Директор ТОВ «Пик-Агро» – 43-річний Андріан Тампей із Незавертайлівки. Його вважають одним із найбільш перспективних керівників сільськогосподарських підприємств Слободзейського району. Кілька років тому комісія республіканського конкурсу гідно оцінила його заслуги на аграрній ниві й визнала «Людиною року» в номінації «Людина своєї землі».
Андріан народився в Слободзеї, проте все його свідоме життя пов’язане з Незавертайлівкою, де праця хлібороба за всіх часів була особливо почесною. Після 9 класів місцевої школи № 1 він закінчив Кишинівський коледж інформатики та юриспруденції. Певною мірою позначився вплив батька – Сергія Антоновича, який свого часу працював у Слободзейському районному відділі внутрішніх справ. Навчався Андріан добре, старанно, мабуть, «пішов» у маму – Тамару Михайлівну, яка, маючи медичну й педагогічну освіту, працювала вихователем у дитячому садку «Флоричика».
Життя сповнене несподіванок. «Сердечна блискавка» влучила Андріана в Кишиневі. У період завершення навчання на юридичному факультеті університету його серце підкорила Любов. Так звали кохану дівчину. Виявилося, що Люба живе в одному з ним населеному пункті. Диплом юриста, спеціаліста з кримінального права, та свідоцтво про одруження стали першими важливими документами молодого чоловіка.
І саме з тих пір Андріан Сергійович почав пізнавати особливості, тонкощі та нюанси аграрного бізнесу. Справа в тому, що батько його дружини Iван Сергійович Нестеров із 2000 року освоював приватне сільгоспвиробництво. Згодом створене ним ТОВ «Пик-Агро» перетворилося на велике господарство, що успішно розвивалося. До сімейної справи хазяїн став долучати не тільки дочку, яка здобула медичну та юридичну освіту і нині очолювала два господарства «Аурстик» та «Людвиг», але й зятя. Так Андріан Тампей став директором ТОВ «Пик-Агро».
■ «Увійти в агробізнес досить складно, однак цілком можливо, коли є в кого вчитися, як це сталося зі мною», – каже Андріан Сергійович. – Наставник же в мене – чудовий: уміє пояснити, направити, вчасно підказати. Сам Іван Сергійович багато усвідомлював, навчаючись на своїх помилках, тому становлення ТОВ зайняло тривалий час. І тепер у нас трапляються промахи, проте вони не такі серйозні, багато вдається спрогнозувати».
У нинішнього керівника вже з’явилося власне розуміння завдань, можливість приймати самостійні рішення, реалізовувати ідеї, що виникають.
Аграрний бізнес – справа складна, трудомістка, ризикована. Багато аграріїв ще колгоспного періоду були висококласними фахівцями, проте виявилися ментально не готовими до діяльності в нових умовах. Адже сучасний агробізнес, який ведуть у ринкових умовах, на відміну від колгоспного періоду, вимагає не тільки знань та досвіду з обробки землі, урахування погодних факторів та вміння вирощувати високі врожаї, а й іншої стратегії в організації виробництва, реалізації продукції, цілеспрямованого вкладення коштів, попереднього розрахунку собівартості товару тощо.
Якщо в часи колгоспної форми виробництва можна було чи не 50 % сільгоспугідь використовувати для внутрішніх потреб трудового колективу та проведення експериментів з ведення тих видів діяльності, які не приносять прибутку, але дають якісь інші преференції, то нині це недозволена розкіш, фактично шлях у нікуди. Нині немає «доброго дядька» в особі держави, Держплану та Держпостачання, в яких, у разі чого, можна було попросити грошей у борг, а потім, зміцнівши, розрахуватися.
На сьогодні позичені під великі відсотки фінансові кошти не кожному під силу повернути. В результаті прорахунки у виробництві відчувають власна сім’я, члени трудового колективу, компаньйони, партнери – словом, усі, хто належить до кола виробничих взаємозв’язків, до технологічного ланцюжка. Тож як не крути, агробізнес помилок не пробачає. Під час планування реальних витрат в аграрному бізнесі, окрім безлічі складових, що належать безпосередньо до нього, необхідно передбачити ступінь впливу негативних факторів, причому не тільки природних, а й зовнішньоекономічних і навіть зовнішньополітичних. Важливо прорахувати, як, залежно від них, зміниться ситуація, цінова політика та багато іншого. Грати на сільськогосподарському ринку, як у рулетку – пан або пропав – категорично не можна, такий ризик може занапастити підприємство. Коли є економічна та грошова подушка безпеки, це ще куди не йшло, але й вона не гарантія, що не опинишся «біля розбитого корита».
