День художника в придністровському календарі – це не тільки професійне свято. Воно об’єднує тих, хто створює скульптури, пише чудові картини, захоплюється розписом і реставрує, а також і тих, хто тільки осягає майстерність образотворчого мистецтва, й усіх цінителів, яким притаманне художнє сприйняття світу.
Вадим КРАСНОСЕЛЬСЬКИЙ, Президент ПМР.
У неділю світ відзначатиме Міжнародний день художника. Це порівняно «молоде» свято. Воно було засноване у 2007 році Міжнародною асоціацією «Мистецтво народів світу». У нашій республіці відзначається втретє.
Напередодні свята газета познайомить читачів із майстром живопису ХХ століття і талановитим юнаком, який робить перші кроки на шляху до професійного оволодіння пензлем і фарбами.
Художник Перемоги
Так сучасники називали одного з тих наших земляків, який здобув славу за радянських часів – у величезній країні, що об’єднувала в Союз 15 республік. Усвідомлюєте масштаб таланту?
Народився Костянтин Китайка 4 червня 1914 року в місті Кусари Бакинської губернії (нині це Азербайджан), а дитячі роки його минули в селі Подоймиця. У місцевій церкві служив священиком його батько – Дем’ян Iванович.
Підліток із 14 років виховувався в частинах Червоної Армії. Там помітили його тяжіння до малювання, оцінили природну обдарованість і направили до Московського державного академічного художнього училища. Під час навчання Китайка створив серію робіт на військову тематику: «Полк на привалі», «Купання коней» тощо. Так розпочався його шлях до батального живопису, визнаним майстром якого згодом і став Костянтин Дем’янович. Важливими етапами цього шляху були навчання в Московському художньому інституті ім. В. І. Сурикова та участь у виставках.
Останні студентські роки припали на час важких для СРСР випробувань. Віроломний напад гітлерівців, мобілізація всіх сил на боротьбу з ворогом, страшні місяці відступу та героїчна оборона міст… Недивно, що увагу молодого художника привертали образи воїнів, сильних і мужніх захисників Батьківщини. Саме таким Китайка побачив і генерал-лейтенанта Бєлова, портрет якого став його дипломною роботою.
Інститут наш земляк закінчив у 1942 році й відразу пішов на фронт. У лавах армії він перебував до повного розгрому ворога. Солдат ділив з бойовими товаришами всі тяготи фронтового життя, проте занять мистецтвом молодий художник не залишав, шукав нових героїв і теми для своїх майбутніх творів.
Разом із такими відомими майстрами, як Євген Вучетич, Микола Жуков, Леонід Голованов, поступив у 1943 році в Студію військових художників імені М. В. Грекова. У цьому унікальному творчому об’єднанні Костянтин Китайка працював до кінця життя.
Один із фронтових епізодів, що запам’ятався художникові, – участь у поході радянської кінноти. Якраз тоді в нього зародився задум картини «Рейд у тил ворога». На фронті був зроблений і підготовчий етюд до парного портрета відомих кавалеристів – генерал-майора I. В. Тутаринова та полковника М. В. Турчанинова, за яким у 1945 році живописець створив велике полотно. Він змалював своїх героїв на сильних, могутніх конях. Композиція картини розкриває мужній і вольовий характер командирів. Їхні постаті монументальні й водночас глибоко емоційні. Полотно, що переконливо передає силу і цілісність характерів радянських воєначальників, викликало великий інтерес глядачів і принесло популярність авторові.
З війни Костянтин Дем’янович повернувся з бойовими нагородами та численними етюдами, в яких відобразив картини фронтових буднів, фрагменти бойових операцій, що запам’яталися, наприклад, битву за Берлін. Костянтин Дем’янович брав участь у штурмі міста, а потім працював як художник на його вулицях – саме там у травні 1945-го зроблений знімок, на якому наші читачі бачать баталіста. На основі тих вражень він створив серію робіт «Взяття Берліна».
Значне місце в повоєнній творчості живописця посідає історична тема, інтерес до якої характерний для багатьох художників-греківців, які прагнули осмислити витоки народного героїзму. Серед постатей, які надихнули баталіста, – видатні полководці громадянської війни Василь Чапаєв і Григорій Котовський. Неповторний образ легендарного комбрига був створений художником неодноразово.
На одному з полотен – Котовський на коні, з шаблею, готовий кинутися в бій. Цей динамічний образ став основою для монумента, встановленого в Кишиневі у 1953 році.
Над створенням пам’ятника Костянтин Китайка працював спільно зі скульпторами Лазарем Дубиновським, Iваном Першудчевим, Анатолієм Посядо й архітектором Федором Наумовим. Котовський однією рукою стримує гарячого коня, а другу відвів трохи назад, ніби готуючись до вітального жесту. Перед глядачем – легендарний революціонер, радянський військовий і політичний діяч, який вийшов із народних мас, людина з непохитною волею. Бронзова скульптура увійшла в минулому столітті до трійки кращих кінних статуй Європи!
За роки творчої діяльності Костянтин Дем’янович створив цілу галерею портретів своїх сучасників. Серед них не тільки військові, а й передовики праці – голова колгоспу В. Данилюк і доярка В. Мунтян, письменники Б. Польовий і О. Буков, поет М. Iсаковський, народні артисти Молдавської РСР К. Штирбу та Є. Уреке. В образах простих людей і видатних особистостей художник прагнув доторкнутися до високого духовного світу, передати настрій героїв, їхні переживання.
Автор полотен розкривається перед нами як серйозний майстер психологічного портрета, який віртуозно показує багатогранність людини. Наприклад, Герой Радянського Союзу, партизанський командир і письменник Петро Вершигора на хвилину відірвався від читання книги. Перед глядачем постає людина великої внутрішньої сили та могутньої думки, наділена в той же час багатством сердечного тепла.
Член Спілки художників СРСР, заслужений діяч мистецтв МРСР К. Китайка прожив недовге, але насичене життя. Він був постійним учасником різних виставок – всесоюзних і зарубіжних. На сьогодні його батальні, історичні, жанрові картини та портрети зберігаються в державних і приватних колекціях Росії. Помер Костянтин Дем’янович
24 березня 1962 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. В історії художнього мистецтва його ім’я стоїть в одному ряду з відомими портретистами та майстрами батального живопису.
Творчий потенціал
У Придністров’ї створене сприятливе середовище для того, щоб кожен талант міг розкритися та розвинутися. Різноманітні гуртки й секції, численні заклади додаткової освіти дають можливість проявити артистичне або спортивне обдарування, повною мірою реалізувати свій творчий потенціал.
Кам’янська дитяча художня школа стала майстернею для сотні учнів із міста і сіл Подойма, Северинівка, Хрустова. У кожного є талант до малювання, багато хто прагне стати професіоналом, але для досягнення цієї мети потрібно серйозно працювати.
Божий дар – бачити красу довкола себе, поза сумнівом, важливий. Однак, без уміння відтворити побачене так, щоб картина знайшла відгук у серцях глядачів, професіоналом не стати.
Кам’янчанин Володимир Коваль добре це розуміє, оскільки сам закінчив КДХШ, щоправда, спеціальність обрав технічну. Коли в сина ще в дитячому садку виявився хист до малювання, в сім’ї постаралися допомогти Мишкові розвинути його задатки.
Декілька років хлопчик навчався в Будинку дитячо-юнацької творчості, цікавився аплікацією та ліпленням. Наполегливо старався намалювати все, що запало в душу. Він мріяв про «художку». У розповідях батька, школа була чарівним світом, але до неї ще треба було дорости: на навчання приймають з 10 років. Утім, захопленого малюванням хлопчика взяли в КДХШ у дев’ять.
Відтоді промайнуло три роки. Під керівництвом досвідчених наставників Михась вивчає спеціальні предмети й сумлінно шліфує практичні навички.
Наталія Ротар, класний керівник, відзначає безперечне творче зростання підлітка:
«Талант є у кожного нашого учня, але деякі не приділяють належної уваги його розвитку. Досягають якогось рівня та й зупиняються. Михайло невпинно працює над собою, шукає свій стиль. У малюнку це особливий штрих, індивідуальне тональне рішення. У живописі – цікава манера мазка та різноманіття використовуваних відтінків. Роботи Михайла відзначені призами республіканських і міжнародних художніх конкурсів. Його успіхи в навчанні й творчості оцінені на державному рівні – цього року він президентський стипендіат».
Разом із наставницею ми розглядаємо картини зовсім юного художника, і стає очевидним: він пробує себе в різних напрямах. Ось плакат, створений для міжнародного конкурсу «Ні!» Шкідливим звичкам»: кінний витязь списом пронизує… пачку сигарет. Спроба осмислити суть явищ – на малюнках «Людина праці» та «Мій улюблений сільський край». Чарівність придністровської осені з її різнобарв’ям – на пейзажі для міжнародного конкурсу «Веселка талантів». Новорічний настрій – на тематичному натюрморті. Щось виходить краще, щось – на дитячому рівні. Це й не дивно, адже Мишкові лише 12 років.
Він не вундеркінд, звичайний підліток, який прагне до своєї мрії. Відмінно вчиться в обох школах – загальноосвітній та художній. У вільний час грає з однолітками у футбол.
Захоплений походами рідним краєм: у них черпає натхнення для улюбленого жанру – пейзажів. Живописні пагорби та берег Дністра, тихі куточки рідного міста живлять уяву та фантазію. Стипендію, яку заслужив своїми талантом і працею, Михась відкладає на велику подорож до моря – мріє зобразити його багатогранну красу.
Не сподіваючись на відповідь (вік героя нарису зовсім юний), усе ж запитала про плани на майбутнє. Коли з’ясувалося, що Михайло мріє стати дизайнером інтер’єру, подумала: та цілеспрямованість, з якою він удосконалює природний дар, напевно, допоможе й у досягненні цієї мети.
Народна мудрість стверджує: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». З образотворчим мистецтвом – саме так. Читачі газети зможуть скласти власну думку про картини іменитого живописця Костянтина Китайки та учня Кам’янської дитячої художньої школи Михайла Коваля, завітавши в одну з груп «Гомону» в соціальних мережах.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото: Getty Images/FluxFactory