспольський юридичний інститут, триває підготовка юристів в інших вишах, складається враження, що МВС готує кадри мало не з пелюшок. Чи стоїть у відомстві кадрова проблема і як вона вирішується?
– У міністерстві створені умови для здійснення повного циклу підготовки міліціонера. До об’єктів кадрового резерву, крім названих вище, додаю і Республіканський навчально-виховний комплекс імені Макаренка. Так, вихованці цієї установи оступилися, але ми надаємо їм шанс вийти на правильний шлях. Якщо так, то чому б не співробітниками внутрішніх справ? Саме на це ми їх і націлюємо. Помилки припуститися може будь-хто, але потрібно дати можливість виправити її: вступити в Кадетський корпус, потім в ТЮІ, стати міліціонером. Деякі вихованці, дорослішаючи, висловлюють і реалізують таке бажання.
У нашій галузі під час вибору майбутньої професії важливу роль відіграє приклад батьків. Тому є всі підстави говорити й про міліцейські династії.
В органах охорони правопорядку працюють люди за покликанням. Спочатку кличе романтика, потім вона переростає в загострене почуття справедливості, бажання боротися зі злом, яке в усіх асоціюється зі злочинністю. І поки таких людей багато, кадровий голод нам не загрожує.
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото mvdpmr.org