Побутує думка, що кредити – згубні для виробника. Практика економічних відносин свідчить: коли вони спрямовані на розвиток виробництва і для цього інших варіантів немає, то без позик не обійтися. Адже отримання кредитних ресурсів на придбання, наприклад, комбайна дасть подальший поштовх для відтворення. Тепер зернові збиратимуться вчасно і без втрат. Тож немає потреби «позичати» комбайн у колеги в найбільш незручні терміни жнив, адже партнер насамперед використовуватиме його в себе. У результаті власний сучасний засіб механізації значно підвищує ефективність виробництва, отже, підвищує обсяг прибутку.
Взагалі, агробізнес вимагає періодичної модернізації виробництва, зниження собівартості продукції, щоб залишатися конкурентоспроможним на ринку. Раз на два-три роки необхідно оновлювати ґрунтообробний інвентар, раз на 5-6 років – сівалки. І на чільне місце слід ставити ефективність. Так роблять у ТОВ «Пик-Агро», де раніше було 10 зернових сівалок, а нині тільки дві, але високопродуктивні. Перехід до використання сучасних машин і механізмів диктує також відчутний дефіцит кадрів для роботи на землі. Заміна в господарстві звичайних тракторів на великовантажні автомобілі для доставки продукції з поля на тік, використання не зернометальників, а ковшових навантажувачів, модернізація обладнання для очищення зерна вже дали відчутний економічний ефект.
Андріан Тампей переконаний: «Треба уникати примітивізму в сільгоспвиробництві». Тому тут удосконалюють колгоспну спадщину з розрахунком на власний потенціал. Збудували склади, є забетоновані бурти для зберігання зерна.
Планів щодо модернізації аграрного виробництва підприємство має багато. Викорчували старі сади, які розташовувалися далеко у плавнях. Негода постійно ускладнювала своєчасне транспортування звідти вирощених плодів. У «Пик-Агро» планують відродити садівництво, але на нових організаційних і технологічних засадах. Під різні культури буде виділено по 5–10 га. Поблизу садів збудують і обладнають невеликі переробні лінії та холодильні камери. По мірі вступу садів у плодоношення важливо оперативно запустити переробку, а це можливо лише за умови одержання кредитів.
Керівник підприємства розповів кореспондентові про значні обсяги робіт стосовно зрошення плавневих земель. Відновлено дві насосні станції, придбано два потужні насоси. Про це розповіли Президенту Вадиму Красносельському під час його відвідин господарства. Глава держави підтримав зусилля аграріїв щодо розвитку в республіці системи меліорації. При цьому сьогодні зрошення вимагає ретельного обліку води, що витрачається, одержання економічного ефекту від поливу сільськогосподарських культур, аналізу того, як це позначиться на собівартості одиниці виробленої продукції тощо. Кожен крок в агробізнесі подібний до руху сапера мінним полем, без «міношукача» складно не наткнутися на труднощі та перепони, на які він багатий.
■ «Цього року в ТОВ «Пик-Агро», як і в інших господарствах, площі соняшнику, що не зрошуються, постраждали від неймовірної посухи. Урожайність олійної культури в середньому становила 11 ц/га. Проте 2020-й, коли взагалі загинув увесь урожай, навчив не нарікати на обставини. Людина так влаштована, що їй завжди мало, хочеться більшого, – продовжує Андріан Тампей. – Однак тепер навчилися радіти з того, що хоч якийсь урожай отримали. У будь-якій ситуації необхідно шукати позитивне, тоді й жити буде легше. Звичайно, сумно, що велика кількість опадів у березні-квітні, в травні-червні змінилася спекою, яка висмоктала з ґрунту всю вологу. Та що поробиш, в останні роки в природі багато що відбувається не вчасно, а рослини – живі організми. Уявіть, якою виросте дитина, якщо годувати її тільки сніданками або ж один раз на два дні. Здоровою вона точно не буде. Так і з сільгоспкультурами, які переживають природні катаклізми».
Однак більше Андріан Сергійович пишається не виробничими успіхами, а синами – Владиславом і Володимиром. У кімнаті 12-річного Владислава безліч нагород різної гідності за перемоги у змаганнях каратистів, у тому числі за друге місце на міжнародному турнірі в Болгарії. Він відвідує спортивний клуб «Богатир» у Дністровську.
Зовсім інше, арт-захоплення у 8-річного Володимира. Він – піаніст, має ідеальний слух і не за віком наполегливий та цілеспрямований. Це вселяє надію на підкорення ним музичного Олімпу.
ТОВ «Пик-Агро» успішно розвивається, твердою ходою прямує до намічених цілей Андріан Тампей, керівник нової формації, людина рідної землі, яка мислить на перспективу.
Олег ГАВРИЛОВ.
Фото автора.