У Придністров’ї Олександра Суворова вважають фундатором Тирасполя. У 1979 році в місті відкрили пам’ятник полководцю, який став не лише символом столиці, а й усієї республіки. Нині образ талановитого російського воєначальника зображений на державних нагородах, на банкнотах, монетах і поштових марках, а також на продукції підприємств Придністров’я. Iм’ям Олександра Суворова названі площі та вулиці в Тирасполі та Бендерах.
Директор Тираспольського Об’єднаного музею Алла Мельничук поділилася інформацією стосовно авторів пам’ятника:
■ «Дев’ятиметровий бронзовий монумент споруджений скульпторами Володимиром і Валентином Артамоновими за проектом архітекторів Ярослава Дружиніна та Юрія Чистякова. Скульптуру відливали в Санкт-Петербурзі, а в місто на Дністрі вона була доставлена частинами і вже тут на місці монтувалася.
Скульптурна композиція виконана в бронзі, вага її становить 23 т, висота сягає 14,5 м. Геній польових баталій постає перед нами в сорочці, без регалій, із накинутим пла-
щем – подарунком батька, який він проніс через усі походи. Вершник не сидить у сідлі, а стоїть у стременах – динамічний, готовий кинутися у вир бою».
Алла Антонівна додала, що кінний пам’ятник по праву вважають одним із найкращих серед монументів полководцю на всій території колишнього СРСР. Робота братів Артамонових була удостоєна золотої медалі імені скульптора Євгена Вучетича.
Знавець історії Тирасполя також розповіла про деякі факти біографії видатного полководця:
■ «Народився 13 листопада 1729 року в сім’ї військового, у Москві. Названий Олександром на честь святого Олександра Невського, з дитинства мріяв про кар’єру військового. На службу у полк вступив 15-річним юнаком. У вільні хвилини багато читав, вивчав необхідні предмети та іноземні мови – французьку, німецьку та італійську. Він не знав і не любив розкоші, з великою повагою ставився до солдатів».
Бойове хрещення Олександр пройшов у Семирічній війні. Він брав участь у знаменитій битві при Кунерсдорфі, де російські війська вщент розбили армію Фрідріха II, яка вважалася найсильнішою у Європі.
Після розгрому турецької армії на р. Римник у 1791р. між Туреччиною та Росією був укладений Ясський мирний договір. Дністер став природним кордоном, що відокремлював турецькі володіння з сильними укріпленнями від російських земель. Імператриця Катерина II, дбаючи про зміцнення південних кордонів, доручила Суворову вибрати місце для спорудження російської фортеці на лівому березі річки Дністер. Головним архітектором будівництва укріплення був призначений військовий інженер Франц де Волан.
Фортеця будувалася з 1792 по 1795 рік. Роботи просувалися швидкими темпами. Було важко, не вистачало коштів. Якось Олександру Васильовичу довелося розплачуватися з підрядником власними грошима. Розуміючи стратегічну важливість споруджуваного об’єкта, генералісимус наказав продати свої маєтки, щоб розрахуватися з будівельниками. Дізнавшись про це, Катерина II розпорядилася виділити зі скарбниці необхідну суму.
Фортеця забезпечувала захист населення, тому неподалік неї мешканці зводили житлові будинки, лавки, церкви, промислові, транспортні й торгові підприємства. Поселення швидко зростало, збільшувалася й кількість населення. У 1795 р. цей населений пункт дістав статус повітового міста під назвою Тирасполь.
Алла Мельничук зауважила, що придністровський народ завжди з повагою ставився до постаті видатного полководця, зокрема за його бойові подвиги, воїнську доблесть та за людські чесноти.
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото pastvu.com