Чимало людей у різні часи замислювалися над питанням, хто ж насправді творить історію – особистість чи народ. Чи може маса людей щось здійснити, не маючи достойного лідера? За чим чи за ким піде народ: за певними ідеями чи за людиною, яка їх поділяє й підтримує? Тоді яким має бути лідер – людиною ідеальною чи суперечливою?
Відомості про історичну епоху Київської Русі
Історики та літературознавці, досліджуючи епоху правління князя Ярослава, зробили й аналіз географічного розташування Київської Русі. Виявляється, тогочасна її територія була більшою за територію сучасної України.
Ярослав не любив воювати, він прагнув займатися мирними справами, однак і воювати все-таки доводилося. Першочерговим завданням князя, так само як і його батька Володимира, був захист рідної землі від страшних ворогів – печенігів.
У 1036 р. Ярослав Мудрий переміг печенігів під Києвом і на 30 років захистив південний кордон від нападів. На честь цієї перемоги князь Ярослав розпочав будівництво Софійського собору. Відомо, що в оформленні його фресками та мозаїками брали участь найкращі майстри з Греції.
Робота з історичним джерелом
Нестор-літописець про цю подію написав так: «А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував до бою дружину… Печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати… І так погинули вони, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні».
Ярослав розширив межі Київської держави на заході, півночі й півдні. Він створив нову оборонну лінію на півдні держави, яка охоплювала міста Корсунь, Богуслав, Юріїв. За часів князя Ярослава Київська держава, яка вже була однією з найбільших у Європі, досягла найвищого розвитку. За кількістю населення в Європі вона поступалася лише Візантії та Священній Римській імперії.
Шлюбна дипломатiя
Ярослав Мудрий для своїх дітей укладав шлюби з правителями іноземних держав. Навіщо ж йому це було потрібно? У роки правління князя Київська Русь підтримувала тісні контакти з Візантією, Польщею, Угорщиною, Францією, Німеччиною, скандинавськими країнами, а з деякими з них, Францією, Норвегією, Польщею та Угорщиною, відносини були зміцнені династичними шлюбами. У князя було багато дітей і, одружуючи своїх синів та віддаючи заміж доньок, він поріднився з багатьма королями та князями Європи. Дочка Анна стала королевою Франції, Анастасія – дружиною угорського короля, Єлизавета – дружиною норвезького короля, Добронiга – дружиною польського короля, дружина князя Iнгiгерда була дочкою шведського короля, дружиною сина Всеволода була дочка вiзантiйського імператора Анна, дружиною сина Iзяслава – сестра польського короля, дружиною сина Святослава – онука германського Генріха V.
СКЛАДНИЙ І СУПЕРЕЧЛИВИЙ ШЛЯХ ДРАМАТУРГА
Народився Іван Кочерга 6 жовтня 1881 р. на Чернігівщині в містечку Носівка. Там він успішно закінчив місцеву чоловічу гімназію, де вивчав закон божий, латинську, російську, французьку, німецьку, грецьку мови, історію, фізику, логіку, математику, чистописання тощо. Батько його був залізничним службовцем, тому родині доводилося часто міняти місце проживання. Тож малий Іван бачив Кавказ і Середню Азію, Польщу та Україну. Побував у багатьох містах, та найближчим і найдорожчим був для нього рідний край.
Часті переїзди заважали хлопцеві знайомитися з ровесниками, ставати з ними справжніми друзями, міцно, по-хлоп’ячому, подружитися. Життя Іван більше бачив з вагона, дізнавався про нього переважно з книжок і розповідей батьків. Тому й зріс він замкненим, на реальне життя дивився крізь призму романтичних уявлень, шукав красу в якійсь екзотиці та в далекому Середньовіччі.
Потяг до творчості зародився в І. Кочерги ще змалку, хоч юнак не одразу знайшов себе як митець. Після гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету. Потім потягнулися роки чиновницької служби задля шматка хліба на посаді ревізора контрольної палати.
Проте інша доля судилася йому в житті. З дитинства тягнувся він до прекрасного, до музики та поезії. Перші кроки на тернистому літературному шляху майбутній драматург зробив у
1904 р., коли надрукував у газеті кілька театральних рецензій. Підписував він їх здебільшого криптонімом «И. А. К.» або іменем одного з героїв своїх майбутніх п’єс: Карфункель. Рецензії Кочерги, яких близько 90, відзначалися добрим смаком, розумінням особливостей театрального мистецтва.
До Києва Іван Кочерга переїхав 1935 року і зайнявся літературною працею. З початку Великої Вітчизняної війни драматург жив в Уфі, де редагував газету «Література і мистецтво» і працював в Інституті літератури АН УРСР. У цей період він створив кілька невеличких п’єс.
У 1943 році переїхав до Москви. До Києва прибув після визволення міста від німецько-фашистських загарбників. У 1951 році помер його син Роман, а 22 грудня 1952 року зупинилося серце й Івана Кочерги. Похований він у Києві на Байковому кладовищі.
РОМАНТИЧНА ДРАМА «ЯРОСЛАВ МУДРИЙ»
Багато українських письменників у своїх творах зверталися до історичного минулого України. Іван Кочерга у драматичній поемі «Ярослав Мудрий» створив багатогранний образ цієї героїчної людини й показав її суперечливий внутрішній світ. Це було велике досягнення в українській літературі. У п’єсі автор вибудовує всі події навколо особистості Ярослава і його боротьби з різними перешкодами за утвердження могутності й культурного розвитку Київської Русі. Знаючи добре історію України, драматург 1944 року пише свій твір, щоб мобілізувати народ, нагадати йому, що він зможе перемогти будь-яких ворогів батьківщини.
У творі Ярослав Мудрий постає в багатьох іпостасях: він і войовничий оборонець своєї землі, і меценат, що сприяє розвитку освіти й науки, і батько, і керівник держави. Князь привабив І. Кочергу передусім як персонаж суперечливий, у якому тісно поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, освіченість, щедрість, а з іншого, – честолюбство, лукавство і навіть лякливість. В уяві драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялась, дбала про добробут вітчизни й забувала про деяких гідних її синів. Тож Ярослав у творі мав не лише однодумців, а й ворогів.
У зв’язку з цим, чернець Микита розмірковує: «Та хочу все ж тепер я сам пізнати, чим він людей отак причарував…».
Майстерне переплетення різних сюжетних ліній служить розкриттю образу головного героя. Зображення його діяльності як політика, князя, захисника рідної землі доповнюється змалюванням Ярослава як людини з властивими їй вадами, помилками, ваганнями.
З теорії літератури
Драма – 1. Літературний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови й призначений для сценічного використання. 2. Літературно-театральний твір серйозного, але не героїчного змісту (на відміну від трагедії й комедії). Відтворює переважно особисте життя людини в її драматичних відносинах з суспільством.
Поема – 1. Жанр віршованого оповідного твору. 2. Великий поетичний оповідний твір.
Драматична поема – серйозний літературно-театральний оповідний віршований твір, призначений для сценічного використання.
Іван Кочерга – майстер драми, але «Ярослава Мудрого» повною мірою можна вважати ще й поемою, тому що в ній відчувається глибокий ліризм (роздуми про управління державою, про подружнє життя, про суть сімейних стосунків, про долю митців у суспільстві, людську долю, роль знань у житті людини). Крім того, автор мав за мету показати суперечності характеру Ярослава не лише як князя, правителя Київської Русі, а й як батька, чоловіка, звичайної людини. Тому єдино правильним вибором жанру автором твору є драматична поема, у якій поєднується драматичне й ліричне начало.
Чим причаровує людей Ярослав навіть через багато століть
Ярослав Мудрий увійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти саму себе. Не володіючи фізичною силою, це був воїн, який хоробро вів військо в бій. Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому Київ значно розширив свої межі. Були споруджені численні церкви. На честь перемоги над ворогами він побудував так звані «Золоті ворота», що вражали іноземців своєю пишнотою. Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці. Ярослав був ревним поборником розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, набула визнання і підтримки перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви та істориків були перекладені слов’янською мовою.
Період правління Ярослава – це час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі. Своїми діяннями князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий. Помер він у 1054 році у Вишгороді. Похований у збереженій до нашого часу мармуровій труні в церкві святої Софії в Києві.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРУ «ЯРОСЛАВ МУДРИЙ»
Історична основа: історичні події за часів князювання Ярослава Мудрого. У поемі діють реальні історичні особи: Ярослав, його дружина Інгігерда, їхні діти – Єлизавета, Анна. Володимир, норвезький витязь-бард Гаральд.
Його ідею визначив сам автор – «…нелегке і часом болісне шукання правди й мудрості життя разом із народом, на користь Вітчизні…».
За жанром – це історична драматична поема. У ній є деякі неточності, але ж це художній твір, у якому мають право на існування історична достовірність і художній вимисел.
Тема твору: синівська відданість батьківщині, полум’яна любов до рідної землі князя Київської Русі Ярослава Мудрого та широкого кола простих людей, які в жорстоких боях із різними нападниками завжди відстоювали волю і незалежність своєї батьківщини.
СЮЖЕТ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ
Експозиція. Автор знайомить читача з місцем дії, окремими персонажами (гурт дівчат, Коляндра, Козеліус, Меланка). Гострих зіткнень між дійовими особами ще немає, але деякі
ознаки майбутнього драматичного конфлікту вже виявляються.
Зав’язка сюжету: незадоволені ремісники збуджено відгукуються на нові насильства воєводи, нарікаючи на заборону світла. З’являється улюбленець і ватажок цеховиків Іван Свічка, який теж обурюється утисками воєводи й твердо вирішує здобути киянам право на світло.
Розвиток дії. Цеховики, не криючись, гнівно висловлюють своє незадоволення. Наступні події свідчать про ще більше напруження драматичного конфлікту. Івана Свічку арештовують і звинувачують у великому державному злочині – викраденні князівської грамоти. Всесильний воєвода ставить категоричну умову: якщо поверне грамоту, буде вільний, якщо ні, то вранці наступного дня буде покараний. Свічка відмовляється.
Кульмінація. Меланка у весільному вбранні й з погаслою свічкою в руках прохає у воєводи світла і помилування коханого. Воєвода ставить жорстоку умову – донести запалену свічку від замку до Поруба в негоду, і тоді Іван буде звільнений.
Розв’язка: звістка про смерть Єлизавети, героїчна загибель Микити, примирення Ярослава з Інгігердою, розгром печенігів.
АКТУАЛЬНІСТЬ ІСТОРИЧНОГО ТВОРУ
Дивно, але факт залишається фактом – «Ярослав Мудрий» актуальний і в наш час. І. Кочерга, звертаючись до історії Київської Русі, закликає підпорядкувати особисті інтереси загальним, жити не для власного щастя, а для людей, для загального добра, як це робили Ярослав Мудрий, Журейко, Микита. Саме тому цей твір є актуальним і нині. Нам потрібні такі лідери, як Ярослав Мудрий.
«Своєю поемою Іван Кочерга вчить нас любити свою історію, своє славне минуле, і в цьому велике патріотичне значення його твору», – наголошував письменник і драматург Олександр Корнійчук.
Антоніна ПАЛАМАРЧУК.
Фото dovidka.biz.ua