Напередодні храмового свята, 15 листопада, у виставковій залі Палацу культури м. Рибниці відбулася знаменна подія в культурному житті міста – відкриття ювілейної виставки Віктора ЗАВ’ЯЛОВА, заслуженого художника ПМР, члена Спілки художників Придністров’я і Міжнародної асоціації працівників культури та мистецтва.
Експозиція «Місто, в якому я живу» приурочена до 75-річчя митця. Нині він відзначає 60 років творчої діяльності та 40 – праці на педагогічній ниві. І справді, неабиякий привід для гучного свята, справжнього єднання споріднених душ. Адже мистецтво має велику силу – воно притягує і згуртовує людей різних національностей і професій, малих і дорослих.
Привітати ювіляра з відкриттям виставки прибули архієпископ Тираспольський та Дубоссарський Сава, голова Геральдичної ради при Президенті Микола Димченко, глава держадміністрації міста Рибниці та Рибницького району Віктор Тягай, депутат Верховної Ради Андрій Сафонов, члени Міжнародної спілки художників «КамАрт», а також колеги з Дитячої школи мистецтв, із Дубоссар, Тирасполя та Кам’янки, студенти та учні.
Гості відзначили вагомий внесок Віктора Зав’ялова в розвиток мистецтва нашої республіки, у виховання багатьох поколінь художників. З нагоди ювілейних дат проголосили багато теплих слів і побажань, піднесли безліч подарунків. Проте з особливим трепетом Віктор Якович прийняв у дар книгу «Художник та педагог Віктор Зав’ялов» від Центру досліджень духовної та культурної спадщини ПМР, який очолює Микола Димченко, від єпархії та адміністрації міста.
«Це не каталог картин, а повний життєпис митця з фотографіями, які знаменують різні періоди його життя, зокрема: армія, зустріч із коханою, перший випуск як педагога, перші картини, нагороди тощо. Ця книга – малий підсумок творчого періоду талановитого художника, прекрасного педагога і чудової людини», – зазначив Микола Вікторович.
На виставці представлена тільки частина великої колекції Віктора Яковича – близько 100 різножанрових робіт, виконаних у різній техніці. Тут і натюрморти, і пейзажі берегів сивого Дністра в різні пори року, види Старої Рибниці, що відобразили трудові будні рибницьких підприємств і залишилися тільки в пам’яті старожилів, портрети земляків майстра.
Полотна Віктора Яковича виконані у світлих і м’яких тонах. Художник у своїх роботах прагне звернути увагу на звичайні речі, вчить нас бачити красу в простоті. Творчість Віктора Зав’ялова особливо актуальна в наше століття агресивної урбанізації, що завдає великої шкоди навколишньому середовищу. Начебто недбало нанесені рукою майстра мазки перетворюються в несподівані колірні та композиційні рішення, пробуджуючи теплі й радісні емоції у глядача.
У своїх роботах Віктор Зав’ялов дбайливо зберігає культурно-історичну спадщину Придністров’я. На його картинах переданий затишок рибницьких вуличок, які він пам’ятає з самого дитинства. Творча манера автора створює гармонійний вигляд міста. Особливу увагу глядачів привернула картина «Старий вокзал» (1998 р.). Тепер мало хто знає, що цю історичну будівлю, яку не зберегли свого часу, спроектував радянський архітектор Олексій Щусєв. А завдяки Віктору Зав’ялову нинішні та наступні покоління зможуть побачити Рибницю такою, якою вона була раніше.
Заслужений художник ПМР Юрій Салко наголосив:
«За що б Віктор Зав’ялов не взявся: будь то історична картина з минулого нашої країни, натюрморт, пелюстки квітів, росинка, травинка, – він усе пропускає через свою душу».
Віктор Якович – великий патріот міста, хоч і народився на Вінниччині. Дещо зі своєї біографії він розказав своїм допитливим гостям:
«1954 року моя родина переїхала до Рибниці. Так у серці назавжди оселилася велика любов і до Вінниці, і до Рибниці. Любов до творчості мені прищепила мати. Вона дуже любила вишивати. Її вишивки славилися на всю округу. Я милувався надзвичайно красивими, гармонійними роботами, і кожним стібком вона немовби мою долю вишивала. Я теж хотів творити щось красиве. У школі помітили мою пристрасть до малювання. А коли в 1963 році в Рибниці відкрилася художня школа, я був серед перших, хто приніс заяву про вступ. Мама підтримала. Моїм першим учителем став Микола Іванович Брозницький – перший директор школи і чудовий художник. Потім було Одеське театрально-художнє училище. У 1993 році я закінчив Кишинівський педагогічний університет. Навчався, працював і займався творчістю. Не було жодного дня без начерку, ескізу, олівця і пензля…
В Одеському художньому училищі зустрів свою Музу – майбутню дружину, студентку того ж училища. Відтоді ми разом ідемо життям. Ніна Анатоліївна – викладач і художник. І наші діти пов’язані з образотворчим мистецтвом: син Олександр у Петербурзі працює дизайнером, а дочка Олена – дизайнером графіки в Києві. Ось така у нас сім’я однодумців».
За весь час творчої діяльності Віктор Якович експонував свої роботи більш як на 100 виставках місцевого та міжнародного рівнів. В особистому архіві художника налічується понад 6 тисяч робіт. Деякі з них є в музеях Придністров’я, приватних колекціях Молдови та за кордоном.
Виставку «Місто, в якому я живу» в картинній галереї Рибниці до 9 грудня можуть відвідати усі шанувальники прекрасного. Далі планується експозиція у Тирасполі.
Завітайте до виставкової зали, адже ми й так багато пропускаємо й не помічаємо через життєву метушню. «Художники – очі людства», – сказав М. Волошин. Подивіться очима Віктора Яковича Зав’ялова на довкілля. Ви переконаєтеся, що воно того варте.
Любава СКРИНСЬКА.
Фото автора.