Яким би складним не було життя, а людей, що обрали такий шлях і торують його, роблячи добрі справи безкорисливо, не за службовим обов’язком, а за велінням серця, чимало. Вони завжди готові підтримати тих, кому потрібна допомога, зберігають і примножують нашу культурно-історичну спадщину, охороняють довкілля. Вони беруть участь у волонтерському русі, який все більше розвивається з кожним днем.
У цих небайдужих людей, що присвятили себе добродійній діяльності, навіть свято є – Міжнародний день добровольців. Потрібне воно не для пишних урочистостей, а для того, щоб привернути увагу соціуму до проблем, над розв’язанням яких працюють волонтери. Розповімо читачам про одного з добровольців, який допомагає бездомним тваринам.
Iван Грабко в Кам’янці добре відомий. Треба рятувати собаку або кішку, що потрапили в біду, – телефонують, пишуть у соцмережах саме йому. Парадокс у тому, що Вані всього 14 років. Він не є членом зоозахисних організацій, не має у своєму розпорядженні ресурсів. Зате в нього дуже добре серце, яке відгукується на страждання безпорадної тварини.
Він не може байдуже пройти мимо. Зрозумів це ще в ранньому дитинстві. Грався у дворі з другом і почув пищання, що доносилося від сміттєвих контейнерів. З’ясувалося, що це п’ять котенят, «упакованих» у пакет. Ваня приніс їх додому, разом із матусею вигодовував молоком за допомогою шприца. Коли кошенятка стали самостійними – роздали всіх, крім одного, друзям сім’ї. Пухнастий чорненький Кузя залишився з Ванею. Нині це солідний кіт 6 років. Він, напевно, і не підозрює, в якій біді був, а Ваня пам’ятає, тому щодня старається допомогти хоч би ще одній безпритульній тварині.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я на планеті близько 200 млн бездомних собак. Ще є коти, птахи та інші тварини. Кількість їх постійно збільшується, і головна тому причина – людина. Близько 85 % бродячих звірів – колишні домашні улюбленці. Деякі загубилися, але більшість вигнали на вулицю хазяї. Часто говорять, що чинять так люди через економічні проблеми, мовляв, високі витрати на догляд. Однак і безвідповідальність та легковажність власників домашніх тварин замовчувати не можна.
Що ж безпосередньо стосується бездомних собак і кішок, то в суспільстві є дві точки зору, причому кардинально протилежні. Зоозахисники намагаються про них піклуватися та пропонують вирішити питання допомоги на державному рівні. Більша ж частина населення переконана, що захищати потрібно людей від бездоглядних тварин. Вагомі аргументи є в однієї та іншої сторони. Проблему ж можна вирішити тільки при взаємодії всього суспільства і чітко сформульованих законах. Поки ці умови відсутні, вуличні тварини виживають, як уміють, а волонтери допомагають їм, як можуть.
Іван послуговується методом ВСВП. Назва – абревіатура слів, які відображають суть роботи з бездомними тваринами: вилов, стерилізація, вакцинація, повернення в середовище проживання. Юнак займається цією роботою шість років.
Він також лікує бродяг, які захворіли, потрапили під машини, постраждали від жорстоких людей. Спочатку ніс кожне таке звірятко в Кам’янську ветеринарну лікарню. Уважно спостерігав за роботою фахівців. А вони до його візитів звикли, стали пояснювати, як розпізнати симптоми поширених захворювань, як надати першу допомогу. За минулі роки Ваня багато чому навчився, асистуючи ветеринарам у проведенні процедур і навіть операцій. Нині вже сам робить уколи, навіть у вени.
«Довелося багато чому навчитися. Лікування тварин, медикаменти, інші необхідні речі – все недешеве, а грошей у мене небагато, – сором’язливо посміхаючись, розповідає Іван. – Інколи доводиться везти хвостатих пацієнтів на операцію в Рибницю або до Кишинева – у нас не за всякий випадок беруться ветеринари. Тоді ще й на дорогу гроші потрібні».
Співробітничає юнак із Рибницьким притулком; щоправда, узяти його підопічних до себе сусіди часто не в змозі – самі ледве виживають.
Іван і його однодумці прагнуть знайти для вилікуваних і стерилізованих тварин хороших господарів. Котенят і цуценят удається віддати в добрі руки порівняно легко, а з дорослими – проблема. Таких беруть до хати дуже рідко, тому доводиться, надавши необхідну допомогу, повертати їх у природне середовище. У кожного на вушку – жовтий чіп. Таких тварин є вже понад два десятки.
Ваня щодня підгодовує беззахисних бродяг. Раніше ні в кого не шукав підтримки. Обходився грошима, що мати давала на кишенькові витрати. Намагався вирішувати проблеми, за які не всякий дорослий візьметься.
Поступово про нього дізналися такі ж ентузіасти, а потім добра чутка рознеслася містом. Тепер небайдужі співгромадяни не лише повідомляють, де тварина в біді, а і підтримують Іванів почин матеріально. Хтось переказує гроші, інші підвозять до ветклініки сусідніх міст або до віддалених куточків, де кам’янчани запримітили тварину, що потрапила в біду.
Створили групу «Бездомные животные Каменка» у Вайбері, щоб спільно вирішувати актуальні проблеми. Небайдужі наші читачі, що мають матеріальну можливість підтримати ініціативу Івана, можуть заглянути до неї, дізнатися, яка потрібна допомога, приєднатися до волонтерської діяльності.
Помітили та відзначили Іванову активну громадянську позицію і керівники району. Напередодні Дня міста, коли вшановували жителів, які сумлінно працюють заради розвитку Кам’янки, глава держадміністрації Сергій Сокирка і голова Ради народних депутатів Олег Бурлака вручили юнаку грамоту. «За милосердя та доброту» – написано в ній.
Безкорисливість Івана – один із багатьох прикладів волонтерських ініціатив придністровців. Наші співгромадяни щодня реалізують різні соціальні та гуманітарні проекти. Приєднатися до цієї добровольчої діяльності, спрямованої на розвиток країни та суспільства, може кожен.
Тетяна ГРИЦЮК.
Фото автора.