Напередодні Дня матері (цього року в Придністров’ї відзначається 24 листопада) наша газета за традицією розповідає про найбільш заслужених і відомих матерів республіки.
За плечима Ольги Володимирівни не такий уже й великий тягар років. Народилася вона 1973 року в Тирасполі, в сім’ї водія вантажного автотранспорту Володимира Iвановича Медведєва та вчительки Нінель Миколаївни Назаренко. Навчалася у фізико-математичному класі Тираспольської ЗОШ № 3. Після восьмого класу вступила до Тираспольського медичного училища ім. Л. О. Тарасевича і за 4 роки успішно закінчила Тираспольський медичний коледж. Тоді були такі бурхливі часи: інститути миттєво ставали університетами, а училища – коледжами.
Уже маючи середню медичну освіту, наша героїня пішла працювати медсестрою в Тираспольський будинок дитини. Там до її функціоналу належало як чисто медичне обслуговування скривджених долею дітей, так і великою мірою педагогічна робота з ними. Вона мала стежити, щоб сироти вчасно були нагодовані, охайно одягнені, лагідно проводила профілактичні та пізнавальні бесіди з ними, перед сном розповідала їм казки, а вранці привітно їх будила. Напевно, саме в той час і зародилася в неї думка, що її просування, рух у майбутнє має пролягати педагогічною стежкою. До того ж живим прикладом відданості педагогічному покликанню була її мати Нінель Миколаївна.
Тому в 1999 році Ольга вирішила вступати до Придністровського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка на одну з педагогічних спеціальностей, а на яку саме – вирішила в останній момент, навіть батькам про це рішення розповісти нічого не встигла. Після завершення приймальної кампанії Нінель Миколаївна приїхала в ПДУ, щоб знайти прізвище дочки у списках вступників, однак серед прізвищ новоявлених першокурсників фізико-математичного факультету вона нічого втішного не виявила. З хвилюванням зателефонувала Ользі:
«Немає тебе, Оленько, у списках. Не знайшла». Дочка відповіла запитанням: «А ти списки якого факультету дивишся?» – «Звичайно, фізико-математичного, ти ж у школі у фізико-математичному класі навчалася». Ольга трохи винувато посміхнулася: «Ні, мамо, шукай на історичному, я хочу пов’язати своє життя з історією».
Сьогодні про цю свою «переорієнтацію» вона згадує з усмішкою: «Чому такий різкий віраж вийшов? Не можу пояснити цього. Просто нутром відчула, що історія – це моє. І знаєте, з того часу жодного разу не пошкодувала про зроблене. Сьогодні «історія» (після дітей, чоловіка та матері) для мене – головне у житті. Навчалася в університеті з величезним інтересом. Цей інтерес багато в чому підігрівали наші розумні, різнобічні, чуйні, харизматичні викладачі. Це справді була славна когорта: професор Микола Бабілунга, професор Борис Бомешко, кандидат історичних наук Анна Волкова та багато інших. Назавжди запав мені в душу афористичний вислів, який любили повторювати наші наставники:
«Студент повинен спати 2 години на добу, решту часу він має студіювати наукову літературу». Відтоді я намагаюся жити за цим принципом».
Тепер перейдемо до головного мотиву нашого нарису. Ольга Шарапова матір’ю стала рано – у 18 років. Першою її дитиною була дочка Анна, яка народилася 1991 року. Син Олександр з’явився на світ через 5 років – 1996-го. Нарешті, у 2000 році вона зробила ще один подарунок собі й чоловікові – дала життя другому синові Максиму.
Зазначимо, що старша Анна пішла стопами матері: закінчила історичний факультет ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Встигла попрацювати на освітянській ниві. Вийшла заміж. Першу доньку (Ангеліну, онуку Ольги Володимирівни) народила навіть раніше матері – у 17 років. Нині вона перебуває в декретній відпустці по догляду за другою дочкою Евеліною, яка з’явилася на світ у 2022 році.
Обидва сини нашої героїні сьогодні працюють інженерами-програмістами на підприємствах Придністров’я. Причому Олександр закінчив бакалавріат і магістратуру Одеського гідромету (тепер він називається Одеський державний екологічний університет) за спеціальністю «Комп’ютерні науки». А Максим, який закінчив із золотою медаллю український ліцей, освоїв одну з комп’ютерних спеціальностей факультету інформатики та обчислювальної техніки ПДУ ім. Т. Г. Шевченка.
Ольга ШАРАПОВА – завідувач кафедри загальнорозвиваючих дисциплін, учитель історії та суспільствознавства вищої кваліфікаційної категорії Республіканського українського теоретичного ліцею-комплексу, а також відмінник народної освіти з 2013 року. Проте вся ця інформація, як кажуть, для службового користування. Вдома ж вона, крім усього, дбайлива мати трьох дітей, яка все і всіх завжди зрозуміє, допоможе, врятує. Тож День матері – це її велике свято, на яке вона об’єктивно і безумовно заслуговує.
Ольга Володимирівна впевнена, що не змогла б так гідно пройти своє більш ніж півстолітнє життя, не маючи підтримки та допомоги батьків – своїх та чоловіка, а насамперед самого чоловіка, з яким вони разом ділять радості та хвилини смутку вже майже три десятки років. Максим Шарапов служить в Управлінні пожежної охорони республіки на посаді оперативного чергового служби пожежогасіння.
Поява в них дітей додавала до його основних обов’язків у сім’ї та на службі масу додаткових турбот. Однак він приймав їх не те щоб покірно, а навіть із задоволенням. Це був не просто свідомий вибір, вважає він, це стало щастям. У вихованні дітей дотримується принципу: найкраща наука – сімейне спілкування, довіра, особистий приклад, безмежна любов та повна самовіддача.
«Я на кожну дитину дивлюся як на рідну, – сказала нам на прощання Ольга Володимирівна. – Адже чужих дітей не буває. Тим більше, що всі мої діти навчалися там, де я працювала. І коли мені часом хотілося в класі підвищити на когось голос, то завжди одразу думала: що було б, якби з моєю дочкою чи синами так вчинили? І намагалася знайти інший спосіб, пристойний вихід зі складної ситуації».
Ольга Шарапова небезпідставно вважає: пощастило їй у житті з тим, що в неї такі сім’я та професія. Заради справедливості їй можна сказати у відповідь: пощастило, пощастило навіть Тирасполю та Придністров’ю у тому, що тут живе, працює і виховує дітей – своїх і чужих – така прекрасна мама і вчитель.
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото з сімейного архіву Шарапових.