До 100-річчя від дня народження Ігоря Ростиславовича ІЛЬЇНА
Iм’я ветерана Великої Вітчизняної війни, авіамеханіка легендарного полку «Нормандія – Німан», кавалера ордена Почесного легіону Iгоря Ростиславовича Iльїна добре відоме придністровцям.
Сам ювіляр говорить про себе так:
«Народився 23 листопада 1924 року в селі Пушкіно Московської області. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Московську сільськогосподарську академію ім. К. А. Тимірязєва, канд. с.-г. наук. Редагував наукові видання Придністровського НДІ сільського господарства. Член міжнародних письменницьких спілок, Спілки письменників Росії, спілок письменників і журналістів Придністров’я, лауреат літературних конкурсів. Автор семи книг, багатьох статей, віршів та інших публікацій (у різних містах і країнах різними мовами)».
За своєю природою і характером Ігор Ростиславович людина працьовита й оптимістична, надзвичайно дисциплінована і відповідальна. Попри сліпоту та солідний вік, він щодня робив зарядку, сам себе обслуговував і працював: упорядковував архіви батька, видавав книги, друкував вірші в періодиці. Прагнув достойно «річницю відзначити соту».
Щоб гідно відсвяткувати сторіччя, невгамовний ювіляр звернувся до своїх друзів і попросив їх вибрати з виданих раніше збірок вірші, які їм найбільше подобаються. Ідею підтримали: «експерти» читали, вибирали й повідомляли назву збірки, сторінку і назву вірша. Таким способом визначили близько 20 поезій, які найчастіше повторювалися. Вони та ще такі, що не публікувалися раніше, й увійшли в ювілейне видання під назвою «Вспоминаю годы фронтовые». Збірка містить три глави, перша з яких – «Годы войны», у другій «Отголоски давних лет» читач відчує біль автора від того, що у світі тривають кровопролиття. Третя частина «Покидают наш строй ветераны…» присвячена фронтовикам, що залишають наш світ. Деякі поезії перекладені французькою мовою.
Значної підтримки, зокрема й фінансової, у виданні збірки авторові надали Республіканський літфонд Спілки письменників Придністров’я та Держслужба з культури та історичної спадщини. У вступному слові до видання голова правління Спілки письменників Валерій Кожушнян зазначив, що «…провідною в поетичній творчості придністровського письменника-фронтовика є тема війни. Вона звучить у віршах різних років. Третя глава останньої збірки присвячена пам’яті його бойових товаришів. У ній чітко пролунало прощальне слово автора до нащадків».
Особливе місце в біографії Ігоря Ільїна належить авіаполку «Нормандія – Німан». З 14 по 30 листопада 2024 року в Музеї Перемоги в Москві працюватиме виставка, присвячена 80-річчю присвоєння французькому винищувальному полку почесного найменування «Німанський».
Експозиція розповідає про французьких патріотів, які боролися зі спільним ворогом на радянсько-німецькому фронті. Французькі солдати пройшли шлях від Орла до Кенігсберга.
З нагоди 70-річчя організації авіаполку «Нормандія – Німан» у Посольстві Французької Республіки в Молдові 2012 року посол Жерар Гійоно урочисто вручив І. Ільїну високу нагороду – орден Почесного легіону. Всі льотчики й техніки-механіки легендарного підрозділу заслужено ввійшли в історію, показали зразки воїнського братства, хоробрості та відваги, готовність пожертвувати життям в ім’я Перемоги.
Досить символічно, що саме у 2014-му, з нагоди 70-річчя Яссько-Кишинівської операції, Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Молдові Фарит Мухаметшин привітав письменника, подякував за книгу спогадів «Дороги фронтовые». Вона передана і в фонди Центрального музею Збройних сил РФ.
«Про героїзм французьких льотчиків-винищувачів, які воювали в лавах «Нормандії», написано багато книг, знято фільми. Моя книга «Дороги фронтовые», присвячена воєнним будням французьких льотчиків і радянських спеціалістів, витримала два перевидання. Посольство Франції в Молдові готує переклад цієї книги для публікації в Парижі», – повідомив Ігор Ільїн на телеконференції 24 жовтня 2020 року.
Він довгий час був агрономом, трудився у НДІ сільського господарства, тому вважає себе представником найбільш мирної професії. Однак ніколи не забуває воєнні роки, коли народи великої країни боролися з фашистами.
«Пам’ятаю свого льотчика Марка Вердьє: як готував його літак до вильотів, як ми спілкувалися німецькою мовою, бо він не знав російської, а я не володів французькою. Якось він не повернувся з бойового завдання. Розповідали, що радянський винищувач підбили над позиціями ворога. Пілот не скористався парашутом, скерував палаючий літак на ворожу колону, – говорив він на телеконференції. – Неможливо забути й пограбовану, розорену Смоленщину… Ми бачили спалені, майже безлюдні поселення. Де-не-де вціліли хати, в яких жили старики з малими дітьми, бо всіх працездатних вивезли в Німеччину.
Скільки б не минуло років, люди повинні пам’ятати уроки Великої Вітчизняної. Тому так важливо ветеранам писати свої спогади, зустрічатися з молоддю, розповідати про побачене та пережите. 15 жовтня я брав участь в онлайн-конференції, присвяченій бойовому шляху нашого уславленого полку. Її організував Російський центр науки та культури в Парижі, а до участі залучилися обидві сторони. Нині ми говоримо про уроки Великої Вітчизняної. Я радий, що роблю посильний внесок у виховання патріотичної молоді та у збереження історичної правди».
Ігоря Ростиславовича часто запрошували на зустрічі зі школярами та студентами. Він був гостем Центру української культури та Культурно-просвітницького осередку Придністровського держуніверситету, тираспольських шкіл, товаришував з вихованцями молдавського ліцею та СДЮШОР плавання. Проте роки та стан здоров’я все більше обмежували можливості спілкування, тож остання публічна зустріч ветерана з учнями Тираспольського теоретичного ліцею відбулася з нагоди чергової річниці Перемоги в музейній кімнаті первинної організації № 13 Ради ветеранів Тирасполя у травні 2022 року.
У передмові до книги «Последние аккорды» редактор Юрій Заяць написав:
«Життя, прожите в ім’я Вітчизни, в ім’я слави Батьківщини, – це той ідеал, що визначає духовний світ Ігоря Ростиславовича як особистості і як поета».
Кожний рядок останньої двомовної збірки «Вспоминаю годы фронтовые» цілком підтверджує істинність цієї думки.
Щиро вітаємо ювіляра, бажаємо йому міцного здоров’я, сили духу та добробуту.
Валентина ОСАДЧУК